Українці на півдні Росії проживають переважно на Кубані. За останнє століття близько 90% від попередньої кількості було русифіковано та асимільовано.
Історія
Територія сучасного Півдня Росії фактично складається з двох великих територіальних зон, які відрізняються в соціально-економічному та етнографічному відношеннях. По-перше, — більш розвинута в економічному та культурному плані в основному російськомовна Північ, яка складається з Ростовської області, Ставропольського та Краснодарського країв. По-друге, — з власне Північного Кавказу, куди входять республіки горських народів: Адигейська, Інгушська, Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкеська, Північно-Осетинська та Чеченська. До цього поясу адміністративних національних утворень на крайньому сході територіально прилягає частина Дагестану.
Після встановлення на Півдні радянської влади у 1920 році всі ці території були об'єднані в крупне адміністративне утворення Південний — Схід в складі Російської Федерації. В жовтні 1924 року Південний-Схід було перейменовано на Північно-Кавказький край, зі складу якого вилучили Дагестан. До краю були приєднані Таганрозький та Шахтинський округи України. Центр краю, його партійні, радянські та господарські органи знаходилися в Ростові-на-Дону.
В результаті нового районування 1924 року територія краю була поділена на 11 округів і 4 автономні області, які в свою чергу складалися з районів. У кордонах цих адміністративних утворень Північо-Кавказького краю з 1925 по 1933 р.р. проходила українізація.
Конкретно, заходами цієї національної кампанії було охоплено 35 районів: Абинський, Арзгирський, Азовський, Анапський, Баталпашинський, Брюховецький, Винодільський, Гаряче-Ключевський, Дивнівський, Єйський, Завітинський, Зимовниківський, Канівський, Кашарський, Коренівський, Краснодарський, Курганський, Курсавський, Кущевський, Кримський, Леоно-Калитвенський, Матвієво-Курганський, Мечетинський, Міллеровський, Невинномиський, Отрадненський, Павлівський, Приморсько-Ахтарський, Ремонтненський, Сіверський, Слов'янський, Старимінський, Таганрогський, Темрюкський та Тимошівський. Більшість цих районів зберегло свою територію та назви до сьогодні.
Територію Північного Кавказу та Нижнього Подоння (область Війська Донського) українці почали освоювати з кінця XVIII ст., по мірі просування кордонів Росії на південь та південний схід. Надалі потужні, численні контингенти росіян та українців забезпечили освоєння цих територій, утверджуючи тут землеробство та формуючи весь спектр економіки та культури.
Чисельність
Передкавказзя
Перші кількісні дані про наявність українців на Кавказі дають матеріали V Всеросійської ревізії 1795 року. Тоді на території Північного Кавказу (пізніше районованої в кордонах Ставропольської губернії, Кубанської та Терської областей) проживало 38,5 тис. українців, що становило 2,4 % від усього населення Північного Кавказу. На території області Війська Донського на той час уже сформувався значний контингент українського селянського населення — 112,7 тис. чол., що становило 31,3 % від усього населення області.
Згідно з даними цієї ж ревізії в Кубанській області проживали одні українці — 32,6 тис. чол. На землях Ставропольської губернії розселялися перші контингенти українського населення в кількості 5,9 тис. чол., що склало 3,3 % населення губернії.
Х Всеросійська ревізія, яка проводилася перед скасуванням кріпосного права у 1858 році, виявила значні контингенти українського населення в Кубанській та Донській областях та дисперсне розселення українців в Ставропольському регіоні. У Донській області нараховувалося 286,1 тис. українців, у Кубанській — 297,4 тис. чол. і 110,6 тис. чол. — на Ставрополлі.
Згідно з першим Всеросійським переписом населення 1897 р. та деякими місцевими переписами населення кінця XIX ст. всього на Кавказі проживало 1305,5 тис. українців. Це становило 14,1 % всього населення колишнього Кавказького Намісництва. При цьому 33 % українців зосередилися на Північному Кавказі. 908,8 тис. українців проживало в Кубанській області (47,6 % всього населення області). 319,8 тис. — в Ставропольській губернії (36,6 % населення). 719,7 тис. чол. — в Донській області (28,1 %). Наприкінці XIX ст. українці почали розселятися і в неспокійній, небезпечній Терській області, де їх нараховувалося на той час 42 тис. чол. — 4,5 % населення області.
