«Взгляд» () — популярна телепрограма Центрального телебачення (ЦТ) та Першого каналу (ОРТ), одна з програм, які «змінили уявлення росіян про телебачення». Головна передача телекомпанії BID. Офіційно виходила в ефір з 2 жовтня 1987 року по 23 квітня 2001 року. Ведучі перших випусків програми: , , Владислав Лістьєв і Олександр Любимов. Найпопулярніша передача в 1987—2001 роках. Виробник — Головна редакція програм для молоді ЦТ Держтелерадіо СРСР (1987—1990) і телекомпанія BID (з 5 жовтня 1990 року). У 1988—1991 роках сюжети для програми робила телекомпанія , а з 1994 по 1995 рік програма випускалася спільно зі студією «Публіцист» .
Історія У квітні 1987 року на засіданні ЦК КПРС було прийнято закрите рішення про створення молодіжної вечірньої п'ятничної передачі, а вже в жовтні в Молодіжній редакції ЦТ (Анатолій Лисенко, , , ) з'явилася вечірня інформаційно-музична передача для молоді «Взгляд». Тоді, в кінці 80-х, ідею такої передачі підтримав Олександр Яковлєв, секретар ЦК КПРС з ідеології. у своїй рецензії на книгу Євгена Додолєва «Бітли перебудови» зазначив: «в обіг повернулося багато невідомих або забутих фактів: те, що батьками програми були Анатолій Лисенко та Едуард Сагалаєв, знали всі, але те, що перші випуски „народжували“ Кіра Прошутинська і Анатолій Малкін, — ні»). Трохи пізніше в ефірі був оголошений конкурс на назву програми. Однак, існує версія, що назву передачі придумав Едуард Сагалаєв, який тоді очолював «молодіжку». Анатолій Лисенко розповідаєТелепрограмма «Взгляд» в исторической перспективе: Формат передачі включав прямий ефір зі студії та музичні кліпи. В умовах відсутності на території країни будь-яких музичних передач, які транслювали сучасну закордонну музику, це була єдина можливість побачити кліпи багатьох виконавців, популярних на той час на Заході.
Спочатку ведучих передачі було четверо: Владислав Лістьєв, Олександр Любимов, Дмитро Захаров і . Потім Олександр Політковський. Трохи пізніше до них приєднались і . Як ведучі запрошувалися відомі в ту пору журналісти Артем Боровик і Євген Додолєв:
З 1990 по 1993 рік виробництво програми «Взгляд» стало здійснюватися телекомпанією ВИД, а програма стала являти собою аналітичне ток-шоу.
Скандал вибухнув 26 грудня 1990 року, коли керівництво Держтелерадіо СРСР заборонило вихід в ефір новорічного випуску «Взгляду». Голова Держтелерадіо СРСР Леонід Кравченко мотивував заборону небажаним обговоренням відставки міністра іноземних справ СРСР Е. А. Шеварднадзе. 10 січня 1991 року перший заступник Голови Держтелерадіо СРСР підписав наказ про призупинення виробництва і виходу в ефір програми, що означало, по суті, заборону на вихід в ефір«„Взгляд“ снова не вышел» журнал «Власть» № 1(51) от 31.12.1990 ссылка проверена 17 марта 2009.
26 лютого 1991 року перед готелем «Москва» пройшла маніфестація на захист гласності за участі «взглядівців», яка зібрала півмільйона учасників. У квітні 1991 року вийшов перший «Взгляд з підпілля», який готували Олександр Любимов і Олександр Політковський.
17 травня 1991 року «Взгляд» транслювався з Риги. 23 і 25 серпня 1991 року вийшли спеціальні випуски «Взгляду», присвячені подіям 19-23 серпня 1991 року.
З 1992 по 1993 рік функцію програми «Взгляд» фактично виконували чотири програми телекомпанії BID: «Тема», «МузОбоз», «Червоний квадрат» і «Політбюро». Причому в сюжетах останніх двох програм використовувався всім відомий «ромб». У вересні 1993 року «Червоний квадрат» був закритий, а вже у жовтні було закрито «Політбюро».
У 1993 році вийшло два спеціальних випуски «Взгляду» у форматі ток-шоу. Перший випуск, присвячений референдуму , вийшов у квітні і його підготували Олександр Любимов, Владислав Лістьєв і Олександр Політковський, а також Іван Демидов як головний режисер. Другий випуск, присвячений новій політичній еліті Росії, вийшов у червні.
