Катало́нці ( — катала́нс) — західнороманський народ у Південно-Західній Європі, основне населення історичної області Каталонія.
Походження етноніму «каталонці» Див. також Етимологія слова Каталонія.
Щодо походження етноніму «каталонці» і топоніму «Каталонія» () серед науковців одностайності немає. Висуваються найрізноманітніші версії, часом такі, що виключають одна одну.
Досить популярними є теорії, що виводять назви «Каталонія» і «каталонці» від назв племен. Так, за однією версією етнонім «каталонці» походить від назви одного з франкських племен catalauni (щоправда, це плем'я жило у Шампані, а не у Каталонії). За іншою версією, яку гаряче обстоював каталонський філолог Жуан Курумінас, і яка виглядає найбільш імовірно, — етнонім каталонці похідний від назви дороманського іберійського племені lacetanii; нарешті, є й такі, що виводять назву «Каталонія» від Gothland-Gothlundia («земля ґотів»).
Також є назв «каталонці» і «Каталонія», яка стверджує, що наприкінці VIII ст., коли арабські завойовники були вигнані з півдня Франції, вони назвали франків Qātil («вбивця»), у множині — Qātilain, виходить Qātilûniya — «Земля вбивць», начебто пізніше ця назва перейшла на землі Франкії на Піренейському півострові, тобто сучасну Каталонію, і на народ, який тут проживав, відповідно сучасних каталонців.
Перша документальна згадка терміну Catalunya з'являється в Liber Maiolichinus de Gestis Pisanorum Illustribus, епічний твір латинською мовою, що оповідає похід каталонців та пізанців в 1113—1114 проти Мадіна Майурка (Мальорка) очолюваний архієпископом Ніци Петром ІІ та графом Рамоном Беренґером ІІІ Барселонським. Твір був створений між 1115 i 1120 i згадує графа Барселони як «Dux Catalanensis», а його володіння як «Catalania», а його людей як «Catalanenses». Не зважаючи на різні дослідження і досі не зрозуміло чому назва вперше з'являється в пізанському документі, а не в каталонському.
Територія проживання і чисельність
Понад 9/10 усіх каталонців проживає в Іспанії, зокрема в автономній громаді Каталонія, а також в іспанських провінціях Валенсія, Мурсія і Арагон, на Балеарських островах тощо. Крім Іспанії, каталонці живуть в Андоррі, де становлять 61 % населення країни (1990 р.)На сайті «Ethnologue» . , у Франції, переважно у департаменті Східні Піренеї, який є частиною історичної Каталонії, у низці країн Латинської Америки — в Аргентині, Мексиці, Чилі, Бразилії, Уругваї, Венесуелі, Колумбії, на Кубі, Домініканській Республіці, у країнах Західної Європи (Німеччина, Швейцарія, Бельгія, Італія тощо), а також у США та Алжирі.
Дані про чисельність каталонців мають значні розбіжності. Однозначним є те, що кількість носіїв каталанської мови в Іспанії (тобто як каталонців, так і представників інших народів, для яких каталанська мова є другою, іноді третьою) становить аж ніяк не менше 7 мільйонів осіб. У Франції живе близько 250 000 каталаномовців, у Андоррі 31 000 осіб (1990 р.). Понад 20 000 каталономовців живе на острові Сардинія (Італія, здебільшого у районі міста Алґе). Оціночно можна судити про кількість каталонців у країнах Латинської і Північної Америки — загалом близько півмільйона осіб, з них найбільше (приблизно 150 тисяч осіб) в Аргентині, у США і Бразилії — близько 50 000 осіб у кожній з цих країн.
Отже, загальна чисельність каталонців (каталаномовців) у світі становить, за оцінкою, приблизно 8 мільйонів осіб.
Мова та віросповідання Основна стаття: Каталанська мова.
