Вади деревини — особливості і недоліки деревини, як всього стовбура дерева, так і окремих його ділянок, що погіршують її властивості і обмежують можливості її використання.

Природні вади, (на відміну від дефектів обробки), утворюються в процесі росту дерева, через різних кліматичних умов і місця зростання, випадкових пошкоджень, природного старіння, діяльності мікроорганізмів, комах-шкідників і птахів. Вплив вади на якість деревини визначається її видом, розмірами, розташуванням і призначенням пиломатеріалу. Тому вади, небажані в одних видах лісоматеріалів, можуть не братися до уваги в інших і бути бажаними в третіх. Тільки вади, що значно знижують міцність деревини, як, наприклад, гнилі, вважаються безумовними. Деякі вади деревини використовуються в декоративних цілях, у виготовленні меблів та інших виробів.

Дефектами обробки називають вади, що виникають при механічному впливі на дерево або деревину під час заготівлі, транспортування, пиляння. Це найчисленніша група вад.

Найчисельнішою групою природних вад деревини, крім сучків, що являють собою видозміни однієї вади, є вади будови деревини. Всього в Держстандарті 2140-81 занесено 181 різновид вад і дефектів деревини.

Для виявлення та вимірювання вад деревини були розроблені методи гамма-дефектоскопії, а також фотоелектричні, люмінесцентні, магнітні, рентгеноскопічні, акустичні методи. Незважаючи на існуючі способи автоматичної дефектоскопії деревини, основним методом визначення якості деревини залишається візуальний, а найнадійнішим інструментом — людське око.

Сучки Сучок — частина гілки, розташована в деревині стовбура.

Залежно від свого стану і ставлення до навколишнього деревині сучки розрізняються на світлі і темні; зрощені, нерощені і випадні; здорові, гнилі і тютюнові тощо. Також вони класифікуються за своїм розташуванням в пиломатеріалі.

На круглих лісоматеріалах розрізняються відкритий і зарослий сучок, який може бути виявлений за позосталим на поверхні здуттям різних видів.

Сучки значно знижують цінність деревини як матеріалу і її сортність. У місцях проростання гілок зменшується міцність, оскільки сучок має власну клітинну структуру, спрямовану під кутом до навколишніх волокон. Присутні у всіх сортах деревини. У процесі розпилювання деревини і висихання незрощені і частково зрощені сучки часто втрачають зв'язок з основою і випадають.

Специфічним різновидом сучка є пасинок.

Тріщини

Тріщина — розрив деревини уздовж, рідше поперек волокон. Розрізняти тріщини за видами має сенс тільки у великих сортиментах, в дрібних же тріщини слід розглядати як єдину ваду, виділяючи тільки поперечні і, в деяких випадках, відлуп. Мітикова тріщина, мітик — радіально спрямована тріщина в ядрі, що виникає в зростаючому дереві, відходить від серцевини, але не доходить до його периферії. Відлупина, відлупок, відлуп — тріщина, що виникає в зростаючому дереві, проходить в зоні ядра або стиглої деревини між річними шарами. На торці виглядає як дугоподібна тріщина, не заповнена смолою. Морозобоїна — виникає в зростаючому дереві під час морозу при різкому зниженні температури. Тріщина стиснення — єдиний вид поперечних тріщин. Утворюється в стовбурі молодого подовженого дерева при надмірних навантаженнях. Відщеп — наскрізна бічна тріщина, що виникає при заготівлі або розпилюванні лісоматеріалів і відходить від торця. Входить до групи вад сторонні включення, механічні пошкодження і вади обробки. Тріщина усушки — це зовнішня тріщина, що виникає при висиханні деревини і поширюється від поверхні вглиб. На торці може бути схожою на мітик чи відлуп, що утворюються під час росту дерева. Тріщини, що виникають при розпилюванні, пропарюванні і просоченні деревини.

