Добриця Чосич (справжнє ім'я — Добросав, ; , — , Белград) — югославський державний діяч, письменник і теоретик сербського національного руху. Був першим президентом Союзної Республіки Югославії, з 15 червня 1992 року по 1 червня 1993 року. Шанувальники часто зверталися до нього як до Отця Вітчизни, через ступінь впливу його особистості на сучасну історію розвитку держави і національного руху відродження Сербії в кінці 1980-х рр., опоненти ж використовували цей титул в іронічній манері.
Біографія Народився у селі Велика-Дренова. Хоча офіційною датою народження вважається 29 грудня 1921 року, фактично він народився на кілька днів пізніше (дату змінили, щоб він раніше пішов до школи та армії).
Під час війни, коли Югославія вступила у Другу світову війну, Добріца приєднався до югославських партизанів. Був політичним комісаром у в Расинському партизанському загоні, редактором газети «Молодий боєць» і членом крайового комітету комсомолу Сербії, брав участь у визволенні Югославії. В цей час за ним закріпилося прізвисько «Геджа».
Після звільнення Белграда в жовтні 1944 року залишався активним комуністом, займаючи лідерські позиції в організації, вів роботу по комуністичній агітації і пропаганді в Агітпропі Центрального комітету Комуністичної партії Сербії, в цей же час його обрали народним депутатом від свого рідного регіону. Був близьким до Йосипа Броза Тіто, проте 1968 року відкрито виступив проти політики партії з питання Косова та автономії республік, після чого перейшов в опозицію, зокрема в середині 1960-х років після усунення з посад О. Ранковича і його союзників. Добриця Чосич був провідним критиком титоїзму. Брав участь у створенні ключових документів сербської інтелігенції, включаючи Меморандум САНУ (Сербської академії наук та мистецтв).
У 1964 році він раптово вийшов з ЦК СКЮ. Вперше Чосич заявив про своє неприйняття політики Союзу комуністів Югославії на пленумі ЦК Союзу комуністів Сербії в травні 1968. У своїй доповіді «Завдання комуніста в здійсненні рівноправності народів Союзної республіки Сербія» він підняв проблему нерівноправності сербів у складі союзної Югославії.
У 1980-ті рр. в світ виходять книги, які переосмислюють історію Югославії і історію сербів в Югославії. Серед них — присвячений Другій світовій війні роман-епопея Чосича «Час зла» (трилогія «Грішник», «Єретик», «Віруючий»).
У червні 1992 року, в розпал воєн на Балканах, Чосич погодився очолити Союзну Республіку Югославія. Його обрання сприймалося як спроба надати легітимності новій державі через його міжнародний авторитет. Проте вже за рік він вступив у конфлікт із Слободаном Мілошевичем, звинувачуючи того у популізмі та деструктивній політиці. У червні 1993 року парламент, підконтрольний Мілошевичу, відправив Чосича у відставку.
Літературна творчість Чосич — класик сербського реалізму. Його твори часто називають «літописом сербської історії».
«Сонце далеко» (1951): Його перший роман про партизанську війну, що приніс йому світову популярність. Цикл «Коріння» та «Розділи»: Дослідження психологічних та соціальних витоків сербського суспільства. «Час смерті»: Монументальна тетралогія про Сербію у Першій світовій війні. Трилогія «Час зла» та «Час влади»
Визнання Чосич був обраний членом-кореспондентом САНУ у 1970 році, а в 1976-му став її дійсним членом. Його внесок у державу та культуру відзначено найвищими нагородами:
Орден Югославської зірки з стрічкою (за статус глави держави); Орден «За заслуги перед народом» та Орден Братства та єдності (соціалістичний період).
Усі свої нагороди та особистий архів письменник заповів САНУ.
Примітки
Посилання
https://www.odlikovanja.sanu.ac.rs/web/srb/darodavci/dobrica-cosic https://www.ekspres.net/vesti/kako-je-dokazani-ludak-i-ubica-postao-guru-razbijanja-jugoslavije-20-8-2023