Марія Яніон (, 24 грудня 1926, Монькі — 23 серпня 2020, Варшава) — польська історикиня літератури, письменниця, літературна критикиня, перекладачка, викладачка університетів, феміністка.
Дослідниця польської культури XIX-ХХ століть, академічна викладачка, професійно пов'язана в тому числі із Інститутом Літературних досліджень Польської академії наук, Гданським університетом та Варшавським університетом. Вихователька багатьох поколінь польських гуманістів: письменників, публіцистів, науковців, академічних викладачів, журналістів, видавців та вчителів. Літературна критикиня, знавчиня польського та європейського романтизму. Вона здобула членство, серед інших ПАН і ПАУ.
Життєпис
Дитинство та діяльність у 40-ві Походить з родини держслужбовців Ципріана Яніона та Людвіки Кудрик. До 1945 року жила у Вільнюсі, де закінчила середню школу та провела Другу світову війну. Під час радянської окупації вчилася у середній школі, а коли німці увійшли до міста, почала відвідувати Таємні гімназійні навчання. Належала до підпільної Союзу польського харцерства при Армії Крайовій і була там зв'язковою. Після війни у складі так званої акції репатріації її родина оселилася у Бидгощі.
У 1945 році склала випускні іспити середньої школи в Торуні. Восени розпочала полоністичне навчання в Лодзькому університеті. З 1946 року відвідувала ведене Стефаном Жулкевським критичнолітературне дослідження тижневика «Кужниця», а в 1947 році почала публікувати статті та рецензії в цьому журналі. Того ж року приєдналася до Асоціації академічної молодіжної боротьби «Життя», а в 1948 році стала членкинею редакційної групи тижневика «Село». Того ж року опублікувала у другому випуску «Творчості», першу велику наукову дисертацію, написану разом з Тадеушем Дреновським і під назвою «Питання літературної фікції з позиції соціологічної теорії літератури». У 1948 році була працевлаштована в Інституті літературних досліджень Польської академії наук як асистентка і працювала там до виходу на пенсію (1996). У 1949 році приєдналася до Польської об'єднаної робітничої партії (PZPR), з якої її виключили у 1979 році. Також у 1949 році переїхала до Варшави, де постійно проживалаAlicja Szałagan, Maria Janion, [w:] Współcześni polscy pisarze i badacze literatury, t. 3, Warszawa 1994..
1950-ті та 1960-ті У 1951 р. здобула ступінь магістра у Варшавському університеті, у 1951/1952 навчальному році працювала асистенткою. Зайняла посаду заступниці професора в 1954 р., а в 1955 р. В ІБЛ — здобула ступінь кандидатки філологічних наук на основі творчості поета-романтика Лучана Сіменського, просуваного Стефаном Ловкевським. У 1957 р. була науковою секретаркою ІБЛ, у 1957 р. обіймала посаду доцентки, з того часу брала участь у роботі наукової ради інституту. У 1957 році почала працювати в Педагогічному університеті в Гданську. У 1963 році отримала звання професорки гуманітарних наук, потім доцентки. У 1964 р. обійняла посаду завідувачки студії історії мистецьких форм польської літератури, а в 1968 р. завідувачкою кафедри історії літератури XIX століття. З 1966 року брала участь у роботі Комітету з літератури Польської академії наук (згодом Комітету наук польської літератури Польської академії наук). Після хвилі березневих репресій у 1968/1969 навчальному році її звільнили з роботи у ВСП — влада особливо хвилювалася щодо її зростаючого впливу на академічну молодь. Її лекції, що акцентують на революційному, лібертарному аспекті романтизму, не піддаються офіційній інтерпретації та ставлять під сумнів традиційні читання літературного канону, спонукають студентів до бунтівного, оригінального та сміливого мислення про польську літературу та культуру. Заснувавши Гданський університет, вона почала працювати в Інституті польської філології. У 1973 році стала дійсною професоркою.
70-ті та 80-ті У 1974 році почала проводити семінари в докторантурі IBL. У 1979 році стала членкинею Спілки польських письменників, розпущеної в 1983 році.
У 1970-х взяла участь у діяльності опозиції, в тому числі засновників незалежного Товариства наукових курсів. Стала критичніше ставитися до тлумачень та оцінок польської ранньої та сучасної літератури зверху вниз, а також до польського культу війни, солдата, героїзму, військових повстань та мученицької смерті. У 1976 році опублікувала дослідження «Війна і форма»Maria Janion, Wojna i forma, [w:] Literatura wobec wojny i okupacji. Studia, red. M. Głowiński, J. Sławiński, Wrocław 1976., присвячене «Щоденнику Варшавського повстання» Мирона Білошевського, інтерпретуючи це як текст, що демонструє війну та повстання з громадянської, демітологізованої, негероїчної точки зору, яке зустріли сильною критикою. Її звинувачували, як і самого письменника, у національній душі святості. Її незалежні судження, зростаючий авторитет серед студентів та науковців та її стосунки з політичною опозицією зробили її персоною нон ґрата для тодішньої влади. У серпні 1980 року вона підписала лист 64 інтелектуалів, що підтримують страйки, закликаючи не проводити кровопролиття. У 1981 році виступила на Конгресі польської культури, проведення якого було перервано введенням воєнного стану. Закликала перетворити це велике національне повстання, яке, в основному, рухається емоціями, у велику інтелектуальну працю.