Мова каталонців — каталанська (катала́) — належить до окситано-романської підгрупи (а та у свою чергу до галло-іберійської підгрупи та західнороманської підгрупи) романської мовної групи індоєвропейської сім'ї мов. Найбільшу лексичну спорідненість каталанська має з окситанською мовою, а також італійською (87 %), іспанською та португальською мовами, з якими словникова близькість сягає 85 %. В Автономній області Валенсія каталанську офіційно називають валенсійською мовою, хоча Університет Валенсії наполягає саме на назві «каталанська мова». На Балеарських островах вживають лише термін «каталанська мова». Іноді каталанську мову називають «каталанська-валенсійська-балеарська».
Діалекти каталанської мови об'єднуються у дві групи — східну (говори центральний, балеарський, русільйонський та алґерський) та західну (північно-західний, туртозький, апічат і алаканський). Літературна норма каталанської мови сформувалася на основі центральної говірки (район Барселони).
Писемність на основі латинки. Найдавніші літературні пам'ятки каталанською датуються кінцем ХІІ — початком ХІІІ ст. Каталонська література за Середньовіччя розвивалася переважно в жанрах історичних хронік та зібрань проповідей. Творець літературної каталанської — Рамон Люль, автор роману «Книга про Бланкерне» (, бл. 1284 р.).
На сучасному етапі каталанська є офійційно однією з регіональних мов Іспанії і безроздільно панує у Каталонії, без її знання життя у Каталонії є важким. Каталанська — мова преси, радіо і телемовлення, національної і масової культури. У той же час, серед самих каталонців поширений білінґвізм — знання і використання іспанської та французької мов (державних мов країн проживання) як другої.
Рівень грамотності серед каталонців сягає 96 %.
Каталонці є католиками, хоча серед міського населення (передусім Барселони та інших міст) поширений атеїзм.
Порівняння лексики каталанської та італійської мов з іншими романськими мовами на прикладі перекладів Біблії, за Вітольдом Маньчаком.Nouvelle classification des langues romanes, par Witold Manczak, in Revue Romane, Bind 26, 1991 р.Каталанська6985*Італійська7498*Іспанська1045**Французька1067***Італійська1031Португальська1043Португальська1001Каталанська1031Французька988Іспанія1015Окситанська939Ретороманська987Ретороманська843Окситанська985Сардська687Сардська836Румунська441Румунська537*Спільних слів з усіма іншими мовами**Спільних слім між цією мовою та каталанською***Спільних слім між цією мовою та італійською
Історія
Основна стаття: Історія Каталонії.
Рання історія земель сучасної Каталонії до падіння Римської імперії
Предками каталонців є іберійські племена, що населяли східну і південно-східну частину Піренейського півострову у 1-му тисячолітті до н. е., що зазнали значного кельтського впливу, створивши спільноту так званих кельто-іберійців (до VIII століття до н. е.). Пізніше протокаталонці піддавалися впливам фінікійців і карфагенян, які заснували на каталонському узбережжі Середземномор'я свої колонії. Наслідком програшу Карфагена Римській імперії у Пунічних війнах стало загарбання середземноморських колоній Римом, у тому числі і земель сучасної Каталонії (ІІ століття до н. е.).
За римського панування відбулася романізація місцевого населення, яка тривала протягом майже 7 століть аж до падіння Римської імперії (476 рік) і не припинилася після того. У цей же час латина на каталонських землях вульгаризується, даючи початок каталонському наріччю.
Каталонські землі у V — XV століттях
Див. також: Арагонське королівство.
У V ст. на територію сучасної Каталонії проникають германські племена візіготів (вестготів), які встановлюють своє панування до 718 р., коли в результаті навали арабо-берберських військ мусульманських завойовників цей регіон підпадає під їх оруду майже на століття. Наприкінці цього (VIII) століття франки відвойовують частину каталонських земель, відтоді маючи на них постійний вплив; у цей же час у результаті Реконкісти від арабського панування звільняється решта земель каталонців. Барселонське графство, залежне від Франкського королівства, стає надійною опорою християнського світу у боротьбі з арабськими загарбниками, яка тривала аж до XV століття.
У ХІІ столітті Барселонське графство об'єднується з королівством Арагон завдяки шлюбу між графом Барселони Рамоном Баранґе IV та арагонською принцесою Петронілою (). Протягом ХІІІ століття ним правили королі Хайме І Арагонський Завойовник (1213-1276) та Петро ІІІ Великий (1276—1285), які проводили мудру і зважену внутрішню та агресивну зовнішню політику. За їхнього владарювання каталанська мова стає офіційною мовою Арагонського королівства, активно розвиваються мистецтво і література.
