Гаплогрупа J1 (M267) — Y- хромосомна гаплогрупа, входить у гаплогрупу J.
Гаплогрупа J1 походить від мутації гаплогрупи J, яка походить від чоловіка що жив близько 31 600 років тому. Останній спільний предок сучасних носіїв гаплогрупи J1 жив 27 800 років тому (дати визначені по сніпам компанією YFull).
Поширення J1 за межами Близького Сходу може бути пов'язано з неолітичними пересуваннями народів (J1 *) і пізніше міграціями семітомовного населення Близького Сходу в Іспанію, Пакистан та інші регіони.
Походження Перші чоловіки гаплогрупи J1 жили за верхньої давньокам'яної доби (45-10 тисяч років тому). Один з двох найранніх зразків J1 виявлено у західногрузинській печері Сацурблія, за всією ймовірністю вказує на батьківщину походження гаплогрупи J1 з регіону навколо Кавказу, Загросу, Таврських гір та Східної Анатолії.
Історія гаплогрупи J1 У Європі й Центральній та Північній Азії вявлено 3 окремі генетичні племені:
кавказькі мисливці-збирачі, західні мисливці-збирачі, північноєвропейські неолітичних землероби.
Кавказькі мисливці-збирачі Кавказькі мисливці-збирачі гаплогрупи J1 мають найраннім зразком залишки чоловіка з Сацурблійської печери (13300 рік тому) біля Цхалтубо у грузинській Мегрелії. Іншим давнім зразком цього племені є чоловік з печери Котіас-Клде (9700 рік назад) середньокам'яної доби. Кавказькі мисливці-збирачі стали джерелом чоловіків гаплогрупи J1 ямної культури бронзової доби степової України й Росії. Нащадки ямники-J1 поширені тепер у Східній і Центральній Європі та у Центральній Азії.
Частковий геном Мальтійської людини з Сибіру (24000 рік назад) споріднений з кавказькими мисливцями-збирачами вказує на існування групи східних мисливців-збирачів J1, що потрапила в Україну та Європу євразійськими степами приблизно 2500 року до Р. Х.
За пізньо-бронзової ямної культури у степовій Україні й Росії з'являється плем'я гаплогрупи J1 кавказьких мисливців-збирачів та східних мисливців-збирачів з євразійського степу. Залишки ямної міграції гаплогрупи J1 присутні у Східній та Центральній Європі.
Західні мисливці-збирачі Західні мисливці-збирачі гаплогрупи J1 в результаті пересування на захід відділилися від кавказьких мисливців-збирачів приблизно 45 тисяч років тому. Найранній зразок належить Бішонській людині (13700 років тому) з печери Бішон у Швейцарській Юрі. Численні залишки чоловіків цього племені за середньокам'яної доби виявлені від Угорщини до Іспанії. За новокам'яної доби з Леванту на захід у Європу хлинула хвиля новокам'яних землеробів, що замінила левантійськими землеробами J1 західних мисливців-збирачів J1 у середньоземноморській Південній Європі й понесла левантійських J1 разом з західними мисливцями-збирачами гаплогрупи J1 на північ Європи.
Ранні землероби Левантійські землероби J1 відділилися від кавказьких мисливців-збирачів приблизно 25 тисяч років тому. Вони були численною генетичною складовою землеробної міграції, що просунулася з Ліванту через Анатолію й Балкани в Європу за новокам'яної доби.
Як й інші успішні близькосхідні генетичні лінії гаплогрупа J1 зазнала значного зросту й поширення за новокам'яної доби під час неолітичної землеробної революції. Найбільше генетичне різноманіття гаплотипів J1 виявлено у східній Анатолії, біля озера Ван у центральному Курдистані. У Східній Анатолії та у горах Загрос близько 11 000 років тому були вперше одомашнені кози та вівці. Успішні дрібні скотарі галузі J1-P58 почали поширюватися 9000 — 10 000 років тому Родючого півмісяця. Цілком ймовірно, що всі вцілілі лінії J1a1b (L136) мають те саме походження, що й козляри та вівчарі з Таврських гір та Загросу.
Непридатні для раннього хліборобства гористі Кавказ, Анатолія та Іран, стали осередком для козлярства і вічарства, звідки почалося поширення дрібних скотарів гаплогрупи J1. Вони колонізували гористі частини Анатолії, Балкани, Карпати, центральну та південну Італію (Апенніни, Сицилія, Сардинія), південну Францію (особливо Овернь) та більшу частину Піренейського півострова. Ареали J1 на півночі Іспанії у Кантабрії та Астурії, є родами, що походять від цих дрібних скотарів неолітичної доби Західної Азії.
