Мері Джейн Сікол (; — ), яку іноді називають Мати Сікол або Мері Ґрант, — ямайська медсестра, найбільш відома за своєю участю в Кримській війні. Вона створила і очолювала шпиталі в Панамі і Криму для надання допомоги і лікування хворих.
Життєпис Сікол навчилася траволікування й народної медицини в матері, яка мала пансіонат для європейських солдатів і матросів, які стали інвалідами.
Упевнена, що її знання тропічної медицини можуть бути корисними, і почувши про поганий стан медичного забезпечення для поранених солдатів під час Кримської війни, вона приїхала в Лондон, щоб вирушити на фронт добровольцем як медсестра. Спираючись на свій досвід, набутий у країнах Центральної Америки і Карибського басейну, вона звернулася до військового міністерства і попросила, щоб її послали військовою медсестрою в Крим. Їй відмовили — головним чином через забобони щодо участі жінок у медицині в той час.
Британський уряд згодом вирішив дозволити жінкам вирушати в райони бойових дій, але Мері не включили до партії з 38 медсестер, обраних Флоренс Найтінгейл. Замість цього вона позичила гроші, щоб пройти шлях завдовжки майже 6500 км самостійно. Вона уславилася лікуванням поранених, часто надаючи допомогу пораненим з обох сторін просто під вогнем. Коли війна закінчилася 1856 року, вона опинилася без грошей і майже в злиднях. Від злиднів її врятували товариші по службі за Кримською війною, які організували благодійний концерт. У наступні роки вона висловила бажання працювати в Індії після індійського повстання 1857 року, але не змогла зібрати необхідних для поїздки коштів.
Сікол була нагороджена за життя, як і Флоренс Найтінгейл, але після смерті її забули майже на століття. В даний час її шанують за хоробрість і медичні навички, також як «жінку, що була успішною, незважаючи на расові забобони впливової частини вікторіанського суспільства».
Твори Її автобіографія «Дивовижні пригоди місіс Сікол у багатьох країнах» (1857 рік) — яскрава розповідь про її досвід і, разом з тим, одна з найбільш ранніх автобіографій жінки змішаного походження.
У мистецтві 2003 року британська письменниця Гелен Раппапорт виявила і придбала портрет Мері Сікол 1869 року роботи . Нині картина висить у Національній портретній галереї. Також Мері Сікол фігурує у книзі Раппопорт 2007 року «Немає місця для леді: нерозказана історія жінок на Кримській війні» ().
Бібліографія Ziggi Alexander & Audrey Dewjee, Mary Seacole: Jamaican National Heroine and Doctress in the Crimean War, Brent Library Service 1982 (ISBN 0-9503227-5-X p/b) Ziggi Alexander, «Let it Lie Upon the Table: The Status of Black Women's Biography in the UK», Gender & History, Vol. 2 No. 1 Spring 1990, p. 22-33 (ISSN 0953-5233) Elizabeth N Anionwu: A short history of Mary Seacole. A resource for nurses and students, Royal College of Nursing 2005 (ISBN 1-904114-16-4) Mark Bostridge, Florence Nightingale. the Woman and Her Legend, Viking 2008. Mark Bostridge, 'Ministering on Distant Shores', The Guardian, 14 February 2004.
Примітки
Посилання
Mary Seacole Centre TVU site with detailed resources Moving here — migration histories (з зображенням оригінальної обкладинки автобіографії) «Wonderful Adventures of Mary Seacole»: автобіографія на A Celebration of Women Writers. «Wonderful Adventures of Mary Seacole» — порвний текст автобіографії в Проєкті «Гутенберг»