Пааво Гаавікко ( 25 січня 1931, Гельсінкі, Фінляндія — 6 жовтня 2008, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський поет, прозаїк, драматург.
Творчість Як поет сформувався в руслі європейського модернізму.
Особливий вплив на нього справив Томас Еліот.
Гаавікко належать книги віршів «Римські вечора» (1951), «Зимовий палац» (1959), драми «Мюнгаузен» (1960), «Аудун і білий ведмідь» (1967), «Агрікола і лисиця» (1968), «Король вирушає до Франції» (1974), «Анастасія і я»(1992),«Просперо» (1995).
Автор кількох лібрето, в тому числі опери Вершник композитора Ауліса Саллінена.
Перша дружина Хаавікко Мар'я-Лііса Вартіо також була письменницею. У них було двоє дітей. Мар'я-Лііса Вартіо померла в 1966 році, і Хаавікко надовго припинив писати. 1971 року Хаавікко одружився з Рітвою Райніо. З 1983 року вони жили окремо.
Визнання Почесний доктор Гельсінського університету (1969).
Премія Ейно Лейно (1963), Нейштадтська літературна премія (1984). На тексти Гаавікко писали музику Ауліс Салліна, Тапані Лянсійо, Чин Інсук.
Примітки
Посилання
Пааво Хаавикко на сайте IMDB