Домашня качка ( Anas platyrhynchos, іноді — Anas platyrhynchos f. domestica, Anas platyrhynchos domesticus, Anas domesticus або Anas domestica (Anas boschas domestica)Неправильное употребление термина (англ. misnomer). По современной классификации домашняя утка не является отдельным подвидом кряквы (Anas platyrhynchos) или самостоятельным видом, а рассматривается лишь одомашненной формой види A. platyrhynchos. ; самець — селезень, пташенята — каченята) — водоплавна птиця з ряду гускоподібних (Anseriformes) родини качкових, яку вирощує людина, один із численних і поширених видів домашньої птиці. Літає погано, недалеко. Веде свій початок від звичайної дикої качки, або крижня. За тривалу історію одомашнення людина вивела різні породи качок; 2nd edn., revised.  — New York, NY, USA: , 1883. — Ch. VIII. — P. 290—302. См. также русский перевод: . Розводять їх заради м'яса, а також яєцьУтки домашние // Сельскохозяйственный словарь-справочник / Глав. ред. А. И. Гайстер. — —: Сельхозгиз, 1934. і жирної печінки (фуа-гра); крім того, від них отримують перо і пух.

Історія одомашнення

Походження від крижня Існують спостереження, що вже після третього покоління у крижнів, які виховуються в неволі, стають помітними деякі зміни, характерні для домашньої качки, — збільшення розмірів тіла, незграбність ходи, зміна кольору деяких махових пір'їн, розширення білого нашийника у селезня і т. д.

З усіх добре відомих диких видів роду Anas тільки у селезня крижня чотири середніх хвостових пера загнуті догори. Те саме спостерігається і у домашньої качки, так як, далі, всі відомі в даний час породи домашніх качок по анатомічним ознаками нічим істотним не відрізняються від крижня, і так як, нарешті, всі вони дуже легко схрещуються між собою і дають плідне потомство, то думка про походження всіх порід домашніх качок від одного дикого виду — саме від крижня — має бути визнано більш вірним, ніж припущення про походження їх від декількох диких видів.

Качки в стародавньому світі Розведення домашніх качок, скоріше за все, почалося близько 5 000 років тому в Месопотамії, в Стародавньому Шумері. На піктографічних глиняних табличках з господарськими документами з Урука кінця IV — початку III тис. до н. е., крім інших домашніх тварин, видно і гуси, і качки.

Стародавні єгиптяни домашніх качок не знали і розводили тільки гусей.

Навіть Аристотель (384—322 рр. до н. е.) ще не знав домашніх качок, хоча вони були вже відомі грекам у давнішу епоху. Домашні качки римлян ще досить добре літали і, отже, не були цілком одомашнені.

У Стародавній Індії близько 2000 років тому була одомашнена оригінальна порода — качка-бігунок, яка походить із Південно-Східної Азії.

За іншими відомостями , одомашнення качок відбувалося приблизно за тисячу років до н. е. в Європі, Азії, Північній Африці та Північній Америці.

Зовнішній вигляд Звичайна домашня качка цілком подібна до крижня. Не слід плутати з мускусною качкою (Cairina moschata)Устаревшее название мускусной утки — шипу́н..

Продуктивність Домашні качки характеризуються такими показниками продуктивності і відтворення:

статева зрілість — у віці 6-7 місяців; несучість за один цикл яйцекладки (5-6 місяців) — 90-130 яєць ; тривалість линьки — близько 4 місяців, за диференційованого світлового режиму — близько 2 місяців, після чого яйцекладка відновлюється; маса яєць — 85-90 г; термін інкубації яєць — 27-28 діб; жива маса дорослих селезнів — 3-4 кг, качок — 2-3,5 кг.

Породи качок У напрямку продуктивності породи качок поділяються на м'ясні, м'ясо-яєчні або яєчно-м'ясні і яйценосні. Різноманітні породи качок в умовах сучасного качківництва поступилися місцем високопродуктивним промисловим породам, лініям і кросам (здебільшого пекінської качки).

Розведення

В домашніх умовах Домашні качки — корисна домашня птиця, легко вирощується, дуже витривала.

