Па́уль Петро́вич Ке́рес (, ; 7 січня 1916, Нарва — 5 червня 1975, Гельсінкі, Фінляндія, похований у Таллінні) — естонський і радянський шахіст, шаховий композитор і теоретик. Один із найсильніших шахістів світу 1930—1960-х років. Увійшов до списку «100 видатних естонців XX століття», визнаний найкращим спортсменом Естонії у XX столітті . Перший в історії шахіст, якого зобразили на банкнотах (5 естонських крон) .
Міжнародний гросмейстер (1950), міжнародний арбітр із шахової композиції (1957), міжнародний арбітр із шахів (1974); майстер спорту СРСР (1948). Разом із Рубеном Файном поділив 1-2-ге місця на АВРО-турнірі 1938, де визначали претендента на титул чемпіона світу. Чотири рази поспіль посідав друге місце на турнірах претендентів (1953, 1956, 1959, 1962), зупиняючись за крок до матчу за титул чемпіона світу з шахів, за що отримав прізвисько «вічно другий». П'ятиразовий чемпіон Естонії, триразовий чемпіон СРСР. У складі збірної Радянського Союзу 7 разів вигравав шахові олімпіади та тричі — командні чемпіонати Європи. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957).
Молодший брат фізика Гаральда Кереса.
Життєпис Дитинство та юність Батько — Пеетер Керес (1876—1956), родом з хутора Мару волості Вана-Карісте Вільяндського повіту Ліфляндської губернії, кравець. Близько 1899—1900 року переїхав до Пярну, де познайомився з Маріє Ляммерґас (1882—1970), селянкою з Ляянемаа. Після одруження мали двох синів. Старший, Гаральд, народився 1912 року. Під час Першої світової, коли лінія фронту наближалася до Естонії, сім'я переїхала до Нарви. Там 7 січня 1916 року народився Пауль Керес. До міста Пярну Кереси повернулися 1922 рокуХеуэр, с. 12..
Батько у вільний час грав на музичних інструментах і захоплювався шахами, навчивши грати в них і Пауля, ще коли Кереси жили в Нарві. Разом із братом Гаральдом відвідував уроки фортепіано й мати припускала, що, якби не шахи, Пауль Керес міг би стати піаністомХеуэр, с. 11.. Однокласник Кереса, майбутній спортивний діяч Юрі Ребане, згадував, що Пауль мав слабке здоров'я, однак любив спорт (грав у футбол, волейбол, теніс) і був секретарем спортивного гуртка в гімназіїХеуэр, с. 21..
У провінційному Пярну не було сильних гравців і можливостей для розвитку шахової майстерностіХеуэр, с. 44., тому більшість інформації Пауль Керес черпав із шахових книг (переважно німецькомовних) і преси. В опануванні цієї інформації йому допомагав старший брат Гаральд. Незабаром Керес уже легко обігрував усіх шкільних суперників, а в його зошиті було кількасот переписаних із книг і преси партій.
У грудні 1928 року розпочався чемпіонат Пярну з блискавичних шахів, але перше коло вже минуло, коли хлопець дізнався про турнір із газетиХеуэр, с. 17.. На друге коло Пауль, якому виповнилося 13 років, умовив записати і його. Він переміг у всіх 8 партіях і 25 січня про юного таланта в короткій замітці згадала місцева газета «Pärnu Päevaleht». Це був перший дорослий турнір майбутнього гросмейстера. У квітні 1929 року Керес уже виступав за дорослу збірну міста Пярну в матчі проти Вільянді. Суперником за шахівницею виявився Ільмар Рауд — також школяр і майбутній товариш Кереса в збірній Естонії. У двох партіях гравець із Пярну набрав тільки 0,5 очка, проґавивши просту пастку в ендшпіліХеуэр, с. 17-18.. У чемпіонаті міста Пауль Керес посів друге місце, пропустивши вперед Герберта Віркуса (багаторазового чемпіона Естонії серед школярів). 18 листопада 1929 року національне видання «Päevaleht» опублікувало першу шахову задачу КересаХеуэр, с. 18..
Наприкінці 1929-го року в Пярну давав сеанс одночасної гри один із найкращих шахістів Таллінна Владас Мікенас. Із восьми противників майстер обіграв шістьох, однак програв Кересові та його однокласникові, якому Керес допомагав. Після цього випадку Мікенас написав у газеті про юного шахіста, відзначаючи його педантичність і прогнозуючи велике майбутнєХеуэр, с. 19.. Пауль тричі вигравав чемпіонат Естонії серед школярів (1930, 1932 і 1933; не брав участі в турнірі 1931 року).
