Ярова́тка — село в Україні, в Паланській сільській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Ревуха (притока Ятрані) за 21 км на північний захід від міста Умань. На околиці села знаходиться залізничний роз'їзд Яроватка. Населення налічує 215 осіб (станом на 1 січня 2024 р.).
Назва
Назва Яроватка походить від слова "ярий", тобто "молодий". В книзі 1839 року, яка зветься "Рускіе простонародные праздники и суеверные обряды", зазначено, що українці називають весну "зеленачка" та "яро". В чехів «весна» — це «jaro», а в словаків — "jar". Від них походить московське "ярый", тобто "лютий". Отже "ярий" перетворилося в "яроватий" (молоденький). Суфікс "оват" і "уват" притаманний українській мові. Наприклад є слово "дорогий" і є "дороговатий" (трохи дорогий) або "страшний" і є "страшноватий" (трохи страшний). Отже "яроватий" — це "молоденький", а сама назва села "Яроватка" означає "молоденька". За іншою менш імовірною версією, село так зветься через своє розташування над ярами.
Історія
На теренах села виявлено трипільську і черняхівську кераміку. Серед знахідок також є римське скло та римські керамічні уламки.
В 1609 році згідно з рішенням Сейму Валентій-Олександр Калиновський придбав величезну безлюдну територію — «Уманську пустелю». В 1620 році вперше згадується село Яроватка, яке належить Калиновському гербу Калинова.
Перша третина XVIII ст. — село переходить до рук графа Францішека Салезія Потоцького.
Друга половина XVIII ст. — в селі вже існує окрема церква святого архангела Михаїла.
Грудень 1763 р. — дарча графа Потоцького церкві в Яроватці (церковний причт складали дві особи: священник і дячок).
Друга половина XVIII ст. — Потоцький дарує село та його землі василіанину, уніатському єпископу Максиміліану Рилу.
Початок XIX ст. — село належить панам родини Сераковських, окрім земельних угідь Сераковські також тримали ґуральню.
Середина XIX ст. — після придушення Польського повстання (1830—1831 р.р.) поміщик Сераковський втікає до Варшави, а в село входить кавалерійський ескадрон армії Російської імперії. Панський маєток та село загалом зруйновано, а жителів Яроватки розселено в навколишніх селах.
30-ті роки XIX ст. — Яроватку перетворено на військове поселення, де розташувався гусарський ескадрон Російської імператорської армії (церковні землі передано до військового відомства).
Після ліквідації військового поселення (1857) колишні церковні землі передано Введенській церкві (нині с. Іванівка), тому що церкву архангела Михаїла було знищено. За сільською легендою ніхто не хотів знімати церковного хреста, але знайшовся хлопець, який згодився зняти хрест і на наступний день загинув.
1865 р. — колишнім жителям Яроватки дозволено повернутися на спустошену територію села. В той же час село стає казенним, себто належало не поміщикам, а державі.
1891 р. — було збудовано залізничну станцію при відкритті залізниці «Христинівка — Шпола». Пізніше переведена в категорію роз'їзду.
20-ті роки 20 ст. — в Яроватці утворено пожежну бригаду (місцеві жителі).
23 березня 1923 р. — постановою Київського губернського земельного відділу за номером 107 було затверджено с/г артіль «Колос».
За час Другої Світової війни загинуло 33 мешканці села, в пам'ять яких зведено обеліск Слави, котрий збудовано в 1966 році за кошт колгоспу.
При радянській владі в селі зведено сільську середню школу та водонапірну вежу (школу зведено на місці колишньої церкви святого архангела Михаїла та церковного кладовища).
1999 р. — село газифіковано.
В 2024 році зведено значну кількість сонячних панелей, під'єднаних до старої електростанції, збудованої в 1936 році.
Лядський ліс
Неподалік села є лісовий масив, який зветься Лядський ліс. Назва Лядо пов'язана з прасл. *lędo — «місце, де вирубано чи випалено ліс» (при підсічно-вогневому землеробстві)
Населення
Станом на 1796 рік в селі проживали 139 людей (86 ч. та 63 ж.);
Станом на 1840 рік в селі мешкало 215 ч. і ж.;
Станом на 1900 рік в селі проживали 392 мешканці (207 ч. та 185 ж.);
За переписом УРСР 1989 року в селі мешкало наявного населення 301, з яких 133 чол. та 168 жін..
