Попов Серафим Павлович

Серафим Павлович Попов (, село Усмань Воронезької губернії, тепер Воронезької області, Російська Федерація — розстріляний , Москва) — радянський діяч органів держбезпеки, начальник УНКВС по Алтайському краю. Входив до складу особливої трійки НКВС СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Біографія Народився в родині прикажчика мануфактурного магазину. У 1910—1914 роках — учень чотирикласного приходського училища міста Воронежа. У 1914—1917 роках — учень казенного чотирикласного вищого початкового училища міста Воронежа.

З січня 1918 по листопад 1919 року — помічник начальника, уповноважений контрольно-пропускного пункту особливого відділу Воронезької губернської надзвичайної комісії (ЧК). У листопаді — грудні 1919 року — співробітник ВЧК в Москві. У 1918 році вступив до комсомолу.

У грудні 1919 — листопад 1920 року — співробітника для доручень політичного відділу польового штабу 8-ї армії РСЧА.

У листопаді 1920 — березні 1921 року — навчання на курсах наглядачів телеграфу у Воронежі. У грудні 1920 — березні 1921 року — учень наглядача телеграфу поштово-телеграфної контори Воронежа.

У березні 1921 — січні 1925 року — наглядач телеграфу поштово-телеграфної контори Воронежа.

У січні 1925 — березні 1927 року — завідувач Миропольського районного відділення зв'язку. У березні 1927 — серпні 1928 року — завідувач Шебекинської поштово-телеграфної контори.

Член ВКП(б) з серпня 1928 року.

У серпні 1928 — березні 1929 року — начальник Розсошанського окружного відділу зв'язку.

У березні 1929 — березні 1930 року — начальник обліково-розподільного і адміністративного відділу Центрально-Чорноземного обласного управління зв'язку в місті Воронежі.

У 1930—1931 роках навчався у Воронезькому вечірньому комуністичному університеті, закінчив два курси.

У квітні 1930 — травні 1932 року — оперативний уповноважений Повноважного представництва ОДПУ по Центрально-Чорноземній області.

У травні 1932 — 1933 року — оперативний уповноважений Секретно-політичного відділу Повноважного представництва ОДПУ по Західно-Сибірському краю. У 1933 — липні 1934 року — начальник відділення Секретно-політичного відділу Повноважного представництва ОДПУ по Західно-Сибірському краю. У липні 1934 — липні 1935 року — начальник відділення Секретно-політичного відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. У липні 1935 — жовтні 1936 року — помічник начальника Секретно-політичного відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. Одночасно до жовтня 1936 року — начальник 1-го відділення Секретно-політичного відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. У жовтні — грудні 1936 року — заступник начальника Секретно-політичного відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. У грудні 1936 — січні 1937 року — заступник начальника IV відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. У січні — жовтні 1937 року — начальник IV відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю.

З 1 жовтня 1937 по 17 грудня 1938 року — начальник Управління НКВС по Алтайському краю. Входив до складу особливої трійки, створеної за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року, брав активну участь в сталінських репресіях.

Заарештований 17 грудня 1938 року. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР 28 січня 1940 року до страти. Розстріляний наступного дня. Не реабілітований.

Звання молодший лейтенант державної безпеки (22.03.1936) старший лейтенант державної безпеки (30.12.1936) капітан державної безпеки (22.08.1937)

Нагороди орден Леніна (2.07.1937) знак «Почесний працівник ВЧК-ДПУ (XV)» (26.05.1933)

Джерела Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник . — М.: Звенья, 1999.