Церква Різдва Пресвятої Богородиці — втрачена пам'ятка мурованої культової архітектури кінця XVIII століття, що знаходилась в історичному районі міста Глухова Веригіне на розі сучасних вулиць Євгена Ковальчука (колишня – Матросова). Поряд із західного боку розташовувалась триярусна дзвіниця, зведена 1803 року. Обидві споруди зруйновані за часів радянської боротьби з релігією в середині 1930-х років.

Храмове свято — це одне з дванадесятих свят: Різдво Пресвятої Богородиці або Мала Пречиста на честь Богородиці Діви Марії, матері Ісуса Христа (8 вересня за старим стилем або 21 вересня за новим).

Історія Село Веригіне (біля Глухова) вперше згадується у переліку населених пунктів Підпутивльського стану Новгород-Сіверського повіту Чернігівського воєводства в складі Речі Посполитої. У 1619 році Глухівщина увійшла до складу Московської держави, а в 1621 знову повернулась до складу Речі ПосполитоїКулаковський, П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618—1648) : Наукове видання. — Київ: Темпора, 2006. — С. 423. Веригине фігурує на мапі 1639 року — так званій «Генеральній карті України» (), складеної як рукопис французьким військовим інженером Гійомом Левассером де Бопланом та виготовлена як гравюра голландським картографом Вільгельмом ГондіусомБоплан, Гійом Левассер де. Опис України / Гійом Левассер де Боплан. Українські козаки та їхні останні гетьмани ; Богдан Хмельницький / П. Меріме. — Львів: Каменяр, 1990. (форзаци).

На середину XVII ст вже існувала дерев'яна церква та дзвіниця. Зокрема, в 1665 р. до неї офірували Євангеліє львівського друку 1636 рокуПуцко В. Г. Церковна топографія Глухова XVII—XVIII ст. / В. Г. Пуцко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2009. — Вип. 2. — С. 91. Церква розташовувалася на місці будинку по вулиці Веригинській, 7. Вона входила до складу палацово-паркового комплексу «Міністерський дім» (готель для російських вельмож)Деркач, А. Л. Глухів — гетьманська столиця. — Київ: «Павлим», 2000. — С. 72.

Станом на XVIII ст. ця територія йменувалася вже як Веригинське передмістя столичного міста Глухова Коваленко Ю. Забута топографія Глухова // Соборний майдан. 2013. № 6 (60). С. 2.. У цьому «Міністерському домі», починаючи 1709 року, мешкали регулярно російські дипломати, що приїздили до столиці Лівобережної України. Серед відомих мешканців — це президент першої малоросійської колегії Степан Вельямінов, а також останній гетьман Лівобережної України Кирило Розумовський та його брат Олексій. Під час відвідин міста російською імператрицею Єлизаветою Петрівною в 1744 року тут також зупинялися майбутні керманичі Російської імперії Петро III та Катерина II. На цьому місці нині знаходиться двоповерховий будинок офісного приміщення ТОВ «Велетень»Ткаченко, В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — Київ, 2001. — С. 34, 59, 141.

В історіографії існують різні версії часу початку будівництва кам'яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Дослідники називають 1769 рік під наглядом архітектора Андрія КвасоваТкаченко, В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — Київ, 2001. — С. 59Деркач, А. Л. Глухів — гетьманська столиця. — Київ: «Павлим», 2000. — С. 151 або 1791 рікПуцко В. Г. Церковна топографія Глухова XVII—XVIII ст. / В. Г. Пуцко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2009. — Вип. 2. — С. 91.

У кліровій відомості за 1911 році знаходимо третю дату побудови — 1799 рік, коштом прихожан, священиків та жертводавців. Навколо храму кам'яний паркан зі сторожкою на куту де живе сторож для караулуДержавний архів Чернігівської області (ДАЧО), ф. 679, оп. 3, спр. 388. Арк. 48.

