Громадяни третіх країн (, раніше часом , розмовно також або , , , , , ) — термін, який часто використовується в контексті міграції та стосується осіб, які перебувають транзитом та/або подають заявку на отримання віз у країнах, що не є їхньою країною походження (тобто країною транзиту), щоб потрапити до країни призначення, яка також не є їхньою країною походження. У Європейському Союзі цей термін часто використовується разом з термінами «» та «іноземний громадянин країни, що не є членом ЄС», для позначення осіб, які не є громадянами країни ЄС, у якій вони наразі проживають або перебувають, а також не є громадянами інших держав-членів Європейського Союзу.Definition of "Third Country National" on the Eurofound website.
Щодо зайнятості, цей термін часто використовується для позначення «працівника, який тимчасово працює в країні призначення, і який не є ні громадянином країни призначення, ні країни, в якій знаходиться штаб-квартира компанії»."Strategic employment of third country nationals: keys to sustaining the transformation of HR functions", by Calvin Reynolds, All Business, 1 March 1997.
У США цей термін часто використовується для позначення осіб інших національностей, найнятих урядом або підрядником, санкціонованим урядом, які не представляють ні уряд-підрядника, ні країну перебування чи район діяльності. Найчастіше це ті, хто виконує державні контракти в ролі приватного військового підрядника. Цей термін також може використовуватися для позначення іноземних працівників, найнятих приватним сектором, та громадян у такій країні, як Кувейт, де є звичайним правилом передавати роботу на аутсорсинг негромадянам.
Історія У Європі слово «громадянин третьої країни» часто використовується для позначення будь-якої особи, яка не є громадянином Європейського Союзу у значенні статті 20(1) ДФЄС і яка не користується правом Європейського Союзу на вільне пересування, як це визначено у статті 2(5) Регламенту (ЄС) 2016/399 (Шенгенський кодекс кордонів).
Деякі європейські правила стосуються громадян третіх країн, наприклад:
Стаття 3(1) Директиви № 2008/115/ЄС (Директива про повернення) Стаття 2(6) Регламенту (ЄС) № 2016/399 (Шенгенський кодекс про кордони)
Залежно від використовуваного визначення, вихідці з Норвегії, Ісландії, Ліхтенштейну (Європейська економічна зона ) та Швейцарії можуть вважатися громадянами третіх країн або такими, що не є громадянами третіх країн.
Хоча громадяни ЄС можуть мати право перетинати внутрішні кордони, таке право може бути більш обмеженим для громадян третіх країн.
Біженці За даними IRIN, на відміну від біженців, яких захищають міжнародні конвенції, громадяни третіх країн (ГТК), які не належать ні до країни притулку, ні до тієї, з якої вони втекли, не підпадають під дію жодних глобальних конвенцій про права. Часто їхні уряди повинні піклуватися про них та організовувати їхню репатріацію.
Див. також
Візова політика Шенгенської зони Директива про повернення
Посилання
Визначення терміну «громадянин третьої країни» на вебсайті Eurofound . Кров, піт і сльози: бідні верстви населення Азії будують бази США в Іраку, Девід Фінні, CorpWatch, 3 жовтня 2005 року Пентагон критикує торгівлю робочою силою з боку американських підрядників, Девід Фінні, CorpWatch, 24 квітня 2006 року Американська фортеця зводиться в Багдаді, Девід Фінні, CorpWatch, 17 жовтня 2006 року Розслідування заяв про торгівлю людьми в Іраку, CNN.com, 5 травня 2004 року Індійські контрактні працівники в Іраку скаржаться на експлуатацію, New York Times, 7 травня 2004 року В Іраку створено нижчий клас робітників, Washington Post, 1 липня 2004 р.
Примітки