Йоси́пенки — село в Україні, у Немирівській міській громаді Вінницького району Вінницької області. До 2020 орган місцевого самоврядування — Зарудинецька сільська рада. Населення становить 121 особу.
Географія У селі бере початок річка Ульниця, права притока Усті.
Історія
У часи Російської імперії — село Осипенки Брацлавського повіту Подільської губернії. Власної церкви село не мало, входило до парафії сусіднього села Вовчок (нині Зарудинецької сільської ради).Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква: видавець О. Пшонківський, 2009. — С. 166.
1876 року Ольга Розумовська разом із чоловіком Дмитром Жолтановським заснувала в селі «ферму соціалістів», яку відвідували відомі революціонери-народники.Панькова С., Шевчук Г. «За сто літ»: Покажчик змісту // Український археографічний щорічник. — К., 2006. — Вип. 10/11. — С. 282—283.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Немирівської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Немирівського району, село увійшло до складу Вінницького району.
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКіл-тьЧасткаукраїнська12099,17 %російська10,83 %Усього121100%
Відомі люди Гончар Степан Денисович ( 20 липня 1930) — кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2010; за мужність і самопожертву, виявлені у роки Другої світової війни у врятуванні осіб єврейської національності від фашистського геноциду, збереження пам'яті жертв Голокосту). Рябий Микола Олександрович — український письменник, відомий прозаїк, публіцист, перекладач.
Примітки
Література Зару́динці // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С. 501