Новоіва́нківці ( — Ванчікауцій Мічь) — село в Україні, входить у Костичанівський старостинський округ № 2 (колишня Костичанівська сільська рада) Ванчиковецької сільської громади Чернівецького району Чернівецької області.

Назва села Новоіванківці також відомі як Пол-Ванчікауць (), Нові Іванківці, Ванчікауцій Мічь (Малі Ванчіківці) або Жєнкауцій Мічь (Малі Жєнкауці). Офіційна назва місцевості з першого документального засвідчення, 1859 року, до початку 1930-х років була Пол-Ванчикауць (російський дореформений правопис — Полъ-Ванчикауць) (включаючи період царської Росії та Королівство Румунії). У 1930-х роках вона була відома як Ванчикауцій Мічь (Малі Ванчіківці). Між 1942—1944 роками вона також була відома як Жєнкеуць або Жєнкауцій Мічь (Малі Жєнкауці). З приходом Червоної Армії село повернулося до старої назви Пол-Ванчикауць ( або ).

7 вересня 1946 року за рішенням Верховної Ради Української РСР назви кількох населених пунктів у Чернівецькій області було змінено. Зокрема, населений пункт Пол-Ванчиківці на Новоіванківці (). Дивлячись на те, що нова назва з'явилася 7 вересня 1946 року, вона, ймовірно, була придумана радянською владою — з того й можливе використання саме більш російського (хоч воно й існує в українській). Оригінальна назва села мала змішане походження, румунське — Ванчікауць та російський префікс Пол (російський дореформений правопис — Полъ). Ця назва офіційно використовується й сьогодні, але мешканці воліють продовжувати використовувати первісну назву — Пол-Ванчикауць.

Крім того, село також має популярні назви, такі як Импаратєшть, Разешешть та Котул Домнулуй, які не були задокументовані, але глибоко вкорінені в колективній пам'яті та використовувалися громадою донедавна.

Історія

Загальні дані Перші згадки про поселення Новоіванківці (Пол-Ванчікауць) датуються 1859 роком.

За даними на 1859 рік, у власницькому селі Пол-Ванчикауць Хотинського повіту Бессарабської губернії мешкали 453 особи (237 чоловічої статі та 216 — жіночої), налічувалось 62 дворових господарства, існувала православна церква.

Станом на 1886 рік у власницькому селі Пол-Ванчикауць (Ново-Іваннківці) Новоселицької волості мешкала 591 особа, налічувалось 96 дворових господарств, існував кордон.

Пол-Ванчикауць (Ново-Іваннківці) — село царське при річці Прут, 591 особа, 96 дворів, кордон.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

17 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Новоселицького району село увійшло до складу Чернівецького району.

Історична приналежність села Новоіванківці

Держави та давні адміністративні одиниці (до складу яких входило село з моменту першої письмової згадки) Адміністративні одиниціПеріодГербПрапор1Російська імперія1859 — 02.12.1917 Бессарабська губернія Хотинський уїзд Новоселицька волость2Молдовська Демократична Республіка02.12.1917 — 27.03.1918 Жудец Хотинокуповане військами Австро-Угорщини19183Румунське королівство27.03.1918 — 28.06.1940 Жудец Хотин Пласа Ліпкани27.03.1918 — 14.08.1938 Цинут Сучава14.08.1938 — 28.06.1940 Жудец Хотин Пласа Суліца (Пласа Б. П. Хашдєу)4Союз Радянських Соціалістичних Республік28.06.1940 — 22.06.1941 Українська Радянська Соціалістична Республіка Чернівецька область Новоселицький район5Румунське королівство22.06.1941 — 1944 Губернаторство Буковина Жудець Хотин Пласа Суліца (Пласа Б. П. Хашдєу)6Союз Радянських Соціалістичних Республік1944 — 24.08.1991 Українська Радянська Соціалістична Республіка Чернівецька область Новоселицький район7Україна24.08.1991 — Чернівецька область Новоселицький район24.08.1991 — 17.07.2020 Чернівецький район19.06.2020 — Ванчиковецька сільська територіальна громада2019 — Костичанівський старостинський округ № 22019 —

Населення Населення з перепису 2001 року становило 980 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток румунська956 97,55 % українська14 1,43 % російська10 1,02 %разом980100 %

Географія

Загальне положення Село розташоване на Надпрутнянській рівнині, вздовж лівого берега Прута. Через село проходить автошлях Чернівці-Кишинів. Через село пролягає залізнична лінія Чернівці — Ларга. Центр села розташований за 51 км від обласного центру та за 10 км від пункту пропуску через державний кордон України на кордоні з Молдовою — Мамалига. Село розташоване на лівому березі річки Прут.

