Андру́щине — село в Україні, у Білоцерківській сільській громаді, Миргородського району, Полтавської області. Населення становить 13 осіб (на 2001 рік).

Географія Село Андрущине примикає до села Кравченки, на відстані 0,5 км розташоване село Говори. Поруч з селом протікає пересихаючий струмок із загатою.

Віддаль до селища Велика Багачка — 41 км. Найближча залізнична станція Сагайдак — за 42 км.

Історія Село Андрущине виникло у другій половині XIX століття як хутір Остапіської волості Хорольського повіту Полтавської губернії.

На карті 1869 року поселення було позначене як хутір Андруських.

Назва хутора походить від прізвища перших поселенців — Андруських.

У січні 1918 року в Андрущиному розпочалась радянська окупація

У 1926 році Андрущине входило до Остапівського району Лубенської округи.

З 14 вересня 1941 по 23 вересня 1943 року Андрущине було окуповане німецько-фашистськими військами.

Село входило до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району.

13 жовтня 2016 року шляхом об'єднання Корнієнківської та Рокитянської сільських рад Великобагачанського району була утворена Рокитянська сільська об'єднана територіальна громада з адміністративним центром у с. Рокита.

У 2016 — 2020 рр. у складі Рокитянської сільської об'єднаної територіальної громади.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу З 2020 року входить до складу Білоцерківської сільської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Великобагачанського району, село увійшло до складу новоутвореного Миргородського району Полтавської області.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська13100%

Примітки

Джерела Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. созд. под рук. Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова, 1869. — Ряд: XXIV, лист: 12.