Біблійний канон — сукупність книг Біблії, що визнаються Церквою богонатхненними і містять зразки схвалюваної поведінки, за що застосовуються в богослужінні як Священне Писання.
Норми канонічності Головна вимога до канонічних книг — це їхня богонатхненність. Церква визнає, що священні тексти написані людьми, але вважається, що написання відбувалося під впливом Святого Духа. Богонатхненність визначається за зв'язком тексту з іншими текстами та повчаннями або прикладами правильної поведінки.
Для визнання канонічними, тексти повинні також бути достатньо давніми; їхні автори повинні бути конкретними не анонімними людьми; відповідати вірі християнської спільноти; при цьому бути визнаними за важливі для всіх людей. Наостанок — використовуватися в богослужінні чи катехизі. Тобто, канонічний текст повинен не тільки мати визнання Церквою, а й бути в ужитку.
Склад біблійного канону
Першоканонічні та другоканонічні книги З історії формування біблійного канону зберігся поділ на першоканонічні та другоканонічні книги. Перші завжди й усіма були визнавані за богонатхненні. Щодо других, за різних часів і від різних осіб були висловлювані сумніви у питанні про їхнє богонатхнення. Євреї та протестанти вважають їх за апокрифи.
До другоканонічних книг Старого Заповіту належать:
Сираха (Книга Премудрості Ісуса, Сина Сираха) Книга мудрості (Книга премудрості Соломона) Книга пророка Варуха Книга Юдити Книга Товита 1-ша та 2-га Макавеїв уривки з Книги Естер уривки з Книги пророка Даниїла.
Євреї відмовляють їм канонічності з огляду на той факт, що вони збереглися тільки грецькою мовою (хоча, тим часом, нові знахідки у Кумрані й у Каїрі виявляють їхнє первісне записання єврейською мовою, за винятком хіба що книг Мудрості та 2 Макавеїв).
Другоканонічні книги Нового Заповіту:
Послання до Євреїв 2-ге послання Петра 2-ге послання Івана 3-тє послання Івана Послання Якова Послання Юди Апокаліпсис (Одкровення).
Старий Завіт Книги Старого Завіту внесені до Біблії з огляду на те, що згадуються й цитуються апостолами та пояснюють, чому людство потребувало приходу Ісуса Христа.
Більшість вчених вважає, що книги Старого Заповіту створювались або складались у період між XII та II століттями до н. е, тобто до народження Ісуса Христа. Основою формування канону Старого Заповіту слугували перекладені з єврейської мови грецькі тексти Септуаґінти (II ст. до н. е.), а пізніше латинський переклад Вульґати (IV ст. н. е.). Канон Старого Заповіту має деякі відмінності у різних християнських конфесій. Всі конфесії визнають єврейський канон, що містить 39 книг (т. зв. «протоканонічні книги»), православні та католицькі видання включають також одинадцять второканонічних книг, які деякими протестантськими організаціями вважаються апокрифами.
Старий Заповіт Римо-Католицької Церкви нараховує 47 канонічних книг (або 45, якщо вважати Книгу Єремії, Лист та Плач Єремії однією книгою). У Православній Церкві у складі Старого Заповіту є 39 канонічних та 11 неканонічних книг.
Західна традиція Східна традиція (Православ'я) Давньосхідня традиція Сиро-асирійська традиція Книги Протестанти Католики Грецька православна Слов'янська православна Грузинська православна Вірменська апостольська Сирійська православна Коптська православна (Єгипетська) Ефіопська православна Асирійська церква СходуБуття (1 М.) Вихід (2 М.) Левит (З М.) Числа (4 М.) Повторення (З М.) Ісуса Навина Суддів Рут Самуїла Царів Хроніки Молитва Манасії (Апокрифи) Ні (додаток) історична част. 2 Книга Хроніки Ездри (1 Езра) (1 Ездри) (Ездри B) (1 Ездри) (1 Ездри) Неємії (2 Езри) (2 Ездри) (Ездри B) 1-ша Езри (3 Esdras, Esdras A, Greek Esra) (Апокрифи) Ні (3 Ездри) (Ездри A) (2 Ездри) (2 Ездри) (2 Ездри) 2-га Езри (4 Esdras, Latin Ezra, Apocalypsis of Esdras) (Апокрифи) (4 Ездри) 3 Ездри(додаток) 3 Ездри 3 Ездри 4 Ездри Ezra Sutuel Естер Доповнення до книги Естери/Грецька книга Естери (Апокрифи) історична Товита (Апокрифи) історична Юдити (Апокрифи) історична Йова Псалми Ні (додаток) історична Псалми 152—155 