«Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» — роман українського письменника Олександра Ільченка 1958 року, що є одним із перших зразків химерної прози в українській літературі.

Контекст написання

Роман написано в часи, коли в СРСР активно пропагувалася ідея «братання» українців із росіянами. Його кульмінацією стало святкування 300-ліття Переяславської ради в 1954. Цій події присвячені історичні романи «Гомоніла Україна» (1954) Петра Панча, «Хмельницький» (1939—1964) Івана Ле, «Переяславська рада» (1948—1953) Натана Рибака та ін. Події роману «Козацькому роду…» відбуваються за декілька років після Переяславської ради, що прямо згадується у тексті.

Після XX-го з'їзду КПРС та початку відлиги українська література отримала більшу свободу в доборі тем та художніх засобів. У 1958-му році роман Олександра Ільченка фактично започаткував новий літературний напрям, а його підзаголовок «український химерний роман» став назвою для цього напряму.

Сюжет Кожна частина цього роману називається піснею. Заспів знайомить читачів з головними героями та центральною подією: після Хмельниччини (1648—1657) місто Мирослав зазнає утисків від вигаданого гетьмана Однокрила. Події відбуваються в Мирославі та околицях, на небі, в Москві. Герої, серед яких козак Мамай, юнак Михайлик, гончар Омелько та інші намагаються врятувати місто від війська Однокрила.

На початку козак Мамай зустрічає у Хоролівщині пана Діомида Пампушку (прозваного на Січі Купою) з його дружиною Роксоланою, а також Явдоху та її сина Михайлика. Купа — скупий обозний міста Мирослава, що мріє перетворити вільних людей на кріпаків і захопити владу замість Однокрила. Мамай упізнає його та насміхається з його недостойної поведінки. Купа наказує своїм козакам схопити Мамая, але Михайлик влаштовує над Купою розіграш, унаслідок чого пан лишається без штанів осоромлений. Роксолана залицяється до Михайлика. За цим усім спостерігають з неба Бог і апостол Петро. «Заспів» містить відступи автора про козаків і звідки він про них дізнався.

Мирослав — це прекрасне місто в Калиновій Долині з безліччю дерев. До нього підступає військо «Гордія Пихатого» Однокрила. Цей гетьман має на плечі чорне крило і впевнений, що це ознака його вищості над іншими. Поляки і татари, що були поблизу, тікають перед військом гетьмана, що складається з його козаків-жовтожупанників і німецьких найманців. Міський голова, полковник Косюра-Чорний, нещодавно зрадив мирославців і перейшов на бік Однокрила. Захищати Мирослав лишається кілька десятків козаків. У будинку архієрея Мелхиседека, що взяв на себе обов'язки голови, відбувається рада мирославців. Вони обговорюють, що вояки Однокрила перехопили гінців, посланих на Запорозьку Січ за підмогою. Пан Купа планує усунути Мелхиседека, заволодіти Мирославом і самому стати гетьманом. Михайлик викликається доставити листа в Москву, щоб отримати допомогу звідти. Але він не вміє читати, тож замість нього висувається Омелько Глек. Архієрей погоджується, а також наказує переплавити церковні дзвони на зброю. Михайлик знайомиться з небогою архієрея, Яриною Подолянкою, яку хоче силоміць узяти заміж Однокрил. Архієрей дізнається від галичанина Гната Романюка, що Однокрил — таємний католик, який планує віддати Україну під владу папи Римського. Мамай, як виявляється, створив Однокрила, колись намалювавши його.

Купа привіз до Мирослава ката Оникія Бевзя під приводом боротьби зі зрадниками. Раптово з'являється Мамай і рятує від повішення Стояна Богослава. Миргославці вірять, що війна ще далеко, і що Однокрил не посміє напасти на місто в Клечальну суботу. Омелько поки лишається в Мирославі. На головному майдані міста спудеї, очолені Тимішем Прудивусом, влаштовують виставу. Купа безуспішно намагається їм перешкодити. У виставі грає Іван Покиван, якому дісталася роль Смерті. Він постає то акторком в ролі, то справжньою Смертю, яка загрожує іншим персонажам. На тлі пострілів війни, що насувається на місто, мирославці дивляться виставу, де відбувається битва Життя та Смерті. Коли Смерть ось-ось переможе, Михайлик втручається і повалює її.

