О́хресне О, перехре́щене О (Ꚛ, ꚛ) — рідкісний кириличний гліф, що походить од літери О. Номер у Юнікоді — U+A69A для великої і U+A69B для маленької. Символ доданий у Юнікод, оскільки визначено, що така форма літери використовувалася частіше очних варіантів О, які вже були присутні серед символів Юнікоду. Символ передбачений для використання в старообрядницьких виданнях, що не допускають нової орфографії.
Походження
Поява охресного О пов'язана зі зміною репертуару графем у XIV—XV ст., що була зумовлена активізацією культурних і конфесійних зв'язків з Візантією та південними слов'янами, зокрема засвоєнням південнослов'янської книжної традиції. У берестяних грамотах XV століття розвинулася традиція (що її найбільш ранні приклади трапляються вже в XIII ст.) писати на початку слова та після голосної широке, часто розімкнуте вгорі О, а в інших випадках вузьке звичайне О. Як широке могли виступати «очні» варіанти О, охресне О () або омега (). Карський вважає очні варіанти запозиченими в греків через південних слов'ян, а варіант з хрестом — вторинним щодо очних варіантів і створеним на їхній взірець. Тут як приклад наведено ранні старослов'янські рукописи, а також зображення друкованого Євангелія 1553 або 1554 рокуБерестяна грамота № 928, 30—50-ті роки XV ст., не раніше 10-х..
Див. також О О широке О монокулярне О бінокулярне О мультиокулярне О подвійне О подвійне монокулярне Омега (кирилиця)
Примітки
Коментарі