Промислове розведення Основним видом продукції промислового качківництва є м'ясо. Його виробництво здійснюється головним чином у спеціалізованих господарствах із застосуванням інтенсивної технології. Остання передбачає дво- або триразове комплектування батьківського стада і включає примусову прискорену линьку, що сприяє подовженню термінів яйцекладки і використання несучок. При цьому отримують до 250 яєць в рік на одну качку батьківського стада.

При промисловому вирощуванні качок використовують клітинні батареї або пташники (без вигулів або з обмеженими вигулу), в яких є механізовані роздача кормів (комбікорми), напування, прибирання посліду, а також регулювання мікроклімату. Качата- бройлери відгодовуються на м'ясо до 50-55-добового віку при досягненні живої маси 2,5 кг і більше.

Іноді створюють рибничо-качкові господарства — на базі рибників, у яких застосовується утримання качок на ставках і водоймах.

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), у 2006 році чисельність домашніх качок в світі становила понад 2,6 млрд голів, в тому числі лідерами по їх розведенню були наступні країни: Китай (2 млн. 36 тис. голів), Франція (75 тис. голів), В'єтнам (72 тис. голів), Таїланд (57 тис. голів), Індія (50 тис. голів).

Генетика

Класична генетика

У працях з класичної приватної генетики качок, із застосуванням гибридологічного аналізу, виявлені гени забарвлення оперення та інших дискретних морфологічних ознак і визначена генетична структура деяких качиних порід за цими локусами, в тому числі:

аутосомний домінантний ген дикого забарвлення M + — забарвлення і малюнок оперення дикого типу (наприклад, у качок української сірої породної групи); рецесивний аллель m d — забарвлення ДАСК (у деяких особин українських глинистої і сіркою породних груп); аутосомний домінантний ген темного забарвлення Li + —забезпечує повну експресію алелей локусу дикого типу M (у українських сірих качок); зчеплений зі статтю успадкування (локалізований на Z-хромосомою) рецесивний ген коричневого розведення d — світло-коричневе забарвлення (у українських глинистих качок); аутосомний рецесивний ген білого забарвлення c — біле оперення (у пекінських і українських білих качок); аутосомний домінантний ген суцільного чорного забарвлення E — чорне оперення (у чорних білогрудих качок); аутосомний домінантний ген білого нагрудника S — біла пляма на грудях і шиї (у чорних білогрудих качок); аутосомний рецесивний ген білого нагрудника b — біла пляма на грудях; аутосомний рецесивний ген білих махових пір'їн w — білі махові (у чорних білогрудих качок); аутосомний домінантний ген білої шкіри Y — біле забарвлення шкіри і дзьоба (у українських сірих, білих, глинистих і чорних білогрудих качок); рецесивний аллель y + — жовте забарвлення шкіри (зустрічається в українських білих качок); аутосомний рецесивний ген білого забарвлення шкаралупи яєць g — біла яєчна шкаралупа (у українських сірих, білих, глинистих і чорних білогрудих качок) і ін.

У реципрокних схрещуваннях українських глинистих і українських білих качок з мускусними качками (чорної і білої різновидів) встановлені гомологичность по локалізованого на Z-хромосомою локусу d і негомологічних за аутосомним локусу c між двома видами.

Каріотип : 80 хромосом (2 <i id="mwASU">n</i>).

Молекулярна генетика

Депоновані нуклеотидні послідовності в базі даних EntrezNucleotide, GenBank, NCBI, США: 192 006 (станом на 6 березня 2015). Депоновані послідовності білків в базі даних EntrezProtein, GenBank, NCBI, США: 42 686 (за станом на 6 березня 2015).

Домашній качці (а також її дикого предка крижнів) — як генетично найбільш вивченого виду серед гусеподібних — належить велика частина депонованих послідовностей в ряді Anseriformes.

З метою обстеження генетичної різноманітності і філогенетичного споріднення між породами і популяціями домашніх качок проводять їх генотипування за допомогою генетичних маркерів — випадково ампліфіціруемого полиморфной ДНК (RAPD [en]) і мікросателітів.

Геном : 1,24-1,54 пг (C-value).

У 2013 році було здійснено секвенування повної геномної послідовності домашньої качки (пекінської породи). Завдяки хорошій якості збірки геному A. platyrhynchos, здійсненої на хромосомному рівні, вид має важливе значення в порівняльній геноміці для з'ясування еволюції пташиних геномів.

Фотогалерея

Примітки