Клічкінскій хребет — гірський хребет в південно-східній частині Забайкальського краю Росії, по обидва боки від долини річки Урулюнгуй в її середній течії.
Протяжність хребта досягає 220 км при ширині від 15 до 50 км. Переважаючі висоти становлять від 900 до 1000 м, максимальна — 1252 м. По південно-східній частині хребта проходить частина кордону між безстічним і тихоокеанським басейнами стоку річок Забайкальського краю.
Хребет складений головним чином вапняками і пісковиками, що прорвані місцями тілами гранітоїдів, з якими пов'язані родовища поліметалів, вольфраму, слюди і баритів. У рельєфі переважають низькогір'я і середньогір'я, які розчленовані долинами постійних і тимчасових водотоків. Переважають куполоподібні вершини. Велика частина схилів зайнята пижмовими степами (частково розораними) на чорноземних ґрунтах, що глибоко промерзають. На північних схилах місцями зустрічаються березняки.
Топографічні карти
Джерела Кличкинский хребет (рус.). ez.chita.ru. Проект «Энциклопедия Забайкалья». Дата звернення 19 січня 2019. Архівовано 24 вересня 2018 року. Кличкинский хребет // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.