«Повість временних літ», також «Повість врем'яних літ», «По́вість мину́лих літ» — літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття ймовірно ченцем Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. За іншою версією, основним автором був Сильвестр, ігумен Видубицького монастиря. На сьогодні гіпотеза про Сильвестра, як автора «Повісті временних літ» знаходить нові підтвердження й виглядає досить переконливоАрістов В. Ю. Сильвестр // . Одна з найдавніших давньоукраїнських літературних пам'ятокГнатенко Л. А. Кирилична українська рукописна писемність 11—17 ст. // в історії України, найдавніша велика літописна пам'ятка української мови«Повість минулих літ» ХІІ ст. за Лаврентіївським літописом 1377 р. Писемні пам'ятки ХІІ століття / Брус М. П. Історична граматика української мови: Хрестоматія / Марія Петрівна Брус. — Івано-Франківськ: ПП Голіней О. М., 2016. — 92 с. — (Міністерство освіти і науки України. ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника») — С. 73.Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року // Німчук В. Хрестоматія з історії української мови X—XIII ст. // НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 236—246. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.). — Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.Василь Яременко. На замовлення вічності / Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.—558 с.. У «Повісті временних літ» зафіксовані риси української мовиПередрієнко В. А. Рукописи староукраїнські // .
«Повість врем'яних літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історію держави показано на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди. Написана мовою, близькою до живої народної з нашаруванням церковнослов'янських елементів.
Відомості «Повісті временних літ», викладені на початку XII століття мають помітно легендарний та, ймовірно, політично ангажований характер, через що часто потребують підтвердження зовнішніми джереламиГалушко К. Ю. Становлення Русі та держави Рюриковичів // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 66. — 842 с. — ISBN 978-966-00-1740-5..
Редакції-списки «Повість врем'яних літ» — найдавніший відомий руський літопис. Оригінал до нашого часу не зберігся, є лише пізні списки, тобто варіанти переписані з інших джерел. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377 року, що охоплює події до 1110 року, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV століття з доведенням розповіді до 1117 року.
Сформована кількома змістовно суперечливим зведеннями київського й новгородського походження та трьома редакціями.
Секретар Катерини II О. Храповицький стверджував, що він бачив оригінал твору.Храповицкий А. В. Памятные записки А. В. Храповицкого статс-секретаря Императрицы Екатерины Второй. — М. : Унив. типогр., 1862. — С. 243.
Відомі три редакції «Повісті врем'яних літ». Першу склав ченець Києво-Печерського монастиря Нестор з літописних зведень кінця XI століття з доведенням розповіді до 1113 року. Другу склав ігумен Видубицького монастиря Сильвестр у 1116 році. Третє складене у 1118 році у Видубицькому монастирі, що призначалося для Мстислава, сина Володимира МономахаД. Г. Гринчишин. Повість временних літ // . Це зведення зберігалося в Іпатському монастирі, звідси й походить назва — Іпатський. Саме цей список зберіг ім'я основного упорядника «Повісті врем'яних літ» — Нестора: Несторів літопис за Іпатським списком, на відміну від Лаврентіївського списку, має виразне українське походження; зразки української фразеології, української орфоепії, а також української лексики. Більшість діалогів у «Повісті врем'яних літ» передана фактично українською мовою.
У 1116 році укладена друга редакція літопису. Її упорядником став ігумен Видубицького Свято-Михайлівського монастиря Сильвестр, який за дорученням князя Володимира Мономаха вніс до літопису певні зміни, зокрема применшив історичну вагу київського князя Святополка, натомість виділивши свою постать. Цей варіант тексту «Повісті минулих літ» був включений до складу літописного зведення, яке переписав чернець Лаврентій у Суздалі в 1377 році. Тому цей список назвали Лаврентіївським.
За зразками «Повісті врем'яних літ» склалися Київський (про події XII ст.) та Галицько-Волинський літописи (про події XIII ст.). У сукупності три літописи називають «Літописом руським» — великою книгою про події часів Київської Русі у світовому контексті до XIII століття.
