Віталій Сергійович Забірко (, Артемівськ — 24 березня 2026, Донецьк) — український письменник-фантаст. Більшість творів написав російською мовою.
Біографія Віталій Забірко народився в Артемівську (нині Бахмут). Після закінчення середньої школи він вступив на хімічний факультет Донецького університету, який закінчив у 1976 році. Після завершення навчання тривалий час працював старшим науковим співробітником ВНДІ «Реактивелектрон». Пізніше перейшов на творчу роботу: спочатку працював журналістом, а пізніше головним редактором донецького російськомовного видавництва «Отечество». На початку 1980-х років брав активну участь у семінарах для молодих письменників-фантастів у Малєєвці та Дубултах, а також був активним учасником Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів при видавництві «Молода гвардія». з 1992 року Віталій Забірко був членом НСПУ, а з 2004 року — Спілки письменників Росії.
Помер 24 березня 2026 року на 75-му році життя в Донецьку.
Літературна творчість Віталій Забірко розпочав літературну творчість у 1972, коли його оповідання «Сторожовий пес корпорації» надрукували в журналі «Техника – молодежи», за яке автор отримав сою першу премію, ставши переможцем міжнародного конкурсу «71-РОБОТ-72». Пізніше тривалий час Забірко не публікувався, і лише в 1988 році його твори вийшли друком в україномовній збірці «Пульс безконечності — Теплий сніг — Ілюзіон», в якій також опублікували твори Євгена Филимонова та Миколи Анісімова. До цієї збірки увійшли повість Забірка «Теплий сніг» та кілька його оповідань, включно з першим його опублікованим оповіданням «Сторожовий пес корпорації».« Пульс безконечності — Теплий сніг — Ілюзіон» У 1988 році опублікована повість письменника «Варіант», яка перегукується з романом братів Стругацьких «Важко бути богом», яке надруковано в авторській збірці в 1991 році разом із повістю «Войнуха». У своєму творчому доробку письменник має приклади більшості жанрів класичної фантастики: класичної пригодницької фантастики у збірці «Пришестя цивілизацї», фантастичний крутійський роман представлений романом «Усі кулі повз цілі», іронічний трилер представлений романом «Дуже багато привидів», екологічна фантастика представлена в збірці «Дорожні нариси естет-ентомолога», фантастичний детектив представлений романом «Антропогенний фактор».
Премії У 1992 році отримав премію «Чумацький шлях» за кращий український науково-фантастичний твір. У 2006 році став лауреатом премії «Бронзовий ікар». У 2013 році став лауреатом російської премії «Місячна веселка». У 2018 році отримав російську премію імені Івана Антоновича Єфремова.
Бібліографія
Романи 1998 — Все пули мимо 2000 — Операция «Карантин» 2002 — Слишком много привидений 2004 — Рай под колпаком 2005 — Антропогенный фактор 2005 — Мы пришли с миром 2006 — Мародер
Повісті 1988 — Вариант 1988 — Теплый снег 1989 — Войнуха 1989 — Тени сна 1990 — Побег 1994 — Похороните меня в земле Парадаса 1995 — Ловля млечника на живца 1995 — Пришествие цивилизации 2003 — Жил-был кудесник 2003 — Имитация 2003 — Крылья судьбы 2010 — День пришельца
Оповідання 1972 — Сторожевой пёс корпорации 1984 — Чудо в чемодане 1987 — Переступи порог 1988 — Пейзажний живопис Антона Віленовича Полосіна 1988 — Право приказа 1989 — Близнецы 1989 — Камень слова 1991 — За морями, за долами, за высокими горами… 1991 — За стенами старого замка 1993 — Парниша, открой дверь! 1993 — Экспансия по-франски 1993 — Я люблю свою жену, или Еще один вестерн 1995 — И ещё раз о контакте 2003 — Работа за рубежом 2007 — Галоши для крокодила 2010 — Кое-что из жизни членистоногих 2010 — У начала начал 2011 — Приворотное зелье 2012 — Дикая тварь из дикого леса 2012 — Здесь живет Морок
Примітки
Література Ларіонов В. О. Забірко Віталій Сергійович //
Посилання Віталій Забірко на LiveLib Віталій Забірко на сайті fantlab.ru Виталий Сергеевич Забирко