За переписом в Україні 2001 року в селі мешкало 272 жителя
Учасники Другої світової війни
БОЙКО МИХАЙЛО РОДІОНОВИЧ БОЙКО СЕМЕН АНТОНОВИЧ БОЙКО СИДІР АНТОНОВИЧ БОЙКО ІВАН АНТОНОВИЧ БОЙКО ВАСИЛЬ КИРИЛОВИЧ БОЙКО СІЛЬВЕСТР МИРОНОВИЧ БОЙКО КИРИЛО МИРОНОВИЧ БОЙКО ВАСИЛЬ ЯСОНОВИЧ БОЙКО МИХАЙЛО ЯСОНОВИЧ БОЙКО ВАСИЛЬ ЛЕОНТІЙОВИЧ БОЙКО РОМАН ТАНАСОВИЧ БОЙКО СЕМЕН ОПАНАСОВИЧ БОЙКО ІВАН МАРТИНОВИЧ БОЙКО ФЕДІР СТЕПАНОВИЧ БЕЗВЕРХНІЙ СИДІР НИКИФОРОВИЧ БЕЗВЕРХНІЙ МИКОЛА НИКИФОРОВИЧ БРИЦЬКИЙ ФЕДІР ЮХИМОВИЧ БРИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ТЕРЕНТІЙОВИЧ БІЛОКІНЬ ФЕДІР АНАНІЙОВИЧ БІЛОКІНЬ АНАНІЙ ВАРЛАМОВИЧ БАБИЧЕНКО ГЕОРГІЙ НАУМОВИЧ БАБИЧЕНКО МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ БАБИЧЕНКО АНТОНІНА ГЕРАСИМЧУК ІВАН АНДРІЙОВИЧ ГУППА СЕРГІЙ МИТРОФАНОВИЧ ГРИНЮК ТРОХИМ ВІКЕНТІЙОВИЧ ЖИВОТОВСЬКИЙ ФЕДІР ІВАНОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ МИКОЛА АБРАМОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ МИКОЛА КОРНІЙОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ ОЛЕКСАНДР КОРНІЙОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ ЛЕОНТІЙ ІВАНОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ ВАСИЛЬ ЗАДОРОЖНІЙ ЛАВРЕНТІЙ ЯКІВОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ ІВАН ЯКІВОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ СТЕПАН ЯКІВОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ УСТИМ ЯКІВОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ МУСІЙ АНДРІЙОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ ГРИГОРІЙ МИХАЙЛОВИЧ ЗАДОРОЖНІЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ КАЛИНОВСЬКИЙ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ КАЛИНОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ КУРИЛО АНДРІЙ ФЕДОРОВИЧ КОВАЛЕНКО БОРИС ОПАНАСОВИЧ КРИКУН ФЕДОТ МИКИТОВИЧ КРИКУН ЮХИМ МЕФОДІЙОВИЧ КОСТЮК ТИМОФІЙ ЄВДОКИМОВИЧ КОСТЮК ІВАН ЄВДОКИМОВИЧ КОСТЮК ДМИТРО СТРАТОНОВИЧ КОСТЮК ВАСИЛЬ СТРАТОНОВИЧ КОСТЮК ІВАН СТРАТОНОВИЧ КОСТЮК ОЛЕКСІЙ МУСІЙОВИЧ КОСТЮК ПАВЛО АГАФОНОВИЧ КАЛЕНДРУЗЬ ПЕТРО МИХАЙЛОВИЧ КАЛЕНДРУЗЬ ПЕТРО ДАНИЛОВИЧ КАЛЕНДРУЗЬ ГРИГОРІЙ ЛУКОВИЧ КАЛЕНДРУЗЬ ОЛЕКСІЙ ЛУКОВИЧ КАЛЕНДРУЗЬ ОЛЕКСАНДР ЛУК'ЯНОВИЧ КАЛЕНДРУЗЬ ГРИГОРІЙ ЛУК' ЯНОВИЧ КОЛЕСНИК ВАСИЛЬ ОНУФРІЙОВИЧ КОЛЕСНИК ОЛЕКСАНДРА ОНУФРІЇВНА КОЛЕСНИК ІВАН ФАТІЙОВИЧ МИКУЛЬСЬКИЙ СОЛОВЕЙ КАС'ЯНОВИЧ МИКУЛЬСЬКИЙ ГРИГОРІЙ КАС'ЯНОВИЧ МИКУЛЬСЬКИЙ ГАВРИЛО КАС'ЯНОВИЧ ОМЕЛЬЧУК ПЕТРО СОЗОНОВИЧ ОМЕЛЬЧУК ЮХИМ ГОРДІЙОВИЧ ПАСТУШЕНКО МАКСИМ ГАВРИЛОВИЧ СИМОНЕНКО СТЕПАН ГРИГОРОВИЧ СИМОНЕНКО АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ СОКОЛ ПАРАСКЕВА НАУМІВНА СИДОРЧУК ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ СИДОРЧУК ПОТАП ГРИГОРОВИЧ СКРИПНИЧЕНКО ВАСИЛЬ ТРОХИМОВИЧ ТКАЧУК ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ ТКАЧУК МИХАЙЛО ПРОКОПІЙОВИЧ ТКАЧУК ВОЛОДИМИР САМІЙЛОВИЧ ТКАЧУК ВАСИЛЬ ТИХОНОВИЧ ЦОТОВ МИКИТА ПАВЛОВИЧ ЧУБАР ПАВЛО КУЗЬМОВИЧ ЧУБАР ГРИГОРІЙ КУЗЬМОВИЧ ЧУБАР ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ ЧУБАР ІВАН ІСАКОВИЧ ЧУБАР ІВАН СТЕПАНОВИЧ ЧУБАР ПЕТРО ФРОЛОВИЧ ШЕВЧУК ГРИГОРІЙ ІЛЛІЧ ШЕВЧУК ВОЛОДИМИР СИЛЬВЕСТРОВИЧ
Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Доля Українська 267 98,52 % Румунська 3 1,11 %Російська10,37 % Разом 271 100,00 %
Транспорт З сусідньої Іванівки до Умані веде дорога з асфальтним покриттям. Також село знаходиться поблизу залізниці, де на роз'їзді «Яроватка» зупиняється дизель-потяг Умань — Черкаси.
Інфраструктура У селі є фельдшерський пункт, бібліотека, сільський клуб, приватний продуктовий магазин «Гуд'ок», автодорога заасфальтована.
Галерея
Примітки
Посилання Розклад руху поїздів із Яроватки Погода в селі Яроватка http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/10428-didus-yakiy-vryatuvav-selo#.XchD-2Rc5kw https://umanska.jimdo.com/уманщина-туристична/ pbf — Топографічне ім'я. Походження назв сіл Уманщини. (Яроватка)