Також різняться в дослідників версії і стосовно датування завершення будівництво та освячення кам'яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці: 1786, 1795Корнієнко, О. М. Книга Пам′яті Сумської області: в 3 -х т. т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт. — упорядн. О. М. Корнієнко. — Суми: Ярославна, 2007. — С. 73, 1798Пуцко В. Г. Церковна топографія Глухова XVII—XVIII ст. / В. Г. Пуцко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2009. — Вип. 2. — С. 91, 94 або 1799 рікШишкіна, Ю. Парафіяльне життя Глухова початку ХХ ст. (за матеріалами Державного архіву Чернігівської області) // Сіверщина в історії України. Глухів: Нац. заповідник «Глухів», 2014. — Вип. 7. — С. 210Гумилевский Ф. Историко—статистическое описание Черниговской епархии. — Кн. 7. — Чернигов, 1873. — С. 284.

Церква зводилась за фінансування священика та на пожертви доброчинців і прихожан. Три десятиліття (до 1836 року) велось будівництво триярусної дзвіниці. Прихожани церкви неодноразово, в 1804—1806 роках, піднімали питання про будівництво кам'яної дзвіниці замість дерев'яної, бо після зведення нової кам'яної церкви залишились матеріали «…яко то дикой камень для фундамента довольно, и часть кирпича», тому вони «…разсудясь, дабы тот материал и составался в не действии, вознамерились к сей Рождества Богородичной церкви на место ныне существующей деревянной, выстроить каменную, а также и на место разбитого в прошедшей великий пост большой колокол перелить»Деркач, А. Л. Глухів — гетьманська столиця. — Київ: «Павлим», 2000. — С. 159.

Причт церкви, що складався зі священика, диякона та дяка мав задовольнятися винагородженням за справляння треб. Наприклад, із прибутку 1200 рублів, одержаного церквою, половина пішла на платню: священику (300 руб.), диякону (200 руб.) та дяку (100 руб.) Ще 80 рублів склав відсоток зі вкладених капіталів. На 1911 рік прихід церкви був одним із найбільшим у місті — 2983 людиниБєлашов, В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. — С. 189. Церква Різдва Пресвятої Богородиці володіла 1366 квадратними сажнями землі. Для священика та церковнослужителів 1898 року неподалік церкви збудували дерев'яні, криті залізом будинки.

Храм знищений у 1930-х роках. Найімовірніше, це сталося в 1935 чи 1936 році. Останнім священником був отець Феоген (Таран). На думку дослідника Василя Пуцка кам'яну церкву знищено наприкінці 1930-х років.

Опис

В описі «Атласу Малоросії з картами та планами міст», складеному 1778 року, зазначено, що церква розташовувалась праворуч від Палацу Рум'янцева-ЗадунайськогоОписание атласа XVIII ст., подаренного черниговской гимназии кн. Н. П. Голицыным // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год девятый. Том XXIX. — Киев, 1890. — С. 135.

Перше відоме зображення церкви на Веригині розміщене на плані Глухова 1724-го рокуВечерський, В. Замки та Фортеці України / Віктор Вечерський ; основ. фотозйомка Сергія Тарасова. — Київ: Балтія- Друк, 2015. — С. 212. На плані міста 1776 року Веригінська церква іменується, як «Церковь Рождества Богородицы». Дерев'яна хрещата в плані церква Різдва Пресвятої Богородиці фігурує на плані Глухова 1778-го року. Розпланувальна мережа мікрорайону Веригине не змінилася з часів Гетьманщини, бо правобережний Глухів не був перепланований на початку XIX століття як решта містаВечерський, В. В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. Формування, дослідження, охорона : [монографія] / В. В. Вечерський; Держ. ком. буд-ва, архітектури та житл. політики України, НДІ теорії та історії архітектури й містобудування, Голов. упр. містобудування та архітектури Київ. міськдержадмін. — Київ: Головкиївархітектура: НДІТІАМ, 2001. — С. 227.

Церква була на один престол Різдва Пресвятої Богородиці, теплою. Вона була тридільною і триверхою, а в центрі мала класицистичну сферичну баню на високому циліндричному підбаннику. В його фризовій частині створено 16 віконних отворів-ілюмінаторів, діаметром 1,2 метра. Крім оригінальності та привабливості споруда була схожа на американський Капітолій. Із західного боку зведено трьохярусну дзвіницюТкаченко В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. — С. 57.