У 80-х роках продовжувала наукову і дидактичну роботу в Гданську та Варшаві. Була творчинею і співавторкою серії «Трансгресії» — сім томів антологій польських та зарубіжних наукових праць, літературних текстів та записів дискусій, проведених на гданських семінарах, вийшли у 1981—1988 роках. У 1981 році читала лекції у Варшавському університеті. У 1982 році в рамках політичних репресій її звільнили з університету в Гданську. Знову була працевлаштована в 1983/1984 навчальному році. Проводила семінари в Ґданську до 1989/1990 навчального року, з того часу викладала заняття у Варшаві лише в рамках докторантури IBL та контракту з Варшавським університетом. Незадовго до рубежу 1989 року приєдналася до неформального опозиційного об'єднання «Реформа та демократія».
З 90-х У 90-х роках стала членкинею Асоціації гуманізму та незалежної етики, а на деякий час входила до Солідарності праці та Робітничого союзу. У 1989 році стала членкинею Польської асоціації письменників, а в 1991 р. — Польського ПЕН-клубу. У 1994 році отримала ступінь докторки honoris causa університету в Гданську. У 1997—2004 рр. брала участь у журі Літературної премії Nike, у 2000—2004 рр. — була її головою. З 1992 по 2010 рік продовжувала проводити семінари, відкриті для всіх, цього разу під егідою Школи суспільних наук Інституту соціології та філософії Польської академії наук. Хоча регулярно читала лекції, продовжує співпрацювати з SNS. У 1996 році, на 70-й день народження, отримала від учнів том «Романтизм. Яніон. Фантазм», за редакцією Дороти Сівіцької та Марка Беньчика. У 2006 році, як у Варшаві, так і у Кракові, друзі та колишні та теперішні студенти організували урочисте святкування 80-річчя Марії Яніон. З текстів, запропонованих їй з цього приводу, повстала «Книга Яніон» (Гданськ, 2007), підготована Збігнєвом Майхровським та Станіславою Роською, яка також містила докладну бібліографію її творів, підготовлених Аліцією Салаганом, перелік докторатів та магістерських робіт, які вона пропонувала, «Дерево Яніон», вкладкою з малюнком із зображенням усіх учнів та їхніх учнів, а також із текстом, який виголосив Єжи Пілч під час ювілейних урочистостей, організованих у Варшаві у штабі «Газети Виборчої».
Бере участь у відродженні польського фемінізму, як у розумінні інтелектуального руху, так і соціальної активності, що критикує расизм, антисемітизм, гомофобію та мізогінію.
Особисте життя У книзі Яніон. Транс — травми — трансгресії. 1: Погана дитина (2013), яка являє собою інтерв'ю-ріки з Казимирою Щукою, Яніон розповіла, що є лесбійкою.
Членство в наукових організаціях та установах Отримала членство в Польській академії наук (член-кореспондентка з 1991, дійсна членкиня з 1998), Польській академії мистецтв і наук (діюча членкиня з 1990 р.), Варшавському науковому товаристві (рядова членкиня) та Літературному товаристві ім. Адама Міцкевича. Працювала в Комітеті з літератури Польської академії наук та Комітеті «Польща в Єдиній Європі».
Основні напрямки досліджень Марія Яніон є авторкою кількох десятків книг та декількох сотень досліджень, статей, етюдів та рецензій. Паралельно з дослідницькою роботою, редакторською діяльністю (національні поетичні видання, Не-Божественна комедія для Національної бібліотеки) та редакційною роботою — крім численних окремих предметів, таких як книги про траву або містичний Словацький, вона редагувала цілі видавничі серії: «Переступи» та «Малюнок польської літератури», а з 1978 р. Багатотомний і донині з'являється «Романтична бібліотека». У 1968—1978 роках була головною редакторкою редакційної колегії серії IBL Historia i Teoria Literatury. Навчання, тоді була членкинею комітету. Також зініціювала та організувала багато інших наукових починань (конференцій, симпозіумів, нарад).
До її наукових інтересів належать не лише історія польської та зарубіжної літератури останніх двох століть, але й історія ідей, стилів поведінки та соціальних установок, зміни символічної уяви, естетичних форм та категорій, а також методологія літературного дослідження. Романтизм займає в них особливе місце.
Романтизм як революція уяви За Марією Яніон романтизм зародився під час сучасного відкриття «Я», на початку він став переважно індивідуалізмом, досліджуючи досвід конкретного існування та таємницю людини. Романтична уява розкрила нову реальність: внутрішній світ мрій і фантазм. Таким чином вона виявила «підсвідомого чоловіка», висловивши чимало того, що до цього часу було приховано та таємно, хоча всередині неї були також сфери придушення та репресій. Визволення стало можливим завдяки розриву з класицизмом та його догматичним, однобічним та образним розумінням традиції. Романтичне розуміння традиції: багатостороннє та плюралістичне стало основою нової культурної парадигми.
У своїх роботах вона детально описала різні аспекти цієї нової парадигми: новий тип героя, різке порушення табу смерті, відновлення прихованого, забутого та невизнаного і що призвело до облагородження неофіційних, альтернативних культур (насамперед народної, а потім язичницької, слов'янської)., північна і східна), концепція природи як моделі, моделі існування, в якій творіння неминуче ототожнюється з руйнуванням або навіть самознищенням, а життя зі смертю, розуміння історії як теофанії, драматична філософія існування, розтягнута між порятунком і небуттям, не виражена раніше, зміщені екзистенційні переживання (дитина, божевільного, жінки. . .). Дослідник також присвятив багато уваги новим формам та стилям романтичного письма. Вона проаналізувала секрет романтичної форми (так звана відкрита форма, фрагмента поетика) та романтичних естетичних категорій (дослідження трагедії, іронії, гротеску, фрезії, готики та піднесеності). Вона підкреслила, що з часом почуття абсурду та гротескності існування, виражене через іронію та меланхолію, набуває все більшого значення у романтизмі.
Специфіка польського романтизму та його вплив на польську культуру