Джерела «Повісти врем'яних літ» Джерелами для реконструкції ранньої історії Русі для літописця служили нечисленні відомості візантійської хронографії, а також різноманітні перекази про «давні часи». Тим-то історія Руси IX—X ст. у «Повісти врем'яних літ» є переважно легендарна. Тут викладено легенду про так зване покликання варягів (мітичного родоначальника княжої династії Рюрика та його братів), переселення княжого роду до Києва та легендарні відомості про перших князів (у тому числі про війни княгині Ольги з деревлянами, «вибір вір» Володимира Святославича та інші). Утім цінність цієї частини «Повісти врем'яних літ» як історичного джерела полягає в тім, що в її складі до нас дійшли тексти трьох русько-візантійських договорів: 911, 944 та 971 років. Вони становлять унікальний комплекс автентичних документів, багатих на відомості із суспільної, політичної, військової та дипломатичної історії X ст.
Достовірним джерелом «Повість врем'яних літ» стає лише у викладі подій останніх ста років — од початку XI ст. до закінчення.
Найдавніші рукописи Повість временних літ є найпоширенішим твором Руських літописів. Вона присутнє більш ніж на 50 рукописах. Найдавнішими з них є: Назва рукописуОхоплює періодОрієнтовне датуванняЙмовірне походженняНовгородський перший літопис старшої редакції (Синодальний рукопис)-1016-1352Середина 14 ст.Лаврентіївський рукописПВЛ-852-13051377 рікБогородиці-Різдвяний монастир (Владимир, РФ)Іпатіївський рукописПВЛ-852-1292Папір 1420-х роківІпатіївський монастир (Кострома, РФ)Новгородський перший літопис молодшої редакції (Комісійний рукопис)ПВЛ-14461450-ті рокиАрзамаська міська Спаська церква (РФ)Новгородський четвертий літопис молодшої редакції (Строєвський рукопис)ПВЛ-1476Папір 1460-х роківТверський літопис (Рогозький рукопис)856-1412Середина 15 ст.Твер/Москва (РФ)Літопис Переславля Суздальського (Хронограф архівський, Літописець вскорє, Літопис руських царів)Розселення слов'ян — 1214Папір 1460—1470 роківПереславль-Залєський (Ярославська обл., РФ)Новгородський четвертий літопис старшої редакції (Новоросійський рукопис)ПВЛ-1437Папір 1477—1486 роківБєлгород (РФ)Радзивіллівський рукописПВЛ-852-1205-Папір 1484—1495 роківГродненський повіт (Білорусь)Єрмолинський літописСкорочений вступ до ПВЛ- 1488Папір кінця 15 ст.Троїце-Сергієва лавра (Московська обл., РФ)Московсько-академічний рукописПВЛ-852-1419Папір 1498—1503 роківТроїце-Сергієва лавра (Московська обл., РФ)Псковський другий літопис (Синодальний рукопис)ПВЛ-1178-1486Початок 16 ст.Кирило-Білозерський монастир (Вологодська обл., РФ)Московський літописний звід кінця 15 ст.ПВЛ-1071-1492-Папір 1492—1539 роківМосква (РФ)Софійський перший літопис (Бальзерський рукопис)ПВЛ -1471-1508Початок 16 ст.Новгородський п'ятий літопис (Хронографічний рукопис)ПВЛ-1309-1446-1509Папір 1511 рокуЛитовський літопис (Супральський рукопис)Вступ 854—1446Папір 1532—1534 років, підпис 1520Супрасльський Благовіщенський монастир (Польща)Літописний звід 1518 р. (Уваровський рукопис)ПВЛ — 1518/1533-1544Папір 1540-х роківТроїце-Сергієва лавра (Московська обл., РФ)Скорочений літописний звід 1493 рокуПВЛ-1395Папір 1544 рокуТипографський літописВступ до ПВЛ — 1534Середина 16 ст.Кирило-Білозерський монастир (Вологодська обл., РФ)Острозький (Хлебніковський) рукописВступ до ПВЛ — 12921560-ті рокиУкраїнаВолодимирський літописВступ до ПВЛ -1523Папір 1554—1563 роківБогородиці-Різдвяний монастир (Владимир, РФ)Вологодсько-Пермський літописВступ до ПВЛ — 1538Папір середини 16 ст.Кирило-Білозерський монастир (Вологодська обл., РФ)Псковський перший літопис (Карамзінський рукопис)859-1411-1547-16 ст.Належала М.КарамзінуНиконівський літопис (Патріарший рукопис)ПВЛ-15591570-ті рокиНовгородський другий літопис (Архівський рукопис)-911-1587Папір 1589—1595 роківВеликий Новгород (РФ)