Географічне положення села

Відстань від села Новоіванківці до великих міст (автошляхами)

Відстань від села Новоіванківці до великих міст (по прямій лінії)

Фотогалерея

Проект символіки

Проєкт прапора Цивільний прапор — це полотно прямокутної форми зі співвідношенням ширини до довжини 2:3. На полотні зображено дві горизонтальні рівновеликі смуги. Верхня смуга блакитного кольору, що символізує мирне небо. Нижня смуга, зеленого кольору — багаті поля, від яких залежить життя селян. Співвідношення прапора Новоіванківців повторює співвідношення державного прапора України.

Державний прапор — це цивільний прапор з малим гербом в центі, зміщений на 1/3 ближче до списа (древко). Цивільний прапор та Державний прапор рівнозначні. Прапор із гербом зазвичай використовують державні органи влади. +Кольорова гамма прапора села НовоіванківціколірRGBCMYKблакитний49, 167, 25581 %, 35 %, 0 %, 0 %зелений5, 135, 096 %, 0 %, 100 %, 47 %

Проєкт герба Герб села Новоіванківці — це щит, поділений вертикально на дві частини. Ліва частина (з точки зору геральдики — права частина) щита блакитнього кольору, що символізує вірність, чесність, шляхетність, лицарські чесноти, бездоганність. Права частина (з точки зору геральдики — ліва частина) зеленого кольору, що символізує родючі землі, від яких залежить життя мешканців села. В центрі щита внизу голова в анфас тура (дикого бика) жовтого (золотого) кольору — як символ праці, терпіння та родючості, також корова завжди була годувальницею селян. Над головою між рогами корона золотого (жовтого) кольору. Корона як символ того, що село Новоіванківці колись мало окремі органи місцевого врядування (прімарії, сільські ради тощо), а зараз,з 1951 року, утворюють спільну громаду. Внизу під головою тура темно-зелений пагорб — старовинний скіфський курган, відомий під назвою «Могила Турка» (Movila Turcului) із двома бойовими піками з червоними прапорцями часів Штефана Чел Маре — як зв'язок з одним з прізвиськ території села, Резешаска (Răzășasca), тобто територія, що належала разешам (резешами в Молдавському князівстві називали також осіб, які брали участь у військових діях, але не перебували у володінні держави (господаря). Зазвичай робили це на релігійному ґрунті — боролися за православну віру. Іноді в нагороду за заслуги і підтримку у війнах пани дарували землі або державні посади.) Також в центрі зверху відкрита книга — джерело знань. Ці елементи символізують також колишню школу в селі Новоіванківці та колишню прикордонну заставу. На верху по кутах розташовані геральдичні фігури золотого сонця та срібного молодого півмісяця як символ того, що мешканці живуть із надією, що життя у селі буде стільки, скільки буде сонце та місяць на небі. В низу щита напис золотого кольору «1859» — рік першої письмової згадки села Пол-Ванчікауць. колірRGBCMYKблакитний49, 167, 25581 %, 35 %, 0 %, 0 %зелений5, 135, 096 %, 0 %, 100 %, 47 %жовтий239, 255, 06 %, 0 %, 100 %, 0 %білий255, 255, 2550 %, 0 %, 0 %, 0 %червоний204, 0, 00 %, 100 %, 100 %, 20 %темно-зелений0, 63, 0100 %, 0 %, 100 %, 75 %чорний0, 0, 0100 %, 100 %, 100 %, 100 %

Примітки

Джерела Румуномовний сайт села Костичани Новоселицька районна державна адміністрація (Костичани) Panoramio Погода в селі Костичани