Возвягль (Звягіль) — археологічна пам'ятка, давньоруське місто Болохівської землі, нині північно-східна околиця міста Звягель (Житомирська область).

Вперше згадується в літописі під 1256 роком, як місто, куди король Русі Данило направив свого тивуна. У 1257 році за непокору місто було взято приступом і спалене військами короля Данила.

Опис Археологічний еквівалент давньоруського Возвягля — два ізольованих один від одного городища, які розташовані в місті Звягель на березі р. Случ (притока Горині, басейн Дніпра). Перше з них займає мисоподібний виступ правого берега Случі, його площа складає 1 гектар. Від плато городище відокремлене потужним ровом і валом. Під час археологічних досліджень тут зафіксовано три культурно-хронологічні горизонти: милоградської культури I тис. до н. е., слов'янської IX—X ст. і давньоруської XII—XIII століть. Відкрито численні житлові, господарські, ремісничі і оборонні споруди XII — середини XIII століття. У 1993 році на території городища знайдено унікальний скарб прикрас.

Друге городище розташоване за 200 метрів від першого, вниз за течією річки. Займає мисовий виступ правого корінного берега заввишки 40 метрів. Площа городища досягає 2,5 гектари. Від плато відділене потрійною смугою валів і ровів. Розкопки не проводились. За підйомним матеріалами датується IX—XII ст. Зі сходу до городища примикає неукріплені посад, загальною площею близько 20 гектарів.

Міфологія у датуванні городища

На думку вчених В.Кобилюха та М.Марусяка назва міста походить від самих аріїв, які, буцімто, проходили територією сучасної Звягельщини і залишили у спадок слов'янам назву городища на правому березі річки Случ. На їхню думку, назва міста походить від двох санскритських слів «Звя» і «гель», що означає «свято Сонця». Вони зробили припущення, що на городищі Звягеля знаходився прадавній культовий центр цивілізації аріїв поклонніня Сонцю, а пізніше у прадавніх слов'ян — Даждбогу.

Літописні згадки міста

Вперше Возвягль згадується в Галицькому літописі під 1256 роком, як місто, куди король Данило направив свого тивуна. У 1257 році за непокору місто було взято приступом і спалене військами короля Данила:

Історія досліджень Залишки стародавнього городища були виявлені ще в XIX століттіАнтонович В. Б. Археологическая карта Волынской губернии // Труды XI АС в Киеве. — М., 1901. — Т. 1. — С. 1 — 140., але докладно вони були обстежені в 1970-х роках експедицією Інституту археології Академії наук Української РСР в складі М. П. Кучера, В. А. Круц і О. П. Моця. Археологічний еквівалент літописного міста шукали М. П. Кучер і Б. А. Звіздецький. Під час археологічних розвідок в 1988 році вони повторно обстежили місцевість і виявили два давньоруських городища, розташовані за декілька кілометрів за течією річки Случ .

У 2007 році до 750-річного ювілею міста з бюджету України було виділено 80 тисяч гривень на археологічні дослідження Північного городища, виконані в червні-листопаді цього року археологічною експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом кандидата історичних наук Андрія Петраускаса. Було розкрито 100 м² поверхні Північного городища з боку в'їзду на дитинець (східна частина розкопу). В результаті дослідження були знайдені побутові речі, прикраси, предмети ремісничо-господарського призначення (фрагмент кресала, три скляні і один бронзовий браслети, залізна пряжка, точильний камінь тощо) та 82 індивідуальні знахідки — предмети військового обладунку давньоруських дружинників, серед яких: сім ножів (цілих і фрагментарних), п'ять наконечників стріл, фрагменти захисного обладунку (кольчужні кільця) тощо.

У жовтні 2017 року відбулася конференція «Возвягль — Звягель — Новоград-Волинський у часовому зрізі тисячоліть», присвячена 760-річчю з першої згадки про ВозвягльЗапрошуємо на Міжнародну наукову археологічно — краєзнавчу конференцію «Возвягль — Звягель — Новоград-Волинський у часовому зрізі тисячоліть», присвячену 760 — річчю першої літописної згадки про місто Новоград-Волинський.

Примітки

Література

Звіздецький Б. А. Возвягль // Енциклопедія історії України: У 10 т. : / Редкол .: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А-В. — 688 с.: іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Зубрицька А. О., Коваль О. А., Петраускас А. В. Нові дослідження літопісного Возвягля та его округи. В кн .: Матеріальна та духовна культура Південної Русі. Матеріали МІЖНАРОДНОГО Польового археологічного семінару, присвячений 100-літтю від дня народження В. Й. Довженка (Чернігів — Шестовиця, 16 — 19 липня 2009 р.). Київ — Чернігів, 2012. С. 114—121. Смирнов, М. Монографії до історії Галицької Русі / М. Смирнов, М. Дашкевич, І. Шараневич, [передм. О. Барвінського]. — Тернопіль: З друкарні Іосифа Павловського, 1886. — 196 c. — (Руська історична бібліотека / під ред. О. Барвінського ; т. 5). Прищепа Богдан. Основні результати археологічних досліджень. Волинський міст: Епоха Київської Русі у 1991—2010 роках. Археологічні дослідження Львівського університету. 2012. Випуск 16. С. 162—182.

Посилання

Літописний Возвягель