Се́ріка, також Серес (від гр. Σῆρες — власне, «країна шовку» від кит. 絲, sī — шовк) — назва в античних джерелах частини Північного Китаю в епоху династій Чжоу, Цінь і Тан, до якої можна було потрапити наземним Великим шовковим шляхом на противагу до топоніму «Сіне, Хіне», куди прямували морським шляхом. Подібне топонімічне розрізнення збереглося і в середньовіччі між катай (північ) та манґі, хіна (південь). Серіку населяв народ серес ()Stephanus of Byzantium, Ethnica, §S562.2, ця назва також вживалася для всього регіону. Доступ до Серіки був полегшений після завоювання династією Хань Таримського басейну (зараз Сіньцзян-Уйгурський автономний район). Після завоювання Парфянського царства сасанідами потрапити в Серіку стало дуже складно.
Деякі науковці припускають, що серес були не китайським етносом, а племенами, які розмовляли індоєвропейськими мовами і торгували з індійськими народами, такими як Юечжі, саки і тохари.
Примітки
Література . . Dictionary of Greek and Roman Geography, Sir William Smith (Editor), Spottiswoode and Co;, London, 1873 Oxford Classical Dictionary, Simon Hornblower and Antony Spawforth (Editors), Oxford University Press, 2003
Посилання «Cathay and the way thither», on the Seres. Extracts from Ptolemy's Geographia Extracts from Pliny's Natural History Extracts from Pomponius Mela «De Situ Orbis» Pliny on the Seres