Антоніу А́лвіш Ре́дол (; *, Віла-Франка-де-Шіра, Португалія — , Лісабон), або просто А́лвіш Ре́дол () — відомий португальський письменник, драматург, журналіст і сценарист; яскравий представник неореалізму в португальській літературі; писав також для дітей.
З життя і творчості Антоніу Алвіш Редол народився в 1911 році у Віла-Франка-де-Шірі в родині крамаря Антоніу Редола да Круша (Antonio Redol da Cruz) та Іносенсії Алвіш Редол (Inocência Alves Redol).
Коли йому було п'ятнадцять, його статті надрукували у місцевій щотижневій газеті Vida Ribatejana.
Закінчивши середню школу в 1927 році, 16-річний Антоніу поїхав до Португальської Анголи на заробітки, де провів 3 роки. Його перебування в Анголі вплинуло на світогляд Редола та його пізнішу літературну творчість.
У 1936 році він одружився з Марією душ Сантуш Мотою (Maria dos Santos Mota).
Редол публікувався в газетах O Diabo і Sol Nascente, виступаючи із засудженням Іштаду Нову. Його перша новела Kangondo була надрукована 29 листопада 1936 року в O Diabo. Це оповідання мало відчутний вплив африканських вражень автора. Письменник продовжував співпрацювати з періодикою, публікуючи свої репортажі та історії на соціальну тематику в Рібатежу.
Але слави Алвіш Редол зажив не як журналіст, а завдяки своїм романам. У 1939 році він опублікував свій перший великий художній твір Gaibéus. За словами автора, роман не задумувався як фікшн, а як широке полотно про життя селян у Рібатежу . Цей роман вважається першим неореалістичним у португальській літературіСправки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 390 . Він також започаткував серію художніх творів самого Редола, що зображували нелегке життя португальських селян і рибалок у 1-й половині ХХ століття: Marés (1941), Avieiros (1942) та Fanga (1943).
Публікація Fanga у 1943 році збіглась у часі з народженням його єдиного сина Антоніо.
Творчості Редола притаманне прискіпливе вивчення реальних подій і людських доль. Так, письменник спеціально зустрічався з селянами-прототипами своїх творів, зокрема на рисових полях біля річки Тежу, щоб почути особисто їхні історії та перейняти досвід.
На початку 1940-х років він вступив до Комуністичної партії Португалії, хоча це й було поза законом. Редол був заарештований у травні 1944 року. А вже в листопаді 1945 року Редол ввійшов до ЦК Руху демократичної єдності (Movimento de Unidade Democrática) й активно виступав проти фейкових виборів, влаштованих режимом Салазара.
У 1947 році він був висунутий на посаду Генерального секретаря Португальського ПЕН-клубу. У 1948 році він брав участь у Всесвітньому конгресі інтелектуалів за мир, що відбувся у Вроцлаві (ПНР).
У 1948 році Алвіш Редол опублікував роман «Закритий обрій (Horizonte Cerrado), що став першим томом трилогії про португальських виноробів регіону Дору. «Люди та тіні» (Os Homens e as Sombras, 1951) та «Кривавий врожай» (Vindima de Sangue, 1953) завершили цикл автора про селян-виробників портвейну. За першу частину трилогії автор отримав премію Рікардо Малєйроса.
Пізніші твори Алвіша Редола включають A Barca dos Sete Lemes (1958), Uma Fenda na Muralha (1959) і, нарешті, Barranco de Cegos (1962), що вважається magnum opus і вершиною його літературного доробку.
Алвіш Редол помер у Лісабоні в 1969 році.
Твори письменника перекладені декількома мовами, зокрема англійською, німецькою, російською.
У рідному місті письменника Віла-Франка-де-Шірі, а також у столиці Лісабоні, Порту та інших містах Португалії є вулиці Алвіша Редола.
Бібліографія
Романи (1939) (1941) (1942) (1943) (1945) (1946) (1949) (1951) (1953) (1954) (1958) (1959) (1960) (1961) (1966) (1972) Драматургія (1945) (1948) (1967) (1972) Коротка проза (1940) (1943) (1946) (1959) (1962) (1963) (1968) Дитяча література (1956) (1968) (1968) (1969) (1970) Есеї (1938) (1949) (1950) (1952) (1959) Сценарії (1952) (1975) </div> Примітки
Джерела та посилання Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 390 Домашня сторінка Алвеса Редола Алвеса Редол на Infopédia