Поширення J1 Як правило, частота гаплогрупи J1 в Європі та Західній Азії, значно відрізняється за краями. Найвищі місцеві відсотки в Європі припадають на Грецію, Італію, Францію, Іспанію та Португалію і майже ніколи не перевищують 5 % населення. Проте Італія, Франція та Іспанія також мають райони, де J1 виявляється повністю відсутньою. Навіть у північній Європі, де загальнонаціональна частота не перевищує 0,5 %, у Шотландії, Англії, Бельгії, Німеччині та Польщі спостерігаються дуже локалізовані кишені J1.
Навіть на Кавказі та в Анатолії, звідки походить ця гаплогрупа, існують великі крайові розбіжності. Наприклад, кубачинці та даргинці Дагестану на північному сході Кавказу відсоток чоловічих ліній J1 сягає понад 80 %, тоді як у їхні сусіди інгуші, за 200 км на північний схід, — ледве 3 %. Східна Анатолія навколо озера Ван досягає понад 30 % J1, тоді як південь Західної Анатолія — лише 2 %. Навіть у межах Курдистану частота J1 сильно різниться. Звичайно, в цьому винні невеликі розміри вибірки у кожному краї.
В арабських країнах максимум J1 серед болотних арабів Південного Іраку (81 %), суданських арабів (73 %), єменців (72 %), бедуїнів (63 %), катарців (58 %). Високі відсотки спостерігаються також у саудівських арабів (40 %), оманців (38 %), палестинських арабів (38 %), Об'єднаних Арабських Еміратах (35 %), прибережному Алжирі (35 %), Йорданії (31 %), Сирії (30 %), Тунісі (30 %), Єгипті (21 %) та Лівані (20 %). Більшість арабів J1 належить до галузі J1-P858.
Зовнішня структура Гаплогрупа J1, разом з гаплогрупою J2 є частиною гаплогрупи J (M304), так званої «семітської». Її попередницею є гаплогрупа IJ (M429) у межах якої вона споріднена з «стародавньо-європейською» гаплогрупою I. Гаплогрупа IJ є частиною гаплогрупи IJK (M522|M523) у межах якої вона Гаплогрупа J1 споріднена з усім поза-африканським чоловічим населенням.
IJK (M522|M523) IJ (M429/P125) I (M170) I1 (M253) I2 (M438) J (M304) J1 (M267) J2 (M172) K (M9)
Внутрішнє дерево J1
J1 (M267) — з'явилась 31600 років тому; загальний предок виявлених носіїв жив 18300 років тому; Y6313 — з'явилась 18300 років тому; країни поширення: Грузія (Імеретія), Саудівська Аравія (Мекка); Y6304 (F1614) — з'явилась 15000 років тому; Y19093 (Z2223) — з'явилась 11900 років тому; країни поширення: Туреччина, Ємен, Колумбія; F2306 — з'явилась 11900 років тому; країни поширення: Фінляндія; Z2215 — з'явилась 18300 років тому; Y29696 — з'явилась 18300 років тому; країни поширення: Пакистан (Північно-Західне Прикордоння); PF7261 — з'явилась 13100 років тому; країни поширення: Сирія (Хомс), Туреччина, Вірменія, Азербайджан, Італія (Кальярі), Сербія, Боснія і Герцеговина (Сербська частина), Краснодарський край (Росія), Саудівська Арабія (Ель-Касим), Пакистан (Пенджаб); Z2217 — з'явилась 18300 років тому; Z2217a — з'явилась 18300 років тому; країни поширення: Сирія (Ідліб), Ірак (Кіркук), Азербайджан, Вірменія, Грузія (Гурія, Мцхета-Мтіанеті), Росія (Чечня, Інгушетія, Дагестан, Кабардино-Балкарія, Курська область, Оренбурзька область, Татарстан, Башкирія, Пермський край, Вологодська область), Казахстан, Індія, Україна (Полтавщина), Словаччина (Лемковина), Німеччина (Баварія, Баден-Вюртенберг, Гессен, Північний Рейн-Вестфалія), Ірландія, Італія (Палермо), Мальта, Франція (Сарт), Колумбія, Греція (Ахея), Албанія, Фінляндія, Ліван, Ірак, Кувейт, Саудівська Арабія, Єгипет; L620 — з'явилась 18300 років тому; країни поширення: Вірменія, Іран (Мазандаран), Інгушетія (Росія), Англія (Девон, Лідс), Іспанія (Авіла), Португалія, Лівія, Кувейт; до гілки відноситься найпоширеніша галузь P58 (колишня J1c3), що з'явилась 11700 років тому, до якої відносяться велика частина арабів й євреїв та більшість священицького роду Аарона; поширена переважно у Західній Азії, з фінікійською колонізацією поширилася країнами Середземномор'я й з єврейським розсіянням поширилися Європою (в тому числі в Україну), Америку та Азії (навіть до Китаю).