Ні(додаток) Ні(додаток)Плач Єремії Книга приказок Соломонових в двох книгах Книга Екклезіястова, або Проповідника Пісня над піснями Книга Мудрості (Книга приказок Соломона) (Апокрифи) історична Книга премудрості Ісуса, сина Сираха (Апокрифи) історична Ісаї Єремії Варуха (Апокрифи) історична Лист Єремії (Апокрифи) 6 глава книги Варуха історична Частина книги Єремії Друга книга Варуха Ні(додаток) Ні(додаток)Послання Варуха Ні(додаток) Ні(додаток)Четверта книга Варуха Решта Варуха Єзекіїля Книга пророка Даниїла (Апокрифи) історична Малі пророки Перша книга Макавеїв (Апокрифи) (історична) Друга книга Макавеїв (Апокрифи) (історична) Третя книга Макавеїв Ні (додаток) Ні(додаток) Ні(додаток)Четверта книга Макавеїв Ні (додаток) Ні (додаток) Ні (додаток) Ні(додаток) Ні(додаток)Еноха Ювілеїв 1-3 Meqabyan
Новий Завіт Новозавітний корпус сформувався до 140 р., але його канонізація відбулася пізніше. На основі гностичних текстів Маркіона (II ст.), який брав Євангеліє від Луки і десять послань ап. Павла, творів Юстина Мученика (пом. у 166 р), Таціана (II ст.), Іринея Ліонського (пом. близько 202 р), Климента Олександрійського (пом. близько 216 р), Тертуліана (пом. після 220 р), Феофіла Александрійського (пом. в 412 р), міланського фрагмента Лудовіко Мураторі (Мураторіїв канон) можна стверджувати, що до кінця II ст. в каноні Нового завіту повсюдно входять: Четвероєвангеліє, Дії, 13 послань ап. Павла, 1-е Петра, 1-е Іоанна і Апокаліпсис Іоанна. Справжність послань Юди, 2-го і 3-го Іоанна, 2-го Петра, Якова та послання до Євреїв викликала суперечки.
До канону тісно примикали і навіть іноді зливалися з ним: Апокаліпсис Петра, «Пастир» Герми, Вчення дванадцяти апостолів (Дідахе), і послання Варнави. Так, наприклад, у фрагменті Мураторі пропущені послання до Євреїв, 1-е і 2-е Петра, 3-е Івана, і послання Якова, але зазначений Апокаліпсис Петра.
Не чіткі уявлення про канон і у Климента Олександрійського: він цитує всі книги як священні Четвероєвангеліє, , 14 послань ап. Павла, Діяння, три послання ап. Іоанна, два послання ап. Петра, два Апокаліпсису — Петра та Івана, «Вчення дванадцяти апостолів» (Дідахе), «Пастир» Герми та .Словарь философских терминов. Научная редакция профессора В. Г. Кузнецова. М., ИНФРА-М, 2007, с. 242.
Оріген в питанні канонічності текстів Нового Завіту займав більш чітку позицію. Він розрізняв загальновизнані книги (Четвероєвангеліє, Діяння, 13 послань ап. Павла, 1-е Петра, 1-е Івана і Апокаліпсис Іоанна) і спірні, але багатьма прийняті (послання до Євреїв, 2-е Петра, 2-е і 3 е Іоанна, Юди, Якова, Варнави і Вчення дванадцяти апостолів - Дідахе).
Євсевій Кесарійський ( 340) ділить книги на ті ж два розряди, але серед загальновизнаних, на відміну від Орігена, називає послання до Євреїв, а відносить до «підроблених»: послання Варнави, «Вчення дванадцяти апостолів», «Пастир» Ерми, діяння Павла і Апокаліпсис Петра.
Західні собори швидше за східних стверджують повний канон Нового Завіту, включаючи Апокаліпсис. Перелік 27 книг містять собори, що відбулися в Гіппоні (393), в Карфагені (397), в Римі (493). І тільки в епоху Реформації знову виникли розбіжності з приводу «спірних» книг, в результаті яких шість послань (2-е Петра, 2-е і 3-е Івана, і Якова, Юди, до Євреїв) і Апокаліпсис були виключені з канону, але отримали статус другорядних — «второканонічних». Второканонічними (девтероканонами) іноді іменувалися також ті книги Септуагінти, яких немає в єврейському протоканоні (Танаху). У вузькому ж сенсі слова девтероканоном є тільки 1-я книга Ездри Септуагінти.
Всі сучасні переклади Біблії — і православні, і католицькі, і протестантські — містять 27 книг Нового Завіту:
4 Євангелія (від Матвія, від Марка, від Луки та від Іоанна); Діяння апостолів; 7 соборних послань (Якова, 1-е і 2-е Петра, 1, 2 і 3-е Івана, Юди); 14 послань ап. Павла (до Римлян, два до Коринтян, до Галатів, до Ефесян, до Филип'ян, до Колосян, два до Солунян, два до Тимофія, до Тита, до Филимона, до Євреїв) Одкровення Іоанна Богослова.