Перший Всесоюзний перепис населення, проведений в радянський час, у 1926 р., підтвердив наявність в Північно-Кавказькому регіоні та в Донській області потужного численного контингенту українців. Згідно з цим переписом у краї нараховувалося 3 107 022 українця, що становило 37,15 % від загальної кількості населення краю.
Українці розселялися на всій території Північного Кавказу та Донської області, у всіх округах Північно-Кавказького краю.
Найчисленніше селянське українське населення виявилося у Таганрогському, Донецькому, Кубанському та Чорноморському округах, де серед інших етнічних груп українці за чисельністю займали перше місце. В селянських місцевостях Донського округу українці також виявилися на першому місці. +Чисельність українського населення на Передкавказзі за переписом 1926 рокуhttp://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_nac_26.xls Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29. Том 5. Регіон Чисельність населення Кількість українців Частка українцівАрмавірський округ 922 729 305 126 33,1%в тому числі м. Армавір 72 118 17 630 24,4%Донецький округ 374 565 206 520 55,1%Донський округ 1 126 654 498 287 44,2%в тому числі м. Ростов 304 005 59 215 19,5%в тому числі м. Новочеркаськ 61 713 7 462 12,1%Кубанський округ 1 472 548 915 450 62,2%в тому числі м. Краснодар 157 263 48 559 30,9%Сальський округ 471 567 207 195 43,9%Ставропольський округ 726 574 245 755 33,8%в тому числі м. Ставрополь 57 959 5 235 9,0%Таганрозький округ 267 485 191 771 71,7%Чорноморський округ 277 263 103 922 37,5%в тому числі м. Новоросійськ 65 511 15 476 23,6%Шахтинсько-Донецький округ 539 669 70 686 13,1%Терський округ 641 557 194 083 30,3%в тому числі м. П'ятигорськ 54 385 9 813 18,0% Всього 6 820 611 2 938 795 43,1%
В інших округах Північно-Кавказького краю за чисельністю українці загалом поступалися росіянам, однак в окремих районах їх було більше. Так в Сальському окрузі українці за чисельністю переважали в Заверитинському, Зимовниковському, Ремонтненському та в Воронцово-Миколаївському районах. В Армавірському окрузі таке положення склалося в Баталпашинському, Невиномиському та Успенському районах. На Ставрополлі українське населення переважало в Курсавському, Дивенському та Виноділенському районах; в Майкопському окрузі — в Хадиженському районі; в Терському — в Арзгирському, Левокумському, Степнівському та Суворовському районах; в Шахтинському і Сунженському округах переважало російське населення.
Перепис 1939 року зафіксував десятикратне зменшення кількості українців на Передкавказзі — з 3 млн до 300 тис. У Краснодарському краї (без Адигейської АО) їх кількість зменшилась до 143 744 осіб (4,9% населення). На території Ставропольського краю українців налічувалось (без Карачаєвської та Черкеської АО) 42 437 осіб, або 2,5% населення. У Ростовській області чисельності українців склала 110 660 осіб (3,8% населення).http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_nac_39.xls Национальный состав населения по регионам России. РГАЭ РФ (быв. ЦГАНХ СССР), фонд 1562, опись 336, ед.хр. 966–1001 (Разработочная таблица ф. 15А. Национальный состав населения по СССР, республикам, областям, районам)
У подальшому завдяки міграційному приросту кількість українців збільшувалась, досягнувши у 1989 році 425 тис. осіб.http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_nac_89.xls Всесоюзная перепись населения 1989 года. Источник: Рабочий архив Госкостата России. Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку. За переписом 2002 року у цих регіонах налічувалось 296 тис. українців.http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_nac_02.xls Всероссийская перепись населения 2002 года. Национальный состав населения по регионам России.
