О́бсіч — село в Україні, у Березівській сільській громаді Сарненського району Рівненської області. Населення становить 376 осіб.
За 20 км від села знаходиться державний кордон з Республікою Білорусь.
Історія Село Обсіч засновано в 1906 році. На початку XX ст. люди жили по хуторах. 3 часом жителі хуторів почали з'їжджатися в одне село. На території сучасного села височів ліс. Люди своїми силами вирубували — «висікали» дерева і хащі. Від слова сікти і утворилась назва села Коханевич В. Н. Топоніміка і легенди Рокитнівщини: наук.-пізнав. посіб. — / В. Н. Коханевич. — Рокитне, 2007 — с.46.. Село було оточене декількома смолярнями, у яких виробляли з березової кори дьоготь. Збирали також смолу — живицю.
19 липня 2020, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рокитнівського району, село увійшло до складу новоутвореного Сарненського району.
Населення За переписом населення 2001 року в селі .
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельністьВідсотокукраїнська37599,73 %білоруська10,27 %Усього376100 %
Освіта та культура
Перша чотирирічна школа в селі була відкрита в 1936. Навчання велося на польською мовою. Вчителював Коцюбинський Микола.
Під час німецької окупації в роки Другої світової війни школа не працювала. Навчання відновилося в 1945 році в будинку Мініча Григорія Івановича. Вчителем працювала Селюх Галина Павлівна. Після чотирьохрічного навчання учні здобували освіту в семирічній школі, а пізніше в середній школі села Кам'яне.
В 1958 було збудоване приміщення початкової школи.
В 1970 утворюється філіал Кам'янської середньої школи в селі Обсічі. Діти ходили до школи вже 8 років, а продовжували навчання в Кам'янській СШ. Приміщень не вистачало, тому свій дім для школи віддав Андруховець Михайло Семенович. Навчання велося в дві зміни. Із закінченням будівництва нової школи в 1976 була утворена Обсіцька восьмирічна загально-освітня школа І-ІІ ступенів. Першим директором її був Джаган Микола Павлович.
Сільська бібліотека була заснована в 1968 в сільській хаті. В 1984 було побудовано новий сільський клуб, у якому було виділено кімнату для бібліотеки. З 2002 року бібліотека функціонує як публічно-шкільна. У бібліотеці проводяться книжкові виставки: виставка-вікторина, виставка-пропозиція, книжкова виставка-інсталяція, а також масові заходи: екологічне лото, година пам'яті, караван історій, літературний ранок, нон-стоп, проводяться голосні читання «Посиденьки на колоді». Також в бібліотеці оформлено куточок народознавства «Немає переводу добрим звичаям народу», де зібрано старовинні предмети побуту, одяг, вишивки. Зібрано та оцифровано матеріали про історію селаДжерела, що наповнюють життя: історія розвитку бібліотечної справи Рокитнівщини.-Рокитне,2004.-с.40-41.
У 1986 в селі було збудовано нове приміщення клубу, а до того він розміщувався у звичайній хаті.
Медицина В 1960 відкрився фельдшерсько-акушерський пункт, у якому першим фельдшером працювала Прядун Лідія Іванівна. У 1991 році було збудовано нове приміщення медпункту, яке існує й сьогодні.
Релігія В селі функціонує Свято-Миколаївська церква Сарненської Єпархії Української Православної церкви Московського патріархату. Місце було освячено та закладено перший камінь під її будівництво у 2001. Освячення вів владика Сарненський і Поліський Анатолій, благочинний православних церков Рокитнівського району протоієрей Іван Котик і священик Микола Кулакевич. 19 травня 2004 церква була освячена на честь св. Миколая Чудотворця.
Церква Християн Віри Євангельської П'ятидесятників. Перші віруючі на території села Обсіч з'явились у 1920 рр.. Члени громади ХВЄ відносились до громади ХВЄ с. Кам'яне, куди ходили на зібрання. У 80-х роках віруючі збудували власну церкву у пристосованому приміщенні, у якому знаходився житловий будинок і яка пізніше була офіційно зареєстрована. 8 червня 2020 відкрився новий Дім молитвиЦерква з 90-річною історією у селі Обсіч на Рівненщині днями святкувала відкриття Дому молитви
Відомі люди
Учасники Другої світової війни Бойко Іван Андрійович (*1916) — призваний на фронт у 1943. Закінчив війну в Східній Прусії. За мужність та героїзм нагороджений орденами та медалями. Буза Михайло Васильович (1917—1993) — воював у складі спецзагону Бринського на території України, Польщі, Німеччини. З січня 1945 року служив в 3-й танковій армії. День Перемоги зустрів в Берліні. За мужність та героїзм нагороджений орденами та медалями, зокрема орденом Червоної зірки. Мініч Захар Васильович (1913—1990) — воював у складі спецзагону Бринського на території України, Польщі, Чехословачини. Закінчив війну в Чехословачині де отримав поранення. За мужність та героїзм нагороджений орденами та медалями. Левковець Потап Михайлович (*1924) — воював в партизанському загоні ім. Котовського, пізніше був мобілізований до лав Радянської армії. В лютому 1945 році отримав поранення. За мужність та героїзм нагороджений орденами та медалями. Савич Семен Степанович (1911—1988) — призваний в 1944 , воював кулеметником на фронті. Закінчив війну в березні 1945 під Дрезденом де отримав поранення. За мужність та героїзм нагороджений орденами та медалями. Ковальчук Ісак Олексійович (1924—1978) — призваний на фронт в 1944 , воював в партизанському загоні ім. Котовського. Після демобілізації служив в органах МВС. За мужність та героїзм нагороджений орденами та медалями.
Інші Гайова Валентина Іванівна (*1962) — майстриня вишивки, яка створила багато рушників, картин, ікон, сорочок. Все життя працює вчителькою початкових класів в рідному селі. Окрім основних уроків керувала гуртком «Умілі руки», де багатьом дітям привила любов до вишивання.
Джерела Коханевич В. Н. Топоніміка і легенди Рокитнівщини: наук.-пізнав. посіб. — / В. Н. Коханевич. — Рокитне, 2007 — с.46. Джерела, що наповнюють життя: історія розвитку бібліотечної справи Рокитнівщини.-Рокитне,2004.-с.40-41
Примітки
Посилання