Каролі́на Міхае́ліс ді Вашконсел́уш (, *, Берлін, Німеччина — , Порту, Португалія) — португальська філологиня-романістка і перекладачка німецького походження, літературна критикиня, письменниця, лексикографка і фольклористка; професорка Коїмбрського університету (1911), членкиня Лісабонської академії наук (1912).

Наукова спеціалізація К. Міхаеліс ді Вашконселуш — португалістика, зокрема дослідження португальської літератури Середньовіччя та Відродження. Перша жінка-університетська викладачка в країні; авторка першого критичного видання «Пісенник Ажуда» галісійсько-португальською мовою. Важливим є внесок науковиці в міжкультурний діалог, посередництво між португальською та німецькою і в цілому європейською та світовою культурою.

З життєпису Батько Кароліни, Густав Міхаеліс (1813—1895) був викладачем математики, вивчав історію писемності, орфографію й стенографію. 1851 року викладав у Берлінському університеті, очолював Тахеографічний відділ парламенту Пруссії. Мати, Луїза Лобек (Luise Lobeck, 1809—1863), походила зі Штеттіна, де одружилася у 1838 році. У родині було 8 дітей, наймолодшою з яких була Кароліна.

Від 7 до 16 років Кароліна навчалась у Вищій муніципальній жіночій школі Берліна. У середині XIX століття в Німеччині жінок не допускали до навчання в університетах, тому Кароліна здобувала освіту вдома, вивчаючи класичну давньогрецьку і римську літературу, слов'янські, семітські і романські мови, в тому числі португальську та арабську.

Починаючи від 1867, тобто з 16 років, почала публікувати статті з іспанської та італійської філології. Інтерес до португальської мови виявився згодом. Невдовзі про феномен Кароліни дізналися європейські філологи. Провідний дослідник середньовічної літератури Гастон Паріс у листі до Кароліни висловлював подив, що 19-річна дівчина володіє такими багатими знаннями, на засвоєння яких інші витрачають 12—15 років. У листування з молодою німкенею, яка жваво цікавилась культурою й літературою Португалії, вступили Теофілу Брага, Алешандре Еркулану тощо. Відтак, видатні здібності і хист до мов дозволили ді Вашконселуш стати загальновизнаною перекладачкою вже у досить юному віці.

У 1872 році почала працювати перекладачкою в МЗС Німеччини, у відділі зв'язків з країнами Піренейського півострова.

У 1876 році одружилася з Жоакімом ді Вашконселушем (Joaquim de Vasconcelos), музикознавцем і істориком мистецтв, уродженцем Порту. Шлюб зареєстрували в Берліні, де в той час навчався Вашконселуш. Того ж року переїхала у рідне місто чоловіка.

У наступному (1877) році провела декілька місяців у бібліотеці Палацу Ажуда, де розшифровувала середньовічний манускрипт «Пісенник Ажуда». Тоді й розпочалася багаторічна кропітка праця над першим науковим виданням рукопису, що тривала 27 років і завершилась виходом у світ монументального відкоментованого двотомника у 1904 році.

У 1911 році К. Міхаеліс ді Вашконселуш запрошена викладати в Лісабонському університеті. Не бажаючи залишати Порту, науковиця перевелась у ближчий Коїмбрський університет, де була запрошеною професоркою і почала викладання у січні 1912 року, з часу створення філологічного факультету.

У Коїмбрському університеті К. Міхаеліс ді Вашконселуш викладала до лютого 1925 року (року її смерті). Останнього року життя також очолювала журнал «Лузитанія».

Наукові звершення Кароліна Міхаеліс ді Вашконселуш — авторка критичних видань творів Камоенса, Жила Вісенте, Са ді-Міранди й праць про їх творчість, про літературу класицизму та романтизму, про різні аспекти португальської лінгвістики; як фольклористка знана виданням авторитетного зібрання португальських паремій (1905).

Загалом бібліографія науковиці налічує близько 180 найменуваньдив. J. Leite de Vasconcellos, José Leite de Vasconcellos Pereira de Mello, Carolina Michaëlis: Lista de seus trabalhos litterarios acompanhada de um preâmbulo e de um apêndice: Imprensa Nacional, 1912 — 52 p. — брошура на Google Books.

Вибрана бібліографія

(1a ed. Halle, Max Niemeyer, 1880). História da Literatura Portuguesa, 1897.

Cancioneiro da Ajuda (Volume 1. Cantigas). Halle, Max Niemeyer, 1904.

Dicionário Etimológico das Línguas Hispânicas. Estudos sobre o Romanceiro Peninsular: Romances Velhos em Portugal. As Cem Melhores Poesias Líricas da Língua Portuguesa, 1914.

Notas Vicentinas: Preliminares de uma Edição Crítica das Obras de Gil Vicente, 1920—1922.

Mil Provérbios Portugueses. Braunschweig. 1905 </div>

Визнання

Про наукові заслуги Кароліни Міхаеліс ді Вашконселуш свідчать присудження почесних титулів, з-поміж яких звання почесного доктора Фрайбурзького (1893), Коїмбрського (1916) і Гамбурзького (1923) університетів. 1901 року король Португалії Карлуш I нагородив Вашконселуш орденом Святого Якова і Меча.

До століття від час виходу фундаментального дослідження «Пісенник Ажуда» Кароліни Міхаеліс де Вашконселуш у травні 2004 року у Сантьяго-де-Компостела (Галісія, Іспанія) був проведений конгрес «„Пісенник Ажуда“: через сто років» (O Cancioneiro da Ajuda, cen anos despois), а наступного (2005) року був випущений збірник статей.

Одна з центральних станцій метро Порту має назву Carolina Michaëlis, іменем науковиці названо середню школу на вулиці Інфанти Донни Марії в Порту (Escola Secundária Carolina Michaëlis).

Примітки

Джерела, посилання та література

Біографія на сайті Інституту Камоенса. Кароліна Міхаеліс ді Вашконселуш у міжнародній базі письменників (VRE)