Мамай розмовляє з Мелхиседеком про минуле архієрея. Колись той був козаком Миколою. Вони сперечаються, хто він більше: священнослужитель чи воїн. Тим часом мирогордці та інші мешканці долини готують припаси, виготовляють зброю, будують укріплення. Француз на прізвисько Пилип-з-Конопель попереджає Мамая про плани Ватикану. Ярину, що під час подорожі Європою таємно прийняла католицтво, папа Римський та його прибічники хочуть відправити на смертельну місіонерську місію і проголосити святою мученицею для поширення своєї віри. Роксолана дедалі дужче кохає Михайлика і задумується про вбивство свого чоловіка Діомида. Мамай зустрічає Лукію, яку кохав колись давно. Також Мамай попереджає Омелька, що в Москві на нього чекає багато небезпек, серед яких примхливий цар і люди Однокрила. Швидше за все, — пояснює Мамай, — Однокрил подбав про гарну репутацію і схилятиме царя визнати його повноправним володарем України.

Мелхиседек виголошує проповідь і наказує познімати дзвони. Однокрил передає через Купу листа, що він оточив місто. Мелхиседек не вірить, звинувачує Купу в брехні та наказує, щоби той за тиждень підготував усе для оборони. Увага мешканців міста перемикається на Мамая, адже він чаклун. Мамай каже, що в долині схований скарб, який урятує місто. Старий козак Непийпиво підтверджує, що скарб існує, але він заклятий і не дасться в руки абикому. Той скарб складається з заліза, потрібного на зброю.

Омелько вибирається з Мирослава, проте швидко його схоплюють жовтожупанники Однокрила. Але вони відмовляються вбити Омелька, бо він молодий і благочесний, і покидають вороже військо. В той час Мамай дізнається, що Омелько та його мати Лукія раніше винайшли керамічні гранати. Мамай обіцяє дістати для них порох, якого не дає Купа. Михайлик закохується у Ярину, але потім його цілує ворожка Мар'яна, за що його сварить мати, називаючи бабієм. Потім у шинку Михайлик уперше пробує горілку. Ярина осоромлює його при натовпі. Між тим у сюжеті з'являється шинкарка Настя Певна, вона ж Чужа Молодиця.

Мамай вирушає на бій з ворожим гетьманом, але той уникає двобою. Михайлик теж бере участь у битві; за збігом обставин він очолює сотню вояків. У розпалі бою він помічає Ярину, яка теж б'ється, та поспішає до неї. Захисники Мирослава відбивають перший напад війська Однокрила.

За допомоги алхіміка Іваненка Мамай розуміє, що «скарб» — це болотна руда. Місто готується до наступної атаки. Прудивус вирішує піти по допомогу до Києва. Для цього вирішують переодягнути його та інших спедуїв: Ложку, Покивана та Пришийкобиліхвоста. Але Пришийкобиліхвіст, злякавшись, виказує своїх товаришів ворогам, і вони, врятувавшись, проганяють його. Прудивус знаходить покинуте немовля та вирішує нести його до Києва, але віддає дорогою перехожій жінці. Шукаючи болотну руду, Мамай дізнається, що Ярину викрав ксьондз Флоріан. Після нападу найманців він із алхіміком знаходять руду. З іншими персонажами вони також придумують як завадити Однокрилу. Вони влаштовують усе так, щоб військо злого гетьмана отримало отруєні яблука і в нього масово почався пронос.

Мирославці йдуть у наступ і вбивають багатьох вояків Однокрила. Михайлик вирушає на пошуки Ярини, знаючи, що її, можливо, доведеться шукати по всьому світу. Купа, не знаючи, що «скарб» знайдено, підозрює, що Чужа Молодиця — це і є скарб у людській подобі. Тим часом у Мирославі закінчується порох, а ніяка очікувана допомога не надходить. Омелько ж дістається до Москви, та його не пускають на прийом у царя. До того ж там заборонено співати (дозволено лише в церквах), через що Омелько ледве не потрапляє в заслання, та йому допомагає дівчинка Арінушка і родина Корнія Шутова. Проте, Омелькова пісня у церкві привертає увагу царя, який врешті-решт отримує листа. Омелько навчає московитів заново співати, а цар вирішує, що якщо він не допоможе Україні, то війна загрожуватиме і його царству. Наприкінці цар вирішує не повертати його, але згадавши повчання Мамая, Омелько вдає з себе характерника. Цар лякається і відпускає Омелька додому. З ним вирушають утікачі, сини Корнія Шутова, та Арінушка.

