Джерела з історії Стародавнього Риму різноманітні: це пам’ятки матеріальної культури, письмові матеріали і мовні дані. При використанні матеріальних залишків римської старовини передусім визначають їх призначення і датування. Пам’ятки писемності збереглися у вигляді рукописів на папірусі, пергаменті, шкірі, накреслених або переписаних в античну або середньовічну епоху, а також у вигляді написів на камені, кераміці, металі. Спочатку їх потрібно прочитати, чим займаються фахівці-текстологи, палеографи, папірологи, епіграфісти, нумізмати. За змістом усі письмові джерела діляться на наративні, або розповідні (твори істориків, географів, філософів та інших вчених, твори художньої літератури), і документальні (державні акти, рішення жрецьких або ремісничих колегій і приватні документи — заповіти, боргові розписки і так далі). Усі історичні пам’ятки, як письмові, так і матеріальні, можна класифікувати і за тематикою — економіко-висвітлювальні, висвітлювальні соціального життя, релігії і такого іншого.
Джерела з історії царського і республіканського часу Пам’ятки матеріальної культури мають первинне значення для вивчення прадавньої епохи. Завдяки знахідкам кременевих знарядь праці, як шелльского типу, так і пізніших сокир і молотів, кременевих наконечників стріл, грубого посуду, наскельних зображень, скелетів від пітекантропа до людини кроманьйонця, археологи довели, що Італія була заселена в епоху палеоліту і неоліту. Численні поховання із заупокійними приношеннями, різний вид поховань (кремація та інгумація), сліди пальових поселень і хатин виявили культури бронзового і раннього залізного віків у різних племен і народностей. У Південній і Середній Італії, а також на островах збереглися сліди селищ греків мікенського часу і періоду великої грецької колонізаціїДревний Рим: путеводитель по истории / [ред. В.Д. Кальков]. - М.: ЭКСМО, 2002. - 704 с., ил..
До рубежу VIII—VII ст. відносяться залишки святилищ Карфагенів і поселень на о. Сардинія. Великий матеріал, що характеризує етруську культуру, зберігся в Північній і Середній Італії, переважно в некрополяхЄрмановська Г.Е. Археологія. Дитяча енциклопедія. - Видавництво “Фоліо”. - 2005. - 145 с. Електронний ресурс: http://maxima-library.org/knigi/knigi/b/412539?format=read Ковалев С. И. История Рима. Новое издание, исправленное и дополненное/Под ред. проф. Э. Д. Фролова. — СПб.: ООО “Издательство “Полигон”. — 2002.— 864 с., ил.. Похоронні камери дають уявлення про планування і облаштування житла, зброю, начиння, ювелірні прикраси. Стіни гробниць покриті зображеннями божеств, написами, що часто супроводжуються сценами бенкетів, полювання, спортивних змагань. Завдяки аерофотозйомці був виявлений згадуваний античними авторами порт Спіна на Адріатиці, відокремлений нині на десятки кілометрів від моря наносами річки По. Неподалік від Риму, в етруському порту Піргі, були відкриті залишки святилищ V ст. до н. е. У тайнику однієї із споруд — храму знайдені золоті пластини з етруськими і фінікійськими текстами ідентичного змісту. Вони присвячені богині, названій етруським ім’ям Уні і Карфагеном — Астарта. Цей комплекс свідчить про тісні зв’язки Тоскани, Риму і Карфагена наприкінці VI — початку V ст. до н. е.История Древнего Рима: Учеб. для вузов по спец. “История”/ В. И. Кузищин, И. Л. Маяк, И. А. Гвоздева и др.; Под ред. В. И. Кузищина.— 4-е изд., перераб. и доп.— М.: Высш. шк., 2000.— 383 с: ил..