27 травня 1994 року вийшов у ефір «Взгляд з Олександром Любимовим» у форматі інформаційно-аналітичної програми. 22 липня 1994 року гостем у програмі став Олександр Солженіцин, який незадовго до цього прибув до Москви вперше після тривалої еміграції.
Програма приділяє велику увагу розростанню з листопада 1994-го року конфлікту в Чеченській республіці. Під час першої і другої чеченських воєн Олександр Любимов неодноразово вилітає в зону бойових дій.
Оновлений «Взгляд» неодноразово піднімає проблеми моралі, бідності, безробіття, намагється подолати «кризу віри», яка охопила багатьох, і показує непересічних людей з середовища фермерів, вчителів, лікарів і робітників. Особлива увага приділяється боротьбі з наркоманією. Своє перше інтерв'ю федеральному телебаченню засновник фонду «» Євген Ройзман дав саме в цій програмі. Про пізній «Взгляд» тележурналіст Володимир Кара-Мурза-старший зазначав, що він був напівзамовною передачею, яка тільки дискредитувала назву «Взгляд». Схожої думки дотримується і Володимир Мукусєв, який сприймає цю інкарнацію передачі як «спробу творчо нажитися на безумовній і заслуженій слави нашого „Взгляду“».
З листопада 1996 по серпень 1999 року співведучим «Погляду» був Сергій Бодров (молодший).
До 2 жовтня 1998 року програма виходила пізно ввечері по п'ятницях, після чого (з 5 жовтня того ж року) — пізно ввечері по понеділках, зберігаючи прямий ефір та інтерактивність (в студії працював телефон).
У квітні 2001 року, після призначення Олександра Любимова першим заступником Генерального директора ОРТ, програму довелося закрити. Це закриття було несподіваним, оскільки ще з вересня 2000 року протягом кількох місяців проводився всеросійський кастинг на співведучого програми.
Значення Програма «Взгляд» стала одним із символів перебудови. Вона перевернула уявлення радянських глядачів кінця 1980-х про телевізійну журналістику і подачу новинних матеріалів. Розкуті молоді ведучі майже в домашньому одязі, прямий ефір, гострі матеріали, сучасні відеокліпи як «музичні паузи» — все це разюче відрізнялося від строго зрежисованих і цензурованих новинних програм Центрального Телебачення, таких як, наприклад, програма «Время» (). Випуски були переважно присвячені злободенним, соціальним темам сьогоднішнього дня. В ефір запрошували політичних діячів і популярних в СРСР і Росії людей. Програма користувалася великою популярністю аудиторії, випуски широко обговорювалися громадськістю і ЗМІТелекомпания ВИД вчера и сегодня // Коммерсантъ, № 156(874), 26 августа 1995 г.. Навіть через 10 років «Огонёк» позиціював ведучих як «народних героїв». Іван Демидов, говорячи про таке явище як перебудова, зазначавТелевизионный продюсер:
22 вересня 2007 року весь колектив був відзначений спеціальною премією ТЕФІ на честь 20-річчя програми, яка змінила російське телебачення. Примітно, що з 31 людини, нагороджених на честь ювілею «Взгляду», 25 над передачею не працювали ніколи. Володимир Мукусєв зазначивМукусев. 20 лет спустя:
Згодом Любимов відповів на це звинувачення:
Той же Володимир Мукусєв підкреслював, що передача «була сильна в першу чергу не журналістами, а гостями». Він же наголошував в одному з інтерв'ю:В той же час через майже чверть століття після закриття програми (у 2012 році) зазначав:
Ведучі і режисери У різний час ведучими були: (1987—1990) Владислав Лістьєв (1987—1991) Олександр Любимов (1987—1991, 1994—2001) (1987) Олександр Політковський(1988—1991) (1988—1989) (1988—1990) Артем Боровик (1989—1990) Євген Додолєв (1989—1990) Ігор Кирилов (1990—1991) Крім того, по одному випуску провели Олександр Масляков (1 квітня 1988 року) і Микита Михалков (спортивний випуск).
На етапі пострадянського перезапуску як співведучі Олександра Любимова залучалися Сергій Бодров (1996—1999), (1998—2000), Чулпан Хаматова (2000, до цього неодноразово брала участь у програмі як гостя), Микола Цискарідзе (пізній «Погляд», 2001).