J1 можна розділити на дві основні групи: дуже великий підклас J1-P58 та всі інші гілки J1.
Більшість J1 на Кавказі, в Анатолії та Європі є не різновидом J1-P58. Ці гілки розходилися одна від одної під час льодовикового періоду і не мають нічого спільного з семітськими народами. Насправді джерела J1 лежать на південний захід від Кавказу, що пояснює, що всі галузі, крім P58, найпоширеніші на Кавказі, в Анатолії та Європі. Більшість європейців J1 належать до галузі J1-Z1828 (J1a2a), що також є в Анатолії та на Кавказі, але не в арабських країнах. Підклас Z1842 Z1828 є найпоширенішим різновидом J1 у Вірменії та Грузії.
Також є дві інші незначні європейські гілки J1a1 (FGC6031, M365.1) й J1b1 (Z2223, Y19093). Їх раннє відгалуження на філогенетичному дереві та рідкість на Близькому Сході свідчить, що вони були одними з найранніх ліній J1, що покинули Близький Схід, ймовірно, як племена пізньо-давньокам'яних, або середньокам'яних мисливців-збирачів, що бродили за межами Анатолії та, були витіснені на захід Європи послідовними переселенськими хвилями новокам'яної та бронзової діб.
Галузь J1a1 (FGC6031, M365.1, FGC6101, FGC8032/ZS4152, FGC6159) зустрічається лише на дуже низьких частотах у Західній Європі: Португалія, Французькі Піренеї, Бельгія та Англія (Девоншир); на півночі Ірану (Мазандеран) та у Катарі. Вона, можливо, потрапила до Європи за середньокам'яної доби, або як дуже незначний родовід за новокам'яної доби.
Галузь J1b (F1614) виникла невдовзі після останнього льодовикового максимуму (приблизно від 26500 до 19000 років тому). Ймовірно, вона поширилася від Кавказу до Європи та Анатолії в давньокам'яної та середньокам'яної доби. J1b1a (Z2223) відповідає значенню STR DYS446=12. Його виявили в Єгипті, Анатолії, Італії, Іспанії, Німеччині, Бельгії та на Британських островах. Негативні для Z2223 члени J1b були виявлені у Фінляндії, Омані та Індії.
Застаріле дерево ISOGG-2010 За ранішою ISOGG-2010 відомі субклади J1 (M267) та відповідні їм SNP мутації:
J1 M267 J1a M62 J1b M365 J1c L136 J1c1 M390 J1c2 P56 J1c3 P58 J1c3a M367, M368 J1c3b M369 J1c3c L92, L93 J1c3d L147 J1c3d1 L222 J1c3d1a L65.2/S159.2
Навіть за результатами раннього комерційного тестування склалося враження, що більшість сучасних носіїв даної гаплогрупи відносяться саме до підгрупи J1c3 — гілка P58, що вже нині підтвердилося ширшим тестуванням і є очевидним фактом.
J1-Y19093 J1b1 (Z2223, Y19093, Z22650, Z22651), — були виявлені в Анатолії та Західній Європі, Неолітичні вівчарі й кізляри гаплогрупи J1 певно не були однорідними племенами виключно родоводів J1, але, ймовірніше, складалися з суміші родів J1 та T1. Багато підтверджень цьому у присутності як J1, так і T1 у північно-східній Африці, Ємені, Саудівській Аравії, а також на Родючому Півмісяці, на Кавказі та у горах Південної Європи. Материнські родоводи також збігаються. Де виявлені чоловічі J1 і T1, були виявлені високочастотні гаплогрупи мтДНК HV, N1 і U3, та низькочастотні J, K і T. Незрозуміло, чи були кози одомашнені цим народом, що складався з чоловіків гаплогруп J1 і T1, чи то злиття між ними відбулося під час неолітичного поширення, коли вони стикнулися, змішалися й далі ширилися разом. Y19093 (Z2223) — з'явилась 11900 років тому; країни поширення: Ємен; ZS50 — з'явилась 6800 років тому; країни поширення: Туреччина; M10096 — Колумбія.
J1-PF7261 Гаплогрупа PF7261, ймовірно, з'явилася за верхнього палеоліту у Східній Туреччині; поширилася у Середземномор'я, Близьким Сходом за мезоліту й згодом на Кавказу за залізної доби.
PF7261 — з'явилась 13100 років тому; країни поширення: Сирія (Хомс); ZS3289 — з'явилась 11100 років тому; країни поширення: Саудівська Арабія (Ель-Касим), Пакистан (Пенджаб); PH128 — з'явилась 11100 років тому; країни поширення: Італія (Кальярі), Боснія і Герцеговина (Сербська частина); Y30278 — з'явилась 8400 років тому;