Vulgata як новозавітного псевдоепіграфа містить також послання ап. Павла до Лаодикійців. У католицькій традиції іноді також називають «каноном» кодифікацію паралельних місць Біблії, особливо синоптичних євангелій ().
Новозавітні євангелія засновані на розповідях очевидців і точно і акуратно описують вчення, життя, смерть і воскресіння ІсусаЭванс К. Сфабрикованный Иисус: Как современные исследователи искажают евангелия / Крейг Эванс; пер. с англ. Н. Л. Холмогоровой. — : Эксмо, 2009. — 336 с. — (Религия. Настоящее христианство) ..
Найдавніші рукописи грецького Нового Завіту (в оригіналі Новий Завіт написаний по-грецьки) виявлені на фрагментах папірусів (часте скорочення: р) — стародавнього писального матеріалу, свого роду «паперу», що виготовляється з стебел очерету, що росте вздовж берегів Нілу в Єгипті. Велика частина новозавітних книг (хоча не всі) збереглася на папірусах. Крім того, весь грецький Новий Заповіт зберігся в більш пізніх кодексах (лат. Codex) — стародавніх книгах з шкіряними або пергаментними сторінками. Найдавніші папіруси, які містять текст новозавітних євангелій, перераховані далі, із зазначенням того, які євангельські вірші в них містяться: +Назва папірусарокиМісця в БібліїПапірус 67 (P. Barselona 1)125–150Мф 3:9, 15; 5:20–22, 25–28Папірус 103 (Р.Оху 4403)175–200Мф 13:55–57; 14:3–5Папірус 104 (Р.Оху 4404)175–200Мф 21:34–37, 43, 45 (?)Папірус 77 (Р.Оху 2683 + 4405) 175–200Мф 23:30–39Папірус 64 (P.Magdalen 17)125–150Мф 26:7–8, 10, 14–15, 22–23, 31–33Папірус 4 (P.Paris 1120)125–150Лк 1:58–59; 1:62–2:1; 2:6–7; 3:8–4:2; 4:29–32, 34–35; 5:3–8Папірус 75 (Джон Бодмер),175Лк 3:18–22; 3:33–4:2; 4:34–5:10; 5:37–6:4; 6:10–7:32; 7:35–39, 4143; 7:46–9:2; 9:4–17:15; 17:19–18:18; 22:4–24:53. Повний біблійний канон прийнятий як католиками так і православними, за винятком деяких сект, містить у Новому завіті 27 книг.
Книги Протестантська традиція Римо-католицька традиція Східна Православна традиція Давньосхідна традиція Сиро-асирійська традиція Мова оригіналу (Грецьке койне) ЄвангелієЄвангеліє від Матвія Арамейська, ГрецькаЄвангеліє від Марка ГрецькаЄвангеліє від Луки ГрецькаЄвангеліє від Івана Грецька Апостольська добаДії Апостолів ГрецькаПослання від ПавлаПослання до римлян Грецька1-е послання до коринтян Грецька2-е послання до коринтян ГрецькаПослання до галатів ГрецькаПослання до ефесян ГрецькаПослання до филип'ян ГрецькаПослання до колоссян Грецька1-е послання до солунян Грецька2-е послання до солунян Грецька1-е послання Тимофію Грецька2-е послання Тимофію ГрецькаПослання до Тита ГрецькаПослання до Филимона ГрецькаСоборні посланняПослання до Євреїв ГрецькаПослання Якова Грецька1-е послання Петра Грецька2-е послання Петра Грецька1-е послання Івана Грецька2-е послання Івана Грецька3-є послання Івана ГрецькаПослання Юди Грецька Об'явленняАпокаліпсис Грецька
Історичний огляд новозавітних досліджень в новітній час Критичне (в поганому значенні) відношення до Біблії взагалі і до Нового Заповіту, зокрема, почалося в епоху раціоналізму, тобто в епоху Освіти, починаючи з середини XVIII століття. Сказати про те, що це — дослідження Біблії або Нового Заповіту, неможливо, — це була просто негативна критика, що ґрунтувалася на догматичному підході, а не на науково-дослідному. Догмат був дуже простій: чудес на світі не буває, отже, все, що Біблія говорить про чудеса — брехня. Оскільки чудесами наповнений весь НЗ, починаючи з чуда Боговтілення і кінчаючи чудом Воскресіння, значить, весь НЗ — «вигадка попівства». Переважно це французький підхід, хоча відгомони були і в Німеччині, і в Росії.
Епоха Освіти справила такий могутній вплив на менталітет цієї нації, що дотепер французи вважаються самою атеїстичною нацією на світі.