Ліка́рня (заст. шпита́ль) — медичний заклад та лікувально-профілактична установа, яка надає стаціонарну кваліфіковану і спеціалізовану медичну допомогу. Існує також термін го́спіталь, що наразі в Україні вживається переважно щодо військових лікарень, шпиталів.

Госпіталі (від  — «привітний», «гостинний») з'явилися у середньовіччі як заклади, де розміщували паломників.

Історія В ХІ—ХІІ століттях у госпіталях надавалися лікувальні послуги паломникам, притулок на певний час. За необхідності паломники могли отримати фінансову допомогу, захист від переслідувань тощо. Створенням мережі госпіталів в Європі та на Близькому Сході опікувався лицарський Орден госпітальєрів (іоаннітів). Створення Ордену госпітальєрів і започаткування закладів даного типу бере свій початок від заснування госпіталю, розташованого в Єрусалимі при монастирі Діви Марії, де задовго до арабських завоювань приймали і лікували паломників, прибулих на Святу ЗемлюСмаль І. В. Географія туризму та рекреація: словник-довідник. Видавництво «Навчальна книга — Богдан», 2010..

Згодом госпіталі перетворилися на військові стаціонарні лікувальні заклади — шпиталі і втратили функцію розміщення мандрівниківВеликий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун», 2005..

Термін

Слова госпіталь, шпиталь походять від : перший термін запозичений через посередництво російської (де він відомий з XVIII ст.) і нідерландської (hospitaal) мов, другий — через . Більш давнім є термін «шпиталь», що вживався на теренах польського королівства з XIV ст.; він з'явився в народній мові з козацьких часів (Трахтемирівський шпиталь для покалічених і старих запорожців). Його зафіксував у своєму словникові, складеному ще в першій половині XIX століття, Павло Білецький-НосенкоАнтоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. — 4-е вид., перероб. і доп. — Київ: «Українська книга», 1997. — 336 с. ISBN 966-7219-00-3. На теренах України перший відомий міський шпиталь Св. Духа існував з 1377 року у Львові, де на XVI ст. існували шпиталі при церквах міста.Качор Ігор, Любов Качор Марево давнього Львова — Львів: «Апріорі», 2009 — ISBN 978-966-2154-03-0

Класифікація

В Україні залежно від адміністративно-те­риторіального поділу розрізняють обласні, міські, центральні районні та сільські лікарні. Загалом лікарні класифікуються за типом організації та за спеціалізацією.

Типи лікарень за розміщенням Децентралізовані — кожне відділення займає окремий корпус лікарні. Недолік такої системи — велика площа. У чистому вигляді практично не зустрічається. Централізовані — абсолютна більшість відділень поєднані в одному корпусі, розташованих, як правило, на різних поверхах або частинах будинку. Як правило при такому вигляді організації за межі однієї будівлі винесені технічні приміщення, харчоблок, поліклінічне і танатологічне (патологоанатомічне) відділення. Змішані — поєднання особливостей обох видів: є один-два великі корпуси з різними відділеннями і кілька дрібніших корпусів для деяких відділень. Більшість великих лікарень організовано за таким принципом.

За спеціалізацією (профілем) Спеціалізовані — спрямовані на лікування певного класу захворювань: кардіологічні (кардіоцентр), нейрохірургічні, онкологічні, урологічні, інфекційні та інші. Загальні — багатопрофільні установи, де проводиться діагностика та лікування широкого спектра захворювань.

Згідно з профілем лікування у лікарнях створюються відділення певних профілів.

Сучасність

Лікарня — це установа, яка надає медичні послуги для громади. Є юридичною особою, користується правом оперативного управління відносно закріпленого майна, має штамп, печатку, статут, який затверджуються згідно з чинним законодавством, поточні та інші рахунки у фінансових установах, здійснює бухгалтерський і первинний статистичний облік. Головний лікар, який управляє лікарнею, призначається на умовах контракту, в якому прописано: строк найму, права, обов'язки, відповідальність, умови його матеріального забезпечення, тощо.