Видання та переклади Сучасною українською мовою перекладений у 1989 Л. Є. Махновцем, а також у 1990 В. В. Яременком. Найперші переклади — французькою (1884) та шведською (1919) мовами. Також перекладався німецькою (1931 і 2000-ні), румунською (1935), російською мовою Д. Лихачовим у співавторстві з Б. А. Романовим (1950Повесть временных лет. Ч.1. Текст и перевод. М.-Л., 1950.), англійською (1953), чеською (1954), польською (1968) мовами.
Видання: (крім видань у складі Лаврентіївського, Радзивіловського та Іпатіївського літописів)
Повесть временных лет. Ч.1. Текст и перевод. М.-Л., 1950. 2-е изд., испр. и доп. СПб, 1996. СПб, 1999 (по списку Лаврентьевской летописи; в примечаниях: ПВЛ 1999) Повесть временных лет. // Библиотека литературы Древней Руси. Т.1. СПб, 1997. (по списку Ипатьевской летописи)
Словоуказателі: Handbuch zur Nestorchronik. Bd.1-3. Munchen, 1977-86. Творогов О. В. Лексический состав «Повести временных лет»: (Словоуказатели и частотный словник). Киев, 1984.
Література (крім узагальнюючих праць з літописання):
Сухомлинов М. И. О древней русской летописи как памятнике литературном. СПб, 1856. Шахматов А. А. Повесть временных лет, т.1. Вводная часть. Текст. Примечания. Пг., 1916. Ильин Н. Н. Летописная статья 6523 года и её источник. М., 1957. Алешковский М. Х. Повесть временных лет: Судьба литературного произведения в древней Руси. М., 1971. Львов А. С. Лексика «Повести временных лет». М., 1975. Хабургаев Г. А. Этнонимия «Повести временных лет» в связи с задачами реконструкции восточнославянского глоттогенеза. М., 1979. Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып.1. Л., 1987. С.337-343. (статья О. В. Творогова) Шайкин А. А. «Се повести времяньных лет…» От Кия до Мономаха. М., 1989. Зиборов В. К. О летописи Нестора: Основной летописный свод в русском летописании XI в. СПб, 1995. Цыб С. В. Древнерусское времяисчисление в «Повести временных лет». Барнаул, 1995.
Текст твору
Транскрипція оригінального тексту Лаврентіївський літопис Іпатіївський літопис Новгородський перший літопис Переклади на сучасну українську мову
Переклад В. Яременка. Фрагменти «Повісті временних літ» у перекладі Т. Коструби.
Див. також Слово о полку Ігоревім Слово про закон і благодать
Примітки
Джерела та література Літопис Руський. — К. : Дніпро, 1989. — 591 с. — ISBN 5-308-00052-2. Толочко О. П. Повість временних літ // «Повість временних літ» початку ХІІ ст. за списком Лаврентіївського літопису 1377 року / Німчук В. Хрестоматія з історії української мови X—XIII ст. // НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 158—168. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.). — Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст. Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.— 558 с. — ISBN 5-333-00032-8 Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна, — Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014. — 654 с.