OA vz.30 () — чехословацький бронеавтомобіль 1930-х років, який використовувався під час Мюнхенської угоди та Другої світової війни.
Опис Кузов бронеавтомобіля був встановлений на шасі Tatra T-72 6×4, конструкція якого дозволяла пересуватися з прийнятною швидкістю як дорогою, так і на пересіченій місцевості. Водійське крісло розташовувалося справа, а зліва від водія сідав штурман. Обидва могли вести вогонь з кулеметів ZB vz. 26. Також позаду них розташовувалася вежа, в якій розташовувався третій член екіпажу — стрілок. Він також вів вогонь з того ж кулемета, але завдяки здатності вежі обертатися кут обстрілу з вежі становив всі 360°.
Броня становила від 3 до 6 мм, внаслідок чого автомобіль можна було вражати звичайними патронами з відстані 100 м. 4-циліндровий двигун повітряного охолодження Tatra 71 мав обсяг 1,91 л, потужність становила 32 кінські сили, що допомагало машині розвивати швидкість до 60 км/ч.
Історія
Виробництво Проект бронемашини OA vz. 30 був створений наприкінці 1920-х років, коли чехословацькій армії знадобився автомобіль для заміни старих типів транспортних засобів, що використовувалися. Армійські випробування проходили на полігоні в Міловиці в 1930 році, і згодом армія замовила першу серію цих броньованих машин, які мали використовуватися для розвідувальних і кавалерійських частин.
6 березня 1933 року було розміщено замовлення на п’ятдесят один бронеавтомобіль для доставки в грудні. Tatra запізнилася і поставила лише перші шість 29 січня 1934 року, потім ще шістнадцять у лютому та решту в липні, оскільки їхні гаражі в Міловиці ще не були завершені. Kliment and Francev, pp. 29–31
Використання
Чехословаччина В експлуатації вони виявили серйозні недоліки. Двигуни були слабкими і не дозволяли машині повною мірою використовувати можливості шасі, які були не в змозі перетинати канави на узбіччях доріг. Броня була тонкою, і її можна було пробити з близької відстані гвинтівками. Кулемети ZB vz. 26 не могли вести постійний вогонь. Kliment and Francev, p. 31
Армія вирішила організувати їх у тримашинні взводи, що були приписані до розвідувальних рот чотирьох мобільних дивізій (Rychlá), і призначила додаткові взводи для підтримки прикордонних районів. Ці взводи активно використовувалися для придушення протестів, спровокованих Судето-німецькою партією Конрада Генляйна (Sudetendeutsche Partei - SdP) і Sudetendeutsche Freikorps (воєнізовані групи, які навчалися в Німеччині інструкторами СС ) у період з травня по жовтень 1938 року. Після Мюнхенської угоди дві компанії OA vz. 30 були відправлені на підкріплення Словаччини та Русі, де їх використовували для відсічі угорським і польським перетинанням кордону. Вони допомогли у підтримці піхоти, коли їй довелося евакуюватися з південної Словаччини після Першої Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року. Kliment and Francev, pp. 31–33 У лютому-березні 1939 року жандармерії було продано десять бронеавтомобілів, які більше не були потрібні після того, як прикордонні райони були анексовані Німеччиною та Угорщиною. Дві роти захищали Карпатську Україну в березні 1939 р. від нападу Угорщини, але були змушені шукати притулку в Словаччині та Румунії. Один OA vz. 30 був захоплений угорцями під час боїв, але вони не використали його.Kliment and Francev, p. 32
Німеччина Німці захопили один бронеавтомобіль у жовтні 1938 року, який ремонтували в Судетах, коли вони окупували цю територію. Ще двадцять три, включаючи прототип, були захоплені в березні 1939 року, коли вони окупували Богемію-Моравію. Сім використовувалися ротами пропаганди як радіомашини. Kliment and Francev, p. 33 Десятьох було прийнято поліцією порядку (Ordnungspolizei), а три спорядили взвод 14-ї бронетанкової поліцейської роти (Polizei-Panzer-Kompanie) у Словенії в січні 1944 року
Словаччина Десять бронеавтомобілів були захоплені словаками, коли вони проголосили незалежність у березні 1939 року, але вісім додаткових бронеавтомобілей потрапили до їхніх рук, коли чеські війська шукали притулку в Словаччині після боротьби з угорцями в Карпатській Україні. Один був зруйнований під час словацько-угорської війни, яка почалася через тиждень. Сімнадцять уцілілих OA vz. 30 сформували одну роту в бронебатальйоні «Мартін», сформованому словацькою армією в середині 1939 року, але наприкінці 1939 року його скоротили до взводу Kliment and Nakládal, pp. 36–37 Чотири бронемашини підсилили 2-у піхотну дивізію під час вторгнення до Польщі, а три інших підсилили кавалерійську розвідку в околицях Сянока. Рота з шести OA vz. 30 була частиною мобільної групи Калінчяк, яка була сформована 5 вересня для роботи з 2-ю піхотною дивізією, але не брала жодних боїв до того, як 21 вересня була виведена назад до Словаччини. Kliment and Nakládal, pp. 62–64
Взвод з трьох осіб був призначений до мобільної групи, яка приєдналася до німців в операції «Барбаросса» 24 червня 1941 року. Ще два були додані, коли мобільна група була посилена та перейменована в мобільну бригаду 8 липня. Єдиний серйозний бій, з яким зіткнулися словацькі бронетехніки, був під Липовцем наприкінці липня, де їм не вдалося вибити радянську 44-ту гірсько-стрілецьку дивізію з її позицій. Один бронеавтомобіль був знищений під час цього бою, а ще два були сильно пошкоджені. Усі бронемашини були виведені разом із усією іншою бронетехнікою та повернуті до Словаччини на початку серпня. Kliment and Nakládal, pp. 71–72 Рота з шести OA vz. 30 була направлена на підсилення відділу охорони на антипартизанську службу в Україні в серпні 1942 р. Два були знищені в бою, і був лише один, коли вцілілі були виведені назад до Словаччини 12 січня 1943 року. Після того, як у січні 1944 року прибули Panzerkampfwagen II, які Міністерство оборони наказало замінити, їх було поставлено на зберігання, хоча вони все ще були на обліку. Kliment and Nakládal, pp. 43–46 Повстанці знайшли в них певну користь, коли у вересні 1944 року почалося Словацьке національне повстання, але про їх діяльність мало що відомо. Kliment and Francev, p. 33
Румунія Про перебування OA vz. 30 в Румунії майже нічого не відомо після того, як одна чеська рота з десяти шукала там притулку в березні 1939 року. В одному непідтвердженому звіті говориться, що деякі з них складалися з підрозділу охорони румунського диктатора Антонеску. Імовірно три були знищені під час американського бомбардування Плоєшті влітку 1944 року під час обслуговування на тамтешньому депо. Ronald L. Tarnstrom, Balkan Battles, Trogen Books, 1998, p. 341
Галерея
Примітки