Лікарі, медсестри та інші працівники лікарні працюють над відновленням здоров'я хворих та поранених. Вони також здійснюють профілактику хвороб задля збереження здоров'я пацієнтам, відповідно й громадського здоров'я. Деякі лікарні служать центрами медичної освіти та досліджень, тоді їх називають клініками. Деякі відомчі лікарні мають у своєму складі поліклініки, що покращує зв'язки між стаціонарною та амбулаторною допомогою, хоча в Україні державні лікарні та поліклініки є відокремленими одна від одної. Кожна лікарня має свої види послуг, відповідно різниться набором відділень. Наразі лікарні різняться за типом власності. Вважається, що пацієнтам слід перебувати в лікарні не більше 5 днів, щоб запобігти внутрішньолікарняному зараженню нозокоміальною інфекцією.

Лікарня розташовується у спеціально збудованих чи пристосованих будівлях, які за переліком і площею службових приміщень відповідають діючим санітарно-гігієнічним, протиепідемічним, будівельним нормам та правилам, технічнобезпековим і протипожежним вимогам.

Загальна лікарня надає послуги більшості людей і лікує значну кількість хвороб. Спеціалізована лікарня лікує певних людей або спеціалізується на лікуванні певних хвороб чи групи хвороб. Наприклад, дитячі лікарні лікують лише дітей, реабілітаційні лікарні надають послуги, щоб допомогти людям повноцінно жити після тяжких хвороб. Клініки навчають майбутніх лікарів, медсестер, фахівців лабораторії тощо.

Більшість лікарень належать місцевій громаді. Некомерційна добровільна лікарня належить благодійним організаціям чи релігійним групам. Приватна лікарня працює як компанія, щоб отримати прибуток для власників. Державна лікарня належить державі або місцевій владі. Медичний персонал, що складається з лікарів, лікує хворих і надає поради всім іншим членам команди лікарів. Медичний персонал також включає інтернів чи резидентів (у закладах Західної Європи, США, Канади). Ці стажери закінчили медичний університет і отримали знання лікаря загальної практики, вони працюють у лікарні для отримання кваліфікації лікаря певної спеціальності, тому їхня інтернатура або резидентура триває різний час (від 2-х до 7 років). Корпоративний персонал формує найбільшу групу в команді з догляду за пацієнтами. Професійні медсестри виконують велику частину догляду пацієнта під керівництвом лікарів. Вони перевіряють температуру, частоту пульсу і артеріальний тиск, здійснюють ін'єкції тощо.

Більшість лікарень мають у своєму складі різні лікувальні відділення. Кількість відділень залежить від розміру та типу лікарні. Лікарня інтенсивного лікування 1-го рівня має адміністративну частину / управління лікарнею. Включає керівництво лікарні (головний лікар, його заступники), відділ кадрів, фінансово-економічний відділ та бухгалтерію.

Лікарня інтенсивного лікування Є багатопрофільним лікувальним закладом, що входить до складу госпітального округу та надає спеціалізовану медичну допомогу як цілодобовий стаціонар дорослим і дітям з гострими станами або загостренням хронічних хвороб, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду. Вона є організаційно-методичним центром з питань інтенсивного лікування для всіх закладів охорони здоров'я госпітального округу. Лікарні такого призначення залежно від чисельності та структури населення, що ними обслуговується, поділяються на два рівні: першого, що організуються для обслуговування населення чисельністю від 120 до 350 тисяч, мають меншу ліжкову та діагностичну потужність та обмежений перелік госпітальних відділень; другого, що організуються для обслуговування населення чисельністю більше 350 тисяч, мають більшу ліжкову та діагностичну потужність й ширший перелік госпітальних відділень. Вони забезпечують надання інтенсивної допомоги населенню округу або населенню декількох округів, до складу яких входять лікарні інтенсивного лікування першого рівня, для надання інтенсивної допомоги населенню за профілями, що відсутні в лікарні інтенсивного лікування першого рівня або у випадках, коли пацієнт потребує складніших діагностичних та лікувальних втручань, ніж ті, що можуть надаватися в лікарнях інтенсивного лікування першого рівня. Лікарня першого рівня створюється в госпітальному окрузі одна на округ. Лікарня другого рівня створюється одна на округ, а за визначеними спеціалізованими напрямками та складністю для обслуговування населення одна на декілька округів.