У програмі також працювали: Іван Демидов (режисер) Костянтин Ернст (сценарист, режисер випусків 1989 року) (режисер) Тетяна Дмитракова (режисер) Сергій Морозов (режисер) Олександр Купрін (режисер сюжетів і фільмів) Олена Карпова (музичний редактор) Марина Лозова (музичний редактор)
Журналісти Олена Саркісян (автор сюжетів) Владислав Флярковський (автор сюжетів) Чорнуха Яна (автор сюжетів) Олена Ханга (автор сюжетів, 1987—1989) Дмитро Дібров (автор сюжетів, 1988—1989, інтерв'юер, 1997) Іван Усачов (1990, рубрика «Зонд») Оксана Найчук (кореспондент) Олена Масюк (кореспондент) Валерій Комісарів (кореспондент, 1989—1991) Андрій Калітін (кореспондент) Василь Уткін (кореспондент)
Значущі сюжети
Соціальний рок Популярність соціального року в СРСР частково була забезпечена програмою «Взгляд». Сергій Ломакін в газеті «» згадувавИнтервью газете «Музыкальная правда» (28 мая 2010):
Гдлян і Іванов Ось як про це згадували чверть століття потому:
Радянські військовополонені в Афганістані Той же Сергій Ломакін зазначав:
Поховання В. І. Леніна В ефірі програми режисер театру «Ленком» Марк Захаров вперше сказав про необхідність поховання Володимира Ілліча Леніна і спалив свій партійний квиток члена КПРС.
Скандал в ЦБЛ 18 січня 1990 року в (ЦБЛ) товариство «Пам'ять» виступило проти членів («письменники в підтримку перебудови»). Тоді був побитий літератор . Про цю історію в своїх книгах пізніше писали учасники події, зокрема письменник :
Сюжет про коня Владислав Лістьєв і Тетяна Дмитракова зробили в свій час сюжет про хлопця, який «узяв в СК МАІ після отриманої травми ноги коня і поселив його в московській квартирі (Волоколамське ш. 8) на першому поверсі, з бажанням його вилікувати. Юнака звали Петя Малишев. Пізніше він поїхав добровольцем у Молдавію, а потім в Сербію, де загинув. А коня потім віддали на КСБ БІТЦА» (журі фестивалю в Монтре присудило сюжету вищу премію).
Відображення в культурі
В музиці Початок телепрограми супроводжував уривок з композиції та відеокліпу Біллі Айдола «Don't need a gun» з альбому 1986 року «Whiplash smile».
Телепрограмі «Взгляд» була присвячена пісня «Ох уж этот „Взгляд“» (вик. Сергій Мінаєв, Володимир Маркін і )Сергей Минаев, Владимир Маркин и Валерий Панков — Ох уж этот ВЗГЛЯД (1988) на YouTube. Пісня являє собою кавер на пісню Shy Shy Sugarman німецького поп-тріо Jack's ProjectJack's Project — Shy Shy Sugarman (Eurotops) (Full) на YouTube. Група «Сектор Газа» виконує пісню «Голуб», в якій згадується передача «Взгляд»:Свидание назначила ты мне, На шесть часов, всё было как во сне, Я целый день подряд утюжил свой наряд, Чтобы смотреться как ведущий передачи «Взгляд»
Ігор Тальков згадав програму в пісні «Метаморфоза», що описує різку зміну політичних поглядів публічних людей під час Перебудови:
Обрядился в демократа Старый брежневский «пират», Комсомольская бригада Назвалась программой «Взгляд».
Сольний альбом Андрія Макаревича «Біля ломбарду» (1991 рік) відкриває пісня «Пооткрыли вновь церквей», в якій є рядок:
Я бы был ужасно рад слышать ваше мнение, Только молча гость сидел, попивал вино, Досмотрел программу «Взгляд», депутатов прения, На часы взглянув, зевнул и вылетел в окно.
У 1994 році Андрій Макаревич написав пісню «Посвята ВИДу», яка починається так:
На исходе заката когда-то, Может, год, может, больше назад Как робел я от вашего «Взгляда», Как любил ваш задумчивый «Взгляд».
В кінематографі У фільмі «Імітатор» є епізод, де в студії програми «Взгляд» Владислав Лістьєв бере інтерв'ю у головного героя картини — пародиста Ігоря Луценка (Ігор Скляр).
Див. також «The Взгляд» — бітли перебудови
Примітки
Література
Посилання
Сайт Телекомпанії BID (web.archive) Сюжет програми «Взгляд» про привілеї Сюжет Рен-ТВ про програму «Взгляд» Сюжет програми «Взгляд» про корупцію в СРСР
Олександр Політковський: «Лістьєв зняв свій сюжет моєю камерою» Рідкісні фото співробітників «Взгляду» на сайті «Комсомольської правди» Програма «ВЗГЛЯД»