Зінаїда Володимирівна Волкови́нська ( 23 жовтня 1915, Одеса — 4 травня 2010, Київ) — українська художниця. Членкиня Спілки радянських художників України з 1942 року.
Біографія Народилася року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1929—1932 років навчалася на скульптурному та політосвітньому факультетах художньої профшколи в Одесі у Мойсея Муцельмахера; у 1932—1934 роках — на графічному факультеті в Одеському художньому інституті у Михайла Жука; у 1934—1940 роках — на живописному факультеті у Київського художнього інституту у Павла Волокидіна, Сергія Григор'єва, Федора Кричевського, Михайла Козика. Дипломна робота — картина «Знатна льонівниця» (олія; керівник Федір Кричевський).
У 1940—1941 роках викладала рисунок і композицію у Львівському художньо-промисловому училищі. Під час німецько-радянської війни у 1941—1944 роках перебувала в евакуації в Новосибірську і Красноярську де займалась станковим живописом і оформляла агітаційні ешелони військових частин. Опісля переїхала до Києва. Працювала художницею у видавництвах «Радянська школа», для якого створила багато ілюстрацій для читанок і букварів, «Молодь», «Веселка», «Радянський письменник», співпрацювала з журналами «Барвінок», «Зірка» та іншими.
Жила у Києві в будинку на вулиці Дашавській, № 27, квартира № 30.
У шлюбі з художником Степаном Кириченком народила доньку Олену, що також стала художницею.
Померла в Києві 4 травня 2010 року.
Творчість Працювала в галузі станкового живопису та книжкової графіки, створювала плакати. Серед робіт: живопис
«У льонівницькому колгоспі» (1940; Національний художній музей України); «Він буде жити» (1942); «Подарунок фронту» (1943; Красноярський державний художній музей імені Василя Сурикова); «Палять урожай» (1944); «Україна у вогні» (1945); «Портрет Героя Соціалістичної Праці» П. М. Целері (1947); «Сини мої» (1947; Сумський художній музей); «На горійській фортеці» (1949; Закарпатський художній музей); «Тарас Шевченко серед казахів» (у співавторстві з Ніною Волковою; 1951 — Шевченківський національний заповідник у Каневі; 1954 — Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»; 1956 — Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка у Форті-Шевченка; ще один екземпляр у Музеї Шевченка в Торонто); «Тридцятитисячник» (1957); «Портрет підпільниці Марії Груздової» (1963, пастель); «Весняний ярмарок у Косові» (1980); «Ранок у Карпатах» (1982); «Осінній натюрморт» (1992). </div> ілюстарації до книг
«Мужики» Владислава Реймонта (1951); індійських народних казок (1955); татарської народної казки «Соловей» (1956); «Альпійська астра. Повість. Новели» Петра Гуріненка (1956); «Велика рідня» Михайла Стельмаха (1957); казки «Золота гора/Іван-богатир» Наталі Забіли (1960); «Крізь сльози кохання» Б. П. Степанова (1962); «На Тарасовій горі» Вадима Скоморовського (1963); «Дударик» Павла Тичини (1964); «Про дідуся Тараса» Григорія Бойка (1964); «Перший учитель: Повісті гір та степів» Чингіза Айтматова (1964, 1972); народних казок Сербії і Чорногорії «Золотий птах» (1966). </div> У 1943 році виставка її робіт відбулася у Красноярську. Із 1945 року брала участь у всеукраїнських, та з 1949 року — у всесоюзних виставках.
Література Волковинська Зінаїда Володимирівна // ; Волковинская, Зинаида Владимировна // Художники народов СССР. Том 2. Москва. «Искусство». 1972, сторінка 325 ; Волковинська Зінаїда Володимирівна // ; Волковинська Зінаїда Володимирівна // , сторінка 135; ; Ірина Ходак. Волковинська Зінаїда Володимирівна // Шевченківська енциклопедія в 6-ти томах. Том 1 А—В. / / НАН України, Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України; редколегія : М. Г. Жулинський (головний редактор) та інші. Київ, 2013, сторінка 703. ISBN 978-966-02-6421-2; І. Ходак. Волковинська Зінаїда Володимирівна // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. сторінки 228—229. ISBN 978-966-02-8960-4.