У 1492 укладено доленосний династичний шлюб Ізабели Кастильської та Фердинанда ІІ Арагонського. У результаті утворилася централізована іспанська держава, а доля Каталонії відтоді й досі пов'язана з долею Іспанського королівства.
Каталонські землі у XVI — XIX століттях Деякий час Каталонії (у складі Арагонського королівства) вдається зберігати відносну політико-економічну самостійність, але надалі на каталонських землях розгортаються події, які багато в чому визначили майбутню долю і політичну карту Європи.
У середині XVII століття виникає франко-іспанський конфлікт, і більшість каталонської знаті переходить на бік французького короля Людовика ХІІІ, в результаті спалахує франко-іспанська війна, яка закінчується у 1659 році підписанням Піренейського миру, наслідки якого є катастрофічні для Каталонії — Каталонію поділено між Іспанією та Францією.
Ще трагічнішими для каталонців були наслідки Війни за іспанську спадщину (1701—1714 роки) між Габсбургами (на їх боці були Британія, Австрія і Нідерланди) і Бурбонами (Франція та Іспанія), яка скінчилася битвою під Барселоною (11 вересня 1714 року). Після капітуляції Барселони в 1714 році новий король Феліпе V з династії Бурбонів, натхненний французьким зразком, впровадив абсолютизм та єдине управління по всій Іспанії. Також він видав укази Нової Планти для всіх своїх королівств, які припинили існування середньовічних установ каталонських, арагонських, валенсійських, кастильських та майоркських і перетворили їхні території на провінції. Однак Князівство Каталонія залишалося адміністративною одиницею до введення поділу Іспанії на провінції в 1833 році, що розділило Каталонію на чотири провінції.
Каталонія у період з середини XIX століття і до наших днів
Див. також : Каталонський націоналізм.
У 40-х роках XIX століття зміцнюється каталонський національний сепаратистський рух. Активно діє каталонська національна інтелігенція, закладаються підвалини теорії каталонського націоналізму, остаточно формується літературна норма каталанської мови. Найактивніший борець за каталонську самостійність цього часу — Баланті Алміраль (, 1841—1904), політик, автор теорії каталанізму (), засновник першої щоденної газети каталанською ().
Зусилля каталонських патріотів на початку ХХ століття увінчалися здобуттям автономії у 1932 р., яку, втім, зі встановленням режиму Франко у 1939 р. було скасовано. З поваленням франкістського режиму каталонську автономію було відновлено (вересень 1977 р.), що законодавчо було закріплено у Конституції Іспанії 1978 р.
Автономія дала імпульс розвитку каталонської нації, популяризації культури і мови каталонців. Сьогодні каталонські еліти (і в меншому ступені суспільство) поділені між тими, хто вимагає більшого унезалежнення від Мадриду аж до державного самовизначення і прибічниками існуючої автономії. 18 червня 2006 р. у Каталонії відбувся референдум, за результатами якого 74 відсотки його учасників висловилися за більшу самостійність своєї автономії та за визнання каталонців окремим народом. Відтак область отримала більші права у регулюванні внутрішнього життя, зокрема, в податковій системі, юстиції та еміграційній політиці. Нова редакція Конституції області, яка регулює життя автономії та її відносини з центром — Мадридом, тепер класифікує Каталонію як окрему націю, робить її таким чином однією з найсамостійніших автономій у Європі.
Каталонське суспільство Традиційно Каталонія — економічно найрозвинутіший район Іспанії. Каталонія досить рано була втягнута в індустріалізацію. Нині багато каталонців зайняті у промисловості. В той же час у каталонських провінціях Жирона, Льєйда і Таррагона велика частка населення зайняті у сільському фермерському господарстві. Працюють каталонці і в сфері туризму (курорти Коста-Дорада, Коста-Брава, Балеарські острови тощо).
Саме економічне процвітання Каталонії притягує сюди багато емігрантів, в тому числі і з України.