Археологічні пам’ятники самого Риму мають особливе значення. За фрагментами кераміки можна судити про поселення, які відносяться до апеннінської культури бронзового століття, і контакти з мікенськими грекамиКовальов С.І. Нариси з історії стародавнього Риму / С.І. Ковальов. - К.: Рад. шк., 1987. - 310 с.. На Палатині, Есквиліні та інших пагорбах, а також на форумі виявлені численні могили, у тому числі сакральний комплекс, який іменується могилою Ромула, а на Палатині — сліди хатин початку I тис. до н. е. і стіни Ромулова померія VIII ст. до н. е. Від VII ст. до н. е. збереглися перше мощення форуму і система водостоків; від VI ст.— фундаменти храмів, у тому числі на Капітолії, теракотові фрагменти їх прикрас, бронзова скульптура вовчихи — годувальниці близнюків, а також нижній шар оборонної міської стіни, побудованою Сервієм Тулієм (верхній належить IV ст. до н. е.). Усе це — свідчення етруського панування. Однією з прадавніх будов форуму був круглий храм Вести, який багато разів горів і відновлювався у колишньому вигляді. Поряд з ним поміщався будинок жриць-весталок, колись двоповерховий, від якого залишився лише парадний зал, прикрашений статуями його мешканок. Зберігся потужний остов архівосховища на кромці Капітолія, а під ним — руїни храму Конкордії. У північно-східному секторі форуму розчищено місце проведення народних зборів — коміцій із трибуною для ораторів, видно аркади Аппієвого водопроводу — пам’ятники республіканського часу. Останнім комплексом, що матеріально втілює кінець цієї епохи, є форум Цезаря. Від нього дійшла до нас витончена колонада храму Венери.
У різних частинах Італії виявлено багатий матеріал, який характеризує будівельну техніку, архітектуру і мистецтво, побут, економіку і військову політику республіканської епохи. Це — міста і селища з пам’ятниками доримського і римського часу, з прилеглими до них земельними ділянками, виявленими іноді завдяки аерофотозйомці, дороги (Аппієва, Фламінієва та ін.), які служать людям і донині, мильові і межові камені, мости і акведуки (водопроводи). Важливі і знахідки грошей, вагових і у вигляді монет, як показники економічного розвиткуКовалев С. И. История Рима. Новое издание, исправленное и дополненное/Под ред. проф. Э. Д. Фролова. — СПб.: ООО “Издательство “Полигон”. — 2002.— 864 с., ил..
Епіграфічні пам’ятки. Пам’ятники матеріальної культури іноді супроводжуються написами. Але для царської і республіканської епох їх порівняно небагато. Найбільш ранніми в Італії є грецькі написи з острова Іск’я. Зв’язний віршований текст на посудині датується VIII ст. до н. е. Починаючи з VII ст. до н. е. у Тоскані, Паданскій Етрурії, в Лації і Кампанії з’являються етруські написи. У області Сабіна були виявлені фрагменти сабінських написів на вазах VII ст. до н. е. Відомий ранній умбрський текст, накреслений на таблицях з міста Ігувія. Це — ритуальні встановлення жрецької колегії. На території Риму найбільш давній напис представлений на керамічному уламку VII ст. до н. е. етруськими або грецькими буквами. Збереглася тільки частина слова або імені. Найдавнішим латинським написом є так званий напис Чорного каменю з римського форуму. Він висічений на конусоподібному камені, засипаному землею, на яку покладена чорна плита. Текст погано зберігся. Слова у ньому — латинські, а букви — грецькі. Датується напис VII—VI ст. до н. е.. Місце його виявлення називають могилою Ромула. Оскільки прямих доказів тому немає, більшість учених вважають цю ділянку форуму місцем шанування легендарного засновника Риму. Прадавні написи малоінформаційні, але їх наявність підтверджує свідчення античних авторів про значення грецького і етруського впливів на культуру ранньої Італії. Починаючи з III ст. до н. е. число написів зростає. Важливу інформацію містять епітафії з викладом історичних подій і досягнень покійних героїв, знайдені в сімейних усипальнях римської знаті. Написи на саркофагах знаменитої сім’ї Сципіонів оповідають про їх участь у війнах, будівельній діяльності, про почесні посади, які вони займали. З епітафій ми дізнаємося про вірування і етичні переконання римлян.
