Сонячне божество — поклоніння Сонцю, яке іноді означується як латинське Sol. Англійське Sun походить від протогерманського Sunnǭ.
Опис Неолітичне поняття «сонячного човна» (також «сонячної енергії», «сонячної барки» — міфологічне зображення сонця, що їде в човні) зустрічається у міфах Єгипету про Ра (примордіальний Атум) та Гора. У міру того, як теократія Старого царства набула сили, ранні вірування було впорядковано: Атум надалі ідентифікувався як Ра-Атум (промені заходу Сонця), а Осіріс став божественним спадкоємцем сили Атума на Землі, що передав свій божественний авторитет своєму сину ГоруAncient Civilizations- Egypt- Land and lives of Pharaohs revealed. Global Book Publishing. p. 79. ISBN 1740480562 .
Протоіндоєвропейська релігія містить сонячну колісницю, тобто Сонце, що об'їжджає небо в колісниці. У слов'янській міфології це Дажбог, у скандинаво-германів — Сол, у ведах — Сур'я, в грецькій — Геліос тощоDexter, Miriam Robbins (Fall–Winter 1984). «Proto-Indo-European Sun Maidens and Gods of the Moon». Mankind Quarterly. 25 (1 & 2): 137—144. .
Див. також Солярні міфи
Примітки
Література Васянович О. О. Україна, держава: астрономія: Сонце у віруваннях українців // // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — С. 267. — 608 с. — ISBN 978-966-00-1676-7