Антарктична конвергенція або Антарктичний полярний фронт — зона Південного океану, що оточує Антарктику, в якій холодні, течуть на північ, води Антарктиди зустрічаються з більш теплими водами Тихого і Атлантичного океанів.
Особливості
Зливаючись, більш щільні холодні води занурюються під теплі, а піднімаються глибинні води, багаті поживними речовинами, формують сприятливе середовище для антарктичного криля і інших морських організмів. Лінія антарктичної конвергенції розділяє собою два регіону, різних за кліматом і біологічного розмаїття. Райони уздовж лінії часто багаті рибою і морськими ссавцями.
Розташування
Зона антарктичної конвергенції переміщається в залежності від часу року і довготи між 48-ю та 61-ю паралеллю південної широти і досягає ширини в 40-50 кілометрівConvention on the Conservation of Antarctic Marine Living Resources 1980, Article 1(4).. Як правило, при русі на південь, межа конвергенції точно визначається раптовим падінням температури морської води з 5,6 °C до рівня нижче 2 °С.
Вперше лінія антарктичної конвергенції була перетнута в 1675 році англійським купцем і мандрівником Антоні де ла РошеR.K. Headland, The Island of South Georgia, Cambridge University Press, 1984.. У 1700 році англійський вчений Едмунд Галлей першим описав її у науковій роботіAlan Gurney, Below the Convergence: Voyages Toward Antarctica, 1699—1839, Penguin Books, New York, 1998..
Відсутність аналогічної зони в Арктиці викликано сушею, яка оточує північний полярний регіон.
Див. також Південне полярне коло Межа лісу
Примітки
Література Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 432 с. (с. 141) Океанографическая энциклопедия / Под ред. Р. М. Деменицкой, Г. И. Баранова, В. В. Панова и др. — Л. : Гидрометеоиздат, 1974. — 632 с. (с. 227—230)