На початку 1930-х років захоплювався шахами за листуванням, бувало, грав по 150 кореспонденційних партій одночасно. Така практика дозволяла шліфувати майстерність, оскільки в Пярну не було гідних суперників, але через це в наступні роки Кересові було важко переходити на очні турніри із контролем часу. Також регулярно надсилав у різні видання свої шахові задачі, вже в 1933—1934 роках його статті опублікували естонська «Roheline Post» і бельгійська «Chess World». Навесні 1934 року закінчив пярнуську чоловічу гімназію.
У чемпіонаті Естонії 1934/35 поділив перше місце з Фрідеманом і переміг його в додатковому матчі (2:1). Цей успіх зробив Кереса новим лідером національних шахів і йому довірили місце за першою шахівницею у збірній, сформованій для поїздки на шахову олімпіаду 1935 у Варшаві.
Перші міжнародні успіхи (1935—1939)
Успішна гра Кереса дозволила Естонії посісти 11-те місце на варшавській олімпіаді 1935 року. Лідер збірної обіграв, серед інших, таких шахістів як Неґелі (Швейцарія), Петровс (Латвія), Фердер (Палестина), Ґрау (Аргентина) та Штальберґ (Швеція) і набрав 12½ із 19 очок. Того самого року переміг у чемпіонаті Європи з кореспонденційних шахів.
Після варшавського турніру націй Кереса почали запрошувати на міжнародні турніри. Великого успіху естонець добився в німецькому Бад-Наугаймі 1936 року, коли 20-річний юнак набрав 6½ очок із 9, поділив перше місце з екс-чемпіоном світу Алехіним і випередив таких майстрів як Боголюбов, Відмар і Штальберґ. Попри перемогу на цьому змаганні Кереса не запрошено на турнір у Ноттінґемі, де організатори зібрали всіх найвидатніших гросмейстерів. Невдовзі Пауль зазнав прикрої невдачі на турнірі в Дрездені (8-9-те місце серед 10 учасників). На неофіційній олімпіаді 1936 у Мюнхені показав найкращий результат на першій шахівниці (+12 -1 =7; 77,5%).
Дуже продуктивним виявився 1937 рік: поділене перше місце на турнірах у Марґіті (з Файном) та Остенде (з Файном і Ґробом), а також непогані виступи в Кемері (4–5-те місця з Алехіним) і Пярну (2-4-те місця з Флором і Штальберґом).
Наприкінці 1937-го, після олімпіади в Стокгольмі (73,3% очок, другий показник на 1-й шахівниці), Керес переміг на сильному міжнародному турнірі в Земмерінґу і Бадені (9 із 14 очок), випередивши Файна, Капабланку, Решевського та Флора. На різдвяному турнірі в Гастінґсі 1937/38 естонський шахіст фінішував 2-3-ім (з Александером), позаду Решевського.
Коментарі Пауля КересаСто партий, с. 42-47.:
1. e4 e5 2. Кf3 Кc6 3. Сb5 a6 4. Сa4 d6 5. c4 … Оскільки мій суперник добре знайомий з дебютом, я вибрав цей рідковживаний хід. Утім, з позиційної точки зору, він навряд чи поступається звичайному 5. c3. 5. … Сd7 6. Кc3 g6 7. d4 Сg7 Чимало теоретиків уважають цей хід неточним і рекомендують розмін 7. … ed. Звісно, чорні можуть відповісти й так, однак після 8. К:d4 Сg7 9. К:c6 Сc (можливо і 9. С:c6) 10. 0-0 вони мають грати дуже точно. 8. Сe3 … Після 8. Сg8 f6 9. Сe3 Кh6! чорні мають задовільну позицію, що показав Алехін у партії матчу з Ю. Боголюбовим (1929 р.). 8. … Кf6 Неточність, яка дозволяє білим узяти ініціативу у свої руки. Варто було продовжувати 8. … Кge7 або попередньо зробити розмін на d4. 9. de de Краще 9. … К:e5, аби після розмін слонів забезпечити фігурам більше простору. 10. Сc5! … Білі перешкоджають рокіровці противника. Тепер чорним важко отримати перспективну контргру. 10. … Кh5 11. Кd5 Кf4 12. К:f4 ef 13. e5!? … (див. діаграму)
Після довгих роздумів я наважився на цю жертву пішака, яка може дати багаті шанси, бо так і не знайшов протидії 13. … Фf6 з наступним 0-0-0. Тільки потім Л. Штейнер показав, що білі могли закріпити дебютну перевагу простим 13. 0-0! Наслідки жертви пішака не зовсім зрозумілі, але в турнірній партії, коли час на обдумування обмежений, докладний аналіз майже неможливий. 13. … g5 Алехін довго розмірковував над цим ходом і не ризикнув прийняти жертву. 14. Фd5! Сf8 Чорні вчасно помітили, що у відповідь на 14. … g4 буде 15. e6! (15. … fe?? Фh5x!) 15. … С:e6 16. С:c6 bc 17. Ф:c6+ Сd7 18. Фe4+ Сe6 19. Тd1 з виграшною позицією. Ходом 14. … Сf8 чорні дещо полегшили своє становище, однак матеріальні втрати неминучі. 15. С:f8 Т:f8 16. 0-0-0 Фe7 Алехін ставить хитру пастку й сподівається вибратися зі скрутного становища. 17. С:c6! Білі уникають 17. К:g5, після чого чорні шляхом 17. … 0-0-0! несподівано створюють загрози.