+Чисельність українців за переписами Регіон 1939 1959 1970 1979 1989 200220102021Краснодарський край (без АО) 143 744 137 604 158 497 156 500 183 805 131 77483 74629 317Ростовська область 110 660 137 578 149 028 156 763 178 803 118 48677 80226 000Ставропольський край (без АО) 42 437 39 067 48 653 52 058 62 881 45 89230 3739 895
Адигея
На території сучасної Адигеї у 1926 році проживало 57.427 українців, що становило 22,0% всього населення. З них на території Адигейсько-Черкеської АО проживало — 26.405 (23,3%) та не території Майкопського округу, пізніше приєднаної до Адигейської АО — 31.022 (21,0%).Населення Адигеї за переписами
З 5 адміністративних одиниць Адигейсько-Черкеської АО в 1 районі (Натирбівському) українці були найчисельнішим народом, в 3 районах (Понежукаївському, Тахтамукаївському та Хакуринохабльському) — другим за чисельністю після черкесів і в 1 районі (Преображенському) другими після росіян.
На території цієї АО українці були розселені досить рівномірно. Так у Натирбівському районі Адигейсько-Черкеської АО проживало 6.669 (34,3%) українців і за чисельністю вони випереджали всі інші національності. На території району українці переважали у 3 з 7 сільрад — Безладненській (52,4%), Ігнатьївській (73,7%), і найбільшій — Натирбівській (62,4%). У райцентрі Натирбове українці склади 63,1% населення, або 3.678 з 5.832. На території району існували також хутори де майже все населення становили українці. Це хутори — Гедроїцький (99,2%), Кармаликів (98,5%), Звездилин (89,2%).http://[www.ethno-kavkaz.narod.ru/natyrbovo26.html Населення Натирбівського району Адигеї]
В Понежукаївському районі Адигейсько-Черкеської АО на українців приходилося 20,9% населення. Вони становили більшість населення хуторів Карсів (64,7%), Великий Камлук (65,8%), Чабанів (91,1%), Шевченко (84,3%), Петрів (97,8%), Кіш (98,0%), Вербовий (97,3%), Мелихів (96,7%), Пантелеймонівський (96,8%), Старокубанський (93,1%), Терновий (98,4%). На території цього району були декілька невеликих (населення менше 100 осіб) хуторів, де 100% населення становили українці. Це хутори Фільтук, Соловеївка, Анинкова та Кармалинів.Населення Понежукайського району Адигеї
У Преображенському районі проживало 6.264 українців (22,8%). Українці становило більшість населення у хуторах Литвинів (58,2%), Зайців (81,5%), Ковальчук (100%), Верхнє-Назарів (59,9%), Чорногіркин (60,5%), Київський (80,4%), Курганний (89,7%), Головатський (51,5%), Лисенко (57,0%), Султанів (53,1%), Ново-Олексіївський (69,5%), Пезе-де-Корваль (63,3%), Старо-Сокольський (60,7%), Попенків (100,0%), Кисилів (79,6%), Зазірний (100,0%), Зелений (80,1%), Побідоносцев (76,0%), Пританьківський (65,9%). Значна кількість українців проживала і в інших населений пунктах району.Населення Преображенського району Адигеї
У Хакуринохабльському районі налічувалось 8338 українців (29,7%). Більшість населення українці становили у хуторах Афамготів (65,4%), Дмитріївський (66,2%), Соколів (63,9%), Гончарів (100,0%), Дорошенко (97,6%), Килиметів (77,4%), Лейбів-Абазів (94,7%), Михайлів (56,1%), Новорузів (91,2%), Упчежоков (76,1%), Безводний (66,7%), Богарсуків (71,3%), Бондарів (96,2%), Гайсенюків (85,2%), Лодин (74,7%), Мокро-Касаточкин (70,4%), Мокрий-Назарів (94,4%), Оріхів (58,9%), Пеньтюхів (94,1%), Соснів (97,0%), Співаків (88,8%), Тихонів (75,4%), Чекалів (84,5%), Понетяжкин (60,7%), Гребенюків (100%), Червоний Форс (75,9%), Ново-Олексіївський (100%), Відрадний (67,7%), Пако-Ногороківський (75,4%), Семено-Макар'їв (92,7%), Хопачів (92,4%), Чернишевський (90,0%), селі Штурбине (92,2%).Населення Хакуринохабльського району Адигеї
В Тахтамукайському районі проживала найменша кількість українців — всього 1.393, або 6,7%. Вони становили більшість населення у хуторах Султанівський (68,6%), Енем (52,9%), Ново-Вогеншій (82,2%), Пущенилівка (92,7%), Новий Сад (76,8%) та Супівський (78,9%).Населення Тахтамукайського району Адигеї