Лікарня може бути клінічною та навчальною базою вищих і середніх медичних навчальних закладів, медичних факультетів, інститутів удосконалення лікарів та науково-дослідних закладів.

У лікарні створюється дорадчий орган закладу — медична Рада, яка розглядає актуальні питання лікувально-діагностичного процесу. За необхідністю можуть створюватися опікунські ради, які мають здійснювати наглядові функції за діяльністю закладу.

Лікарня надає інтенсивну медичну допомогу всім, хто її потребує, здійснюється незалежно від громадянства, місця проживання, роботи тощо. Також надає цілодобово інтенсивну медичну допомогу пацієнтам та потерпілим при виникненні патологічних станів, що загрожують їх життю і при яких раптово погіршується стан здоров'я, потерпілим при надзвичайних ситуаціях, в післяопераційному періоді, а також відповідно до показань пацієнтам і потерпілим з гострим та хронічним перебігом захворювань, при станах, що не загрожують життю, але потребують інтенсивного лікування. Внутрішній контроль якості надання лікування покладається на завідувачів відділеннями та керівників інших підрозділів лікарні та здійснюється шляхом експертизи якості наданої медичної допомоги відповідно до вимог державних стандартів, нормативів, у межах затверджених МОЗ України клінічних протоколів, уніфікованих та локальних клінічних протоколів. Заклад забезпечує дотримання прав пацієнтів та конфіденційності інформації про них. Медичні втручання проводяться за умови отримання інформованої згоди пацієнтів або їхніх законних представників.

Приймальне відділення Приймально-діагностичне відділення невідкладної допомоги включає: травматологічний пункт; мала операційна; реанімаційна зала.

Стаціонарний сектор Включає відділення: відділення анестезіології та інтенсивної терапії (реанімації); хірургічне; травматологічне; урологічне; гнійно-септичне; гінекологічне; терапевтичне; неврологічне; дитяче; інфекційне боксоване; пологове з ліжками інтенсивної терапії для жінок і новонароджених.

Допоміжні відділення цієї лікарні включають: операційний блок; кабінет трансфузіології; централізоване стерилізаційне відділення; відділ медичної статистики та контролю якості медичної допомоги.

Господарча частина цієї лікарні включає: відділ технічного обслуговування; харчоблок; пральна; гараж.

Відмінності структурних підрозділів лікарні інтенсивного лікування другого рівня є наявність у приймально-діагностичному відділенні невідкладної допомоги до тих складових, що в аналогічному відділенні першого рівня ще діагностичних палат добового перебування. Діагностична служба відмінностей немає. У стаціонарному секторі на відміну від такого на першому рівні є: служба анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу для надання медичної допомоги хворим терапевтичного, неврологічного, хірургічного профілів та при політравмах; хірургічне відділення для надання медичної допомоги хворим з хірургічною, невідкладною урологічною та судинною патологією; відділення травматології та політравми; відділення патології вагітних; офтальмологічне відділення; ЛОР-відділення. Інші відділення відповідають таким на першому рівні. Допоміжна та господарча частини відмінностей не мають.

Лікарні обох рівнів повинні мати в своєму складі пансіонат для пацієнтів денного стаціонару та родичів хворих, що перебувають на стаціонарному лікуванні.

Лікарня планового лікування Є закладом охорони здоров'я, що входить до складу госпітального округу та забезпечує надання планової та вторинної (спеціалізованої) медичної