Вади форми стовбура

Вузлуватість — велика кількість поверхнево зарослих сучків у вигляді жовн на місці розташованих мутовчасто гілок, зустрічається у сосни. Збіжистість, збіг — поступове зменшення діаметра стовбура або ширини необрізного пиломатеріалу по всій її довжині у напрямку від окоренка (комля) до вершини, що перевищує нормальний збіг, рівний 1 см на 1 м довжини. Збіг стовбура є неминучим явищем; вадою визнається лише збіг, що перевищує зазначену величину. Хвойні дерева менш збіжисті, ніж листяні; дерева, що стоять окремо, більш збіжисті; також збіжистість є спадковою ознакою деяких форм деревних порід. Найбільший збіг спостерігається у верхній частині стовбура, а найменший — в середній. Для запобігання збіжистості потрібен кращий догляд за деревостанами для створення високого бонітету насаджень, при якому дерева повнодеревніші. Неминучим наслідком збіжистості є перерізання річних шарів і штучна косошарість, що зменшують міцність матеріалу на вигин. Особливо цьому явищу схильні лісоматеріали з периферичних частин стовбура. Збіжистість збільшує кількість відходів при розпилюванні (обапіл) і лущенні, призводить до значного збільшення витрати сировини і зниження її якості. Визначають збіг по різниці діаметрів (у необрізних пиломатеріалів — ширини) верхнього і нижнього торців сортименту, виражаючи в сантиметрах на метр довжини або у відсотках. У комлевих лісоматеріалах нижній кінець сортименту вимірюють на відстані 1 м від окоренкового обріза. Кривина — відхилення поздовжньої осі сортименту від прямої лінії, зумовлене викривленням стовбура. При вимірюванні кривини окоренкових лісоматеріалів перший метр від нижнього торця в розрахунок не приймають. Збільшує кількість відходів, знижує міцність на стискання при використанні в круглому вигляді, при розпилюванні з'являється штучний нахил волокон: проста кривина — тільки з одним вигином; шаблеподібність — плавний вигин внизу прямого стовбура, часто зустрічається у ялини і модрини; складна кривина — з двома або більше вигинами сортименту в одній або декількох площинах; спіралеподібність — гвинтоподібний стовбур, зустрічається у сосни, бука і ялиці. Наріст — різке місцеве потовщення стовбура різної форми і розмірів, супроводжується завилькуватістю деревини. Причинами появи наростів вважаються різні роздратування і пошкодження камбію і сплячих бруньок. У числі передбачуваних причин називаються віруси, бактерії, паразитні гриби і механічні фактори. Виділяють чотири види наростів: Наплив — гладкий наріст зі слабко завилькуватою деревиною, без бруньок всередині. Зустрічається на всіх породах, в більшості випадків на листяних. Найчастіше з'являється на окоренковій частини стовбура. У сосни і ялини напливи мають звивисті і порівняно широкі річні шари і складаються з коротких, товстостінних трахеїд, що мають вигнуті або роздвоєні закінчення, і з численних, в 2-3 рази більших, ніж в стовбурі, серцевинних променів. Наплив знаходить застосування в народних промислах. Напливи, взяті з хвойних дерев, відрізняються підвищеним вмістом смоли і використовуються як осмол; Кап — нерівний зовні наріст, покритий бруньками і дрібними пагонами. Всередині складна кривина. Сильно завилькуватий і має безліч вічок, що являють собою зарослі сплячі бруньки. При очищенні від кори має рельєф у вигляді крапель. Служить сировиною для виробництва цінних декоративних виробів і матеріалів; Омеловий наріст — вада, що виникає при поселенні на гілці дерева паразитичної рослини — омели. Відрізняється від гладкого напливу наявністю великої кількості каналів і отворів від присосок паразитичної рослини. Омела зустрічається в Криму, на Кавказі і Далекому Сході. Паразитує на багатьох хвойних (частіше на сосні і ялиці) і листяних (частіше на яблуні, груші та деяких видах дубів) породах дерев; Раковий наріст — утворюється на дереві, ураженому деякими видами раку. Має неправильну форму. Овальність — форма торця круглого лісоматеріалу, у якого більший діаметр не менше, ніж в 1,5 рази перевищує менший. Виникає від впливу вітру, сонячного перегріву та інших причин. Часто супроводжується зміщеною серцевиною. Товщина кілець у місцях з найменшим і найбільшим радіусом різниться. Може створювати труднощі при використанні круглого лісоматеріалу, збільшує кількість відходів при лущенні, є ознакою наявності в стовбурі крену або тягової деревини. Вимірюється по різниці між найбільшим і найменшим діаметрами відповідного торця. Окоренкуватість, закомелистість — окремий випадок збіжистості: різке збільшення діаметра окоренкової (комлевої) частини круглого лісоматеріалу або ширини необрізного пиломатеріалу, коли діаметр (ширина) окоренкового торця не менше, ніж в 1,2 рази перевищує діаметр (ширину), виміряні на 1 м вище. При розпилюванні неминуча поява великої кількості відходів, а отриманий матеріал має невисоку якість в результаті появи великої кількості перерізаних волокон; округла окоренкуватість — з округлою формою поперечного перерізу стовбура; ребриста окоренкуватість — стовбур дерева внизу має ребра і заглибини (рийки), пов'язані з кореневими напливами; поперечний переріз має неправильну багатолопатеву форму. При розпилюванні на дошки більшу частину стовбура вибраковують у відходи, оскільки такі дошки сильно жолобляться і мають знижену міцність. Подвійна вершина, розгалужена вершина — виникає при загибелі верхівкового пагона і заміні його двома, рідше більше, бічними пагонами. Місце розгалуження називається розвилкою, розсохою чи рогулею. Знижує вихід ділової деревини зі стовбура залежно від висоти розгалуження. Під розвилкою присутня подвійна серцевина. Роздвоєна ділянка зазвичай йде у відходи. Поздовжня ребристість — наявність глибоких поздовжніх заглибин (рийок) на стовбурі, які можуть тягнутися до декількох метрів. Дана вада, на відміну від ребристої окоренкуватості, може розташовуватися не тільки на окоренку. До ребристості схильні стовбури листяних порід: сірої вільхи, бука, це найхарактерніша вада граба. Знижує вихід пиломатеріалів, особливо небажана у фанерних кряжів. Вимірюється різницею між найбільшим і найменшим діаметрами, за необхідності вимірюють довжину рийки в сантиметрах або частках довжини сортименту.

