Малагасійці (мальгаші, малагасі) — народ, основне населення острівної держави Мадагаскар.Африка: Энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. (с. 124)
Чисельність, субетноси та віра Чисельність малагасійців на о. Мадагаскар — близько 22 млн чоловік; невеликі групи (по 2 тис. чоловік станом на 1987 рік) живуть також на Сейшельських та Коморських островах і у Франції.
Малагасійці поділяються на чимало субетнічних груп: меріна сіханака циміхеті антанкарана антаймуру бецілеу бара бецімісарака антаймуру антайсака махафалі сакалава везу та інші. Розмовляють діалектами малагасійської мови, що належить до австронезійських мов.
Біля половини всіх малагасійців зберігають традиційні вірування, 10 % — мусульмани-суніти; решта сповідують християнство.
Історія Етногенез малагасійців вивчений не до кінця. Вважається, що Мадагаскар заселяли вихідці з Індонезії двома самостійними хвилями — до ІІІ століття до н. е. і в 1-й половині 1-го тисячоліття н. е.
В VII—VIII століттях на західному узбережжі з'явилися араби та арабізовані банту (суахілі) зі Сходу Африки; приблизно у ІХ — Х століттях — араби з Аравійського півострову, в XVII—XVIII століттях — раби-африканці, і врешті з встановленням торгових стосунків, експансією, піратством та спробами колонізації — європейці (передовсім французи та британці).
У ХІІІ — XV століттях склалися основні сучасні субетноси малагасійців. Тоді ж виникли перші протодержави. З XVI століття одна з субетнічних груп — меріна помітно підсилилася, і на її базі починається централізація влади та земель інших племен, що завершилася на початку XIX століття створенням королівства Мадагаскар. Королівство було підкорено французами наприкінці XIX століття.
З 1960 року малагасійці розвиваються в незалежній республіці.
Традиційне господарство, суспільство і культура
Основа господарства — землеробство (головні культури — кава, ваніль, рис). Основна порода худоби — зебу. Дуже розвинуті ремесла. Розвивається промисловість.
Основа традиційної соціальної організації — сільська громада.
Традиційні вірування — культ сил природи і предків, розвинута система табу (фаді), обожнення правителя, його зв'язок з верховним божеством Занахарі.
Біля половини всіх малагасійців зберігають традиційні вірування, 10 % — мусульмани-суніти; решта сповідують християнство.
Примітки
Література Мифологический словарь, М.: «Советская Энциклопедия», 1991 (рос.) Народы мира: Историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. Ред. коллегия: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 624 с. (с. 275—277)
Посилання Мова малагасійців плато (та інші малагасійські діалекти, англ.)