Територію храму обнесено кам'яною огорожею, в якій вбудована сторожка, де проживав сторож караулу. Далі знаходився цвинтар, огороджений парканом. За інформацію з «Топографічного опису Малоросійської губернії 1798—1800 років» на Веригинському кладовищі залишалась дерев'яна Всесвятська церкваБєлашов, В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. — С. 110. 1905 року на цвинтарі коштом дворянки Дарини Грицевич була споруджена дерев'яна, крита соломою хата-богадільня для проживання найбідніших верств населення.

Світлини із зображенням храму початку ХХ століття публікувались у ряді фотокнигМельник О. П., Деркач А. Л., Єрмаков В. Д. Глухів погляд крізь століття. Фотокнига / О. П. Мельник, А. Л. Деркач, В. Д. Єрмаков. — Суми: В. «Корпункт», 2008. — 280 сБурлака Ю. О., Деркач А. Л., Єрмаков В. Д. Глухів погляд крізь століття. Фотокнига / Ю. О. Бурлака, А. Л. Деркач, В. Д. Єрмаков. — К.: «Новий друк», 2012. — 264 с. Це світлини мистецтвознавця Павла Жолтовського, зроблені під час експедиції в 1930 році. На одній з них зображено дзвони на дзвіниці храму. В своєму щоденнику дослідник занотував: «Серед пам'яток ливарного мистецтва відзначено дзвін у церкві на веригинськім передмісті м. Глухова з написом: „Во иміα Ѡтца и Сина и Свѩтаго духа аминь соωружисѩ звонъ сей до храму рождества Пресватіѩ Богородыці веригинъской року αψ (1700 — Ю. М., І. Т.) мѣсѩцѩ марта днѩ К (20 ‒ Ю. М., І. Т.) коштом и старанием пана Иоана Уласовіча Мороза значного козака сотнънѣ глуховъской“). На дзвоні є тавро з написом „Карпъ Иωсифович дѣлатель“. В другому таврі виображення Богородиці. Цей дзвін є типовою роботою відомого людвисара Карпа Балашевича»Мицик Ю. А., Тарасенко І. Ю. Глухівські старожитності (1930 р.) очима мистецтвознавця П. М. Жолтовського // Соборний майдан. — 2016. — № 3 (75). — С. 3.

На дзвіниці храму Трьох-Анастасій і досі висить дзвін, відлитий у Глухові 1787 року для церкви Різдва Пресвятої Богородиці коштом Петра ШубиКоваленко Ю. Глухівські дзвони // Соборний майдан. — 2006. — № 6 (18). — С. 1.

Навчальна діяльність та приписані церкви

При церкві Різдва Пресвятої Богородиці діяла Веригинська приходська школа, з 1906 року вона стала Веригинським міським чотирикласним училищем (нині Глухівський навчально-виховний комплекс: дошкільний навчальний заклад — загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 4 Глухівської міської ради), де священник та законоучитель навчали шість учнівБєлашов, В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. — С. 183. Для утримання училища місто щороку виділяло 274 рублі.Шишкіна, Ю. Парафіяльне життя Глухова початку ХХ ст. (за матеріалами Державного архіву Чернігівської області) // Сіверщина в історії України. Глухів: Нац. заповідник «Глухів», 2014. — Вип. 7. — С. 211.

До приходу Різдва Богородицької церкви відносилася дерев'яна цвинтарна церква Всіх Святих із дзвіницею. 1873 року її збудували на кошти почесного дворянина Артемія Яковича Терещенка. Але служби у ній проводились рідко.

Каплиця на Ярмарковій площі, збудована глухівською громадою. В ній щороку в серпні розміщувалась ікона Божої Матері, яку приносили з монастиря Глинської пустині.

Священики та причт

Від середини XIX та до початку XX століття священиками служили батько Микола та його син Михайло Флерови (Фльорови; 1849). Так, у 1871 році о. Михайло закінчив Орловську духовну семінарію. Його дружиною була Ганна Євдокимівна ( 1849). У родині виховувалось двоє дітей. Церковним старостою був Михайло Мойсейович Чайковський. Родина священника проживала у будинку, що належав єпархії. На цьому місці зараз розташовано дім по вулиці Веригинській, 15. Також він володів великою ділянкою землі із садом. У сусідньому будинку з сім'ю проживав диякон церкви .