Головні персонажі

Козак Мамай — центральний персонаж, загадковий козак, який живе уже 300 років. На вигляд йому завжди 40, але одружений ніколи не був. Колір його очей постійно змінюється. Володіє різноманітними знаннями, вправний боєць і жартівник. Мамай, крім безсмертя, наділений магічними здібностями: вміє з'являтися і зникати за своїм бажанням, оживлювати малюнки. Михайлик — підліток-коваль, пізніше за збігом обставин стає сотником. Він живе з матір'ю Явдохою, а його батько зник кілька років тому. Михайлик володіє великою фізичною силою, здатен на імпульсивні вчинки, але ніяково поводиться з дівчатами. Явдоха контролює його життя і навіть ставши сотником, він ділить цю посаду з матір'ю, хоча бажає звільнитися з-під її влади. Омелян Глек — молодий гончар із гарним голосом, який вирушає з листом до Москви попросити в царя допомоги. В Москві цар хоче зробити його блазнем — Омелько має право казати правду і співати, але не повинен покидати Москву. В фіналі таки повертається додому. Гордій Пихатий Однокрил — головний антагоніст, бунтівний гетьман, який порушив Переяславську угоду і прагне завоювати Україну своїм військом жовтожупанників і німецьких найманців, щоб віддати її іноземцям. Має чорне крило на одному плечі. Мамай колись створив Однокрила, ожививши його малюнок. Мелхиседек — архієрей, який вимушено прийняв керування містом Мирославом. У минулому був козаком і знайомий із Мамаєм. Тиміш Прудивус — спудей з Києва, що ставить у Мирославі виставу за участю товаришів. Демид (Діомид) Пампушка-Стародупський, на прізвисько Купа — колишній козак, скупий пихатий пан, обозний Мирослава. Мріє захопити владу в місті, а потім і у всій Україні. Роксолана, справжнє ім'я Параска — 18-ирічна дружна Діомида Купи, колишня покоївка Однокрила. Регулярно намагається спокусити Михайлика. Ярина Подолянка, перехрещена як Корнелія — 17-ирічна небога Мелхиседека, що навчалася у західних країнах і там таємно прийняла католицтво. Освічена, смілива дівчина, яку Папа Римський прагне послати на смертельне завдання, щоб зробити з неї мученицю і поширити за її допомогою католицтво. Лукія — кохана Мамая. На час подій роману вона постаріла і втратила колишню красу, проте зберегла фізичну силу. Чужа Молодиця — рудоволоса шинкарка невідомого походження. Вона має багато імен, серед яких Настя Певна. Намагається викликати ревнощі в Мамая. Купа вважає її заклятим скарбом у людській подобі. Хоча її ім'я винесено в назву роману, роль Чужої Молодиці епізодична.

Критика

Попри те, що роман Олександра Ільченка є важливим для історії української літератури як засновник химерної прози, йому не вдалося уникнути деяких ідеологічних неоднозначностей. Як зазначає австрійський літературознавець Марко Павлишин, автор «Козацькому роду…» «присвятив чимало місця утвердженню думки про історичну дружбу між Україною та Росією». Йдеться про епізод у другій частині роману, в якому козак Мамай бере участь у придушенні антимосковського повстання, висловлюючи свою лояльність до російського царяMarko R. Stech, Eye on Culture #50, whimsical novel.

Лариса Масенко вбачає причину появи химерних творів і звернення Ільченка й наступних письменників до бурлескно-пародійного напряму в тогочасній мовній ситуації в Україні. Дослідниця пропонувала, що занепад просторіччя став стимулом до написання «Козацькому роду…» й інших химерних романів. «Химерний» жанр дозволяв використовувати народну мову у допустимих сюжетних обставинах.