Велику цінність становлять державні акти II—I ст. до н. е. Від 187 р. до н. е. дійшла постанова сенату про заборону вакханалій, від 45 р. до н. е. — закон, висхідний до Юлія Цезаря, що регулює облаштування міст, які отримали статут самоврядних муніціпіїв. Численні написи II—I ст. до н. е. з різних місць Італії і провінцій різноманітні за змістом. У них відбиті господарське, соціальне і релігійне життя, а також відносини Риму з містами і громадами Римської держави.
Ранній історії Риму присвячені також написи пізнього часу. Своєрідним їх видом є елогії, переважно складені в епоху Августа. Елогії поміщалися на постаментах статуй, які зображували давніх героїв, що прикрашали площі в Римі та інших італійських міст, як копії римських пам’ятників. Значення епіграфічних пам’яток визначається їх достовірністю. Мова і писемність також є історичними джерелами. З їх допомогою датуються тексти, тому що склад алфавіту і форми букв з часом мінялисяМашкин Н.А. История древнего Рима. - Учебник. — М.: Высшая школа, 2006. — 753 с.. По появі грецьких, іллірійських, етруських слів і імен встановлюються культурні впливи на Рим і етнічні процеси, що відбувалися.
Особливе значення мають письмові джерела. Передусім це твори античних письменників різних жанрів. У сукупності вони утворюють античну традицію. До наших днів дійшли порівняно пізні тексти, не раніше III ст. до н. е., але їх автори ґрунтуються на більш ранніх матеріалах, втрачених для нас. В основі цієї частини традиції лежать:
офіційні записи про життя римської общини; усна народна творчість, родові і сімейні віддання; відгуки греків на події в далекій Гесперії (тобто. Західній країні), як вони називали ІталіюБалух В.О., Коцур В.П. Історія стародавнього Риму. - Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — Чернівці : Книги - XXI, 2005. — 680 с..
До офіційних актів відносяться царські закони і закони перших республіканських магістратів; договори Риму з латинськими містами і Карфагеном, історичність яких сучасною наукою не піддається сумніву; записи жрецьких колегій. Виняткове місце займала серед них колегія понтифіків, створення якої приписується другому цареві, Нумі Помпилію. Понтифіки відали фастами, релігійним календарем, визначаючи дні, угодні (dies fasti) і неугодні божествам (dies nefasti)Мері Бірд. SPQR. История Древнего Рима. - Видавництво “Альпина Паблишер”. - 2016. - 720 с., іл., коли заборонялося робити приватні і громадські справи. Вже в царську епоху глава колегії, великий понтифік, складаючи фасти, став записувати видатні події року — затьмарення світил, війни, мор і т. ін. З початком Республіки рік стали означати по імені вищих посадовців, консулів. Понтифіки складали їх списки, які дістали назву консульських фастів, а потім і списки інших магістратів. Разом із цим з’явилися записи про тріумфи полководців, тріумфальні фасти. На початку нашої ери консульські і тріумфальні фасти були зібрані і опубліковані. У XIX ст. їх вдалося повністю відновити. Виявилося, що в давній частині вони були фальсифіковані представниками римської знаті, яка не могла похвалитися старовиною свого роду і прагнула довести її за допомогою «виправлення» документів.
На основі фастів складалися офіційне римське літописання, щорічні записи понтифіків, або аннали (від annus — рік). Приблизно 130 р. до н. е. понтифікальні аннали були опубліковані у 80 книгах великим понтифіком Публієм Муцієм Сцеволою. Вони називаються «Великими анналами». Текст їх не зберігся. Але відповідно до фастів можна вважати, що при незначній фальсифікації в основі своїй «Великі аннали» містили достовірні дані. У малому збереженні дійшли до нас і записи релігійних колегій — фрагменти гімну жерців-орачів (Арвальских братів) і пісні жерців-саліїв, що супроводжувалися войовничим танцемБалух В. Історія античної цивілізації. // Том 2. / Стародавній Рим. - Видавництво “Наші книги”. - 2016. - 848 с..