Ло́зівка — село в Україні, у Самгородоцькій сільській громаді Хмільницького району Вінницької області.
Станом на 2019 рік у селі було 99 домогосподарств і 245 осіб населення, у тому числі 117 чоловіків і 128 жінок.
Назва 7 червня 1946 р. село Германівка Самгородоцького району отримало назву «Лозівка» і Германівську сільську Раду названо Лозівською.Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Вінницької області»
Історія За даними В. Б. Антоновича землі навколо Германівки заселені давно. На березі річки Десни знайдена боспорська монета Мітрідата VІ, а на березі залишки валів городища. У 1880 року знайдено скарб із 114 польських монет 1622—1627 років.
На початку XIX ст. згідно реєстру Махновецького повіту, до Збаразького ключа входила Германівка, Губин, Збараж, Нова Гребля, Овечаче і Великий Чернятин — це була дідівщина графа Лукаша Бнінського, соколецького старости, кавалера орденів Білого Орла і Св. Станіслава. Ключ в 1797 року дід купив у графа Петра Борецького. Син Лукаша — Гіляр у 1821 року, продає Германівку поміщикові — А. В. Марковському.
У травні 1861 в Германівці і в сусідніх селах Нова Гребля й Леонардівка відбулися масові селянські заворушення невдоволених Реформою 1861 року, зокрема статусом тимчасово зобов'язаних.
Новим власником Германівки, містечка Стара Прилука та інших навколишніх сіл стає Фрідріх Фрідріхович Мерінг (1822—1887), а згодом його спадкоємець, син Сергій Мерінг. Відомо, що їх германівський фільварок у другій половині XIX ст. мав водяний млин.
На 1900 рік в Германівці було 111 дворів і 612 жителів (чоловіків 329 і жінок 312), основним заняттям селян було землеробство, але багато працювало на Новогребельському цукровому заводі Мерінга. Більшість землі у селі (618 десятин) належала поміщику Сергію Мерінгу, яку орендував Андріан Осипович Петровський. Селяни володіли всього 329 десятинами. Господарювання на землі ведеться по трипільній системі. В селі діє: 1 кузня, 2 водяні млини й школа грамоти. Пожежна частина складається із 3 бочок і 3 багрів. В 1917 в навколишніх селах засновуються відділення з «Просвіти», в Германівці таке відділення з'явилося у травні-червні 1917.
Самгородоцький волревком подає дані про населення Германівки: у 1917 у селі було 164 господарства, а жителів — 700 осіб (295 чоловіків і 405 жінок), у 1920 господарств було 186, а мешканців 819 осіб (365 чоловік і 454 жінок).
З жовтня 1917 року в Германівці існувала трудова початкова українська школа, в якій в трьох класах навчався 51 учень (40 хлопчиків і 11 дівчаток), яким викладав один вчитель-чоловік.
Внаслідок адміністративних реформ з червня 1925 року Германівка відійшла до Козятинського району. У 1926 у Германівці утворена окрема сільська рада.
Германівка була окупована силами Вермахту 18 липня 1941 року, а звільнена 2 січня 1944 року. Під час німецької окупації до Третього рейху було забрано 34 особи.
У 1946 село перейменовано на Лозівку.
Населення Згідно перепису 1989 року в селі проживало 315 осіб (124 чоловіка і 191 жінка).
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська30999.36 %російська10.32 %вірменська10.32 %Усього311100 %
Галерея
Примітки
Посилання Погода в селі