17. … С:c6 18. Фd3 Сd7 19. К:g5 0-0-0 20. Кf3 f6! (див. діаграму) Чорні звільняються від здвоєного пішака й забезпечують фігурам свободу маневрів. Алехін робить усе, щоб отримати хоча би якісь контршанси. 21. ef Т:f6? Чорні втрачають останню можливість порятунку. Необхідно було 21. … Ф:f6! і білі могли би форсувати перехід в ендшпіль із зайвим пішаком: 22. Фd4 Ф:d4 23. К:d4. Алехін після партії повідомив, що боявся ходу 22. Ф:h7, але я пов'язував цей хід із великим ризиком і обмежився би 22. Фd4, адже часу на роздуми залишилося небагато. 22. Тhe1 Фb4? 23. Ф:d7+! Чорні здались.
Поки чемпіоном світу був Макс Ейве, він запропонував визначити кандидата, з яким би грав наступний чемпіонський матч, у турнірі всіх найсильніших гросмейстерів. Під час тривалої підготовки до турніру, який мав пройти в Голландії під патронатом радіокомпанії АВРО, Ейве втратив титул після матчу з Алехіним. Новий чемпіон не вважав себе зобов'язаним грати саме проти переможця майбутніх змагань, однак АВРО-турнір привернув увагу всього шахового світу завдяки зірковому складу учасників: чемпіон світу О. Алехін, колишні чемпіони Х. Р. Капабланка та М. Ейве, європейці С. Флор, М. Ботвинник, П. Керес і американці С. Решевський та Р. Файн. У підсумку перше місце сенсаційно розділили наймолодші учасники — 22-річний Пауль Керес і 24-річний Рубен Файн. За коефіцієнтом Берґера-Зонненборна лавровий вінок переможця вручено естонському гравцю. Фахівці відзначали його зрілу гру, адже Керес не програв жодної з 14 партій проти найсильніших гросмейстерів світу. Однак Алехін заявив, що гратиме з шахістом, який найшвидше запропонує відповідний призовий фонд. Радіокомпанія АВРО розпочала переговори від імені Кереса, сподіваючись провести чемпіонський матч у Нідерландах. Обговорення тривало всю першу половину 1939 рокуХеуэр, с. 269., однак тієї суми, яку вимагав чемпіон, не могли запропонувати ні АВРО, ні Керес, ні естонські меценати чи влада, тому перемовини закінчилися невдачею і матч Алехін — Керес так ніколи й не відбувся.
Коментарі Пауля КересаСто партий, с. 102-108.: 1. e4 … Файн зазвичай починав 1. d4. Однак на АВРО-турнірі шість із семи партій білими він грав 1. e4 і досяг чудових результатів. 1. … e5 2. Кf3 Кc6 3. Сb5 a6 4. Сa4 Кf6 5. 0-0 Сe7 6. Фe2 Цей хід став для чорних дещо несподіваним; у той час частіше грали 6. Тe1. Видно, Файн підготував якусь новинку. 6. … b5 7. Сb3 d6 8. a4 Саме на це продовження, очевидно, покладав надії Файн. На той час найкращою відповіддю вважали 8. … Тb8.
<poem>8. … Сg4 9. c3 0-0 10. ab ab 11. Т:a8 Ф:a8 12. Ф:b5 … (див. діаграму) Цю позицію вважали вигідною для білих, бо на перший погляд не видно, як відіграти пішака. Ідучи на цей варіант, я був певен, що перевага чорних у розвитку має все-таки дати достатні контршанси. Після деяких роздумів вдалося знайти продовження, яке обеззброює систему білих. 12. … Кa7!