Вади будови деревини

Великоболонність — збільшена порівняно з нормальною ширина заболоні. Розрізняються: правильна — з однаково розширеною заболонню по всьому колу ядра; одностороння — із заболонню, збільшеною з одного боку. Вічка — сліди сплячих бруньок, які не розвинулися в пагін. Спостерігаються при розрізі капа, вічкового клена та інших порід деревини. У малих сортиментах знижують міцність при вигинанні. Майже не позначаються на міцності при стисненні і сколюванні, а щітки навіть підвищують її. Розрізняються: Залежно від частоти: розкидані вічка — розташовані поодиноко на відстані більше 10 мм один від одного; групові вічка, або щітки — зосереджені в кількості трьох і більше на відстані не більше 10 мм; Залежно від забарвлення: світлі — близькі за кольором до навколишньої деревині; темні — значно темніше її. Внутрішня заболонь — річні кільця, розташовані всередині ядра, схожі за забарвленням і властивостями з заболонню у вигляді одного або декількох кілець різної ширини. Легко проводить рідини, часто супроводжується гниллю. Міцність як у ядра. Така вада спостерігається у листяних порід, особливо у дуба і ясена. Для мозаїчних робіт ця вада дуже цінна. У листяних і хвойних породах іноді зустрічаються ділянки, на яких у природних умовах деревина буває темніше або світліше основного фону. У листяних породах — темно-червоне забарвлення, а в хвойних — світло-жовте. Водошар — ділянки ядра ненормального темного забарвлення, що виникають в зростаючому дереві в результаті накопичення вологи, розташовані переважно в окоренковій частини. На торцях свіжозрубаних дерев виглядають як мокрі, темні, а взимку — мерзлі склоподібні плями, на поздовжніх розрізах — смуги. При висиханні темне забарвлення пропадає або блідне, але на поверхні з'являються дрібні тріщини. Знижує ударну в'язкість при вигині, часто супроводжується гниллю. Зустрічається у всіх порід дерева, частіше у хвойних. Зави́лькуватість — звивисте чи безладне розміщення волокон. Розрізняються: хвиляста завилькуватість — з більш-менш правильним розташуванням волокон; путана завилькуватість — з безладним розташуванням волокон.