Казарін Володимир Павлович (15 серпня 1952, Ашхабад) — радянський і український філолог і пушкінознавець. Доктор філологічних наук, професор. Ректор Таврійського національного університету імені в. І. Вернадського, розташованого в Києві, з 2015 року. Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим IV та V скликання. Член Національної спілки письменників України.
Під керівництвом Казаріна було захищено 17 кандидатських дисертацій. Заслужений працівник освіти України (2008).
Біографія Народився 15 серпня 1952 року в Ашгабаті в сім'ї військовослужбовця. Батько — Павло Федорович Казарін, родом з Волгограда. Військовий. Учасник Другої світової та Корейської війн. Був командиром дивізії морської піхоти у Владивостоці. Мати — уродженка Читинській області. Кравчиня. Дід по батькові — білогвардієць. Бабуся по батьківській лінії проживала в Польщі й була вислана на північ Росії за участь у повстанні 1863—1864 років. Дід по матері — червоноармієць.
Разом з батьком сім'я часто переїжджала. Так, Володимир навчався в школах Москви, Одеси та Феодосії. В одній з московських шкіл навчався разом із майбутнім міністром оборони України Олександром Кузьмуком.
Поступив на філологічний факультет МДУ, однак у підсумку навчався в Далекосхідному державному університеті за спеціальністю «російська мова і література», який закінчив в 1974 році. У 1978 році закінчив аспірантуру Ленінградського державного університету ім. А. Жданова.
У 1978 році почав працювати в Далекосхідному державному університеті, де був асистентом кафедри, в. о. завідувача кафедри, старшим викладачем кафедри російської, радянської та зарубіжної літератури.
У 1979 році — замполіт батальйону плаваючих танківСергей Аксёнов в программе «Аргумент» от 27.07.2012 (8:10).
З 1981 року по 1985 рік — доцент кафедри російської та зарубіжної літератури, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувач кафедри російської і зарубіжної літератури Сімферопольського державного університету ім. М. В. Фрунзе. З 1985 року по 1988 рік — звільнений секретар партійного комітету Сімферопольського державного університету. У 1988 році пішов за власним бажанням з партійної діяльності у зв'язку з незгодою з реформами Михайла Горбачова.
З 1988 року був завідувачем кафедри російської і зарубіжної літератури, проректором з гуманітарної освіти, перспективного розвитку та міжнародних зв'язків Сімферопольського державного університету ім. М. В. Фрунзе. З 1988 року — доктор філологічних наук, а з 1989 року — професор. У 1994 році став дійсним членом Кримської академії наук.
З 1996 року по 2016 рік — член Союзу письменників Росії. Був головою Кримського республіканського об'єднання «Міжнаціональна згода» та Генеральним директором Кримського центру гуманітарних досліджень.
У травні 2005 року став проректором Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.
У 2011 році став завідувачем кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету.
Після анексії Криму прийняв російське громадянство і продовжив роботу в новоствореному Кримському федеральному університеті. На конференції «Форум 2000» у Празі 15 вересня 2015 року Казарін розкритикував рівень освіти в Криму після 2014 року. Через місяць з'явилася інформація про його звільнення з університетуВладимир Казарин: «Теперь система образования в Крыму похожа на казарму».
19 листопада 2015 року Казарін був призначений ректором Таврійського національного університету в Києві. Перебував на цій посаді до 2021 року.
У 2020 році був занесений до Реєстру корупціонерів Національного агентства з питань запобігання корупції через невиконання правових вимог. У висновку НАЗК за результатами перевірки декларації було оголошено, що Казарін, який за інформацією Служби безпеки України є громадянином Російської Федерації, у 2020 році отримав незадекларовану пенсію від Пенсійного фонду РФ у розмірі 757 тис. 142 рублів (більше 281 тисяч грн).
У жовтні 2020 Держаудитслужба України повідомила, що Казарін не допустив її представників на територію Таврійського національного університету для проведення ревізії використання бюджетних коштів та державного майна.
У квітні 2024 року Казаріну оголосили підозру у розтраті 800 тисяч гривень у період 2017-2021 років шляхом створення фіктивних робочих місць і начислення зарплат фахівцям, які насправді не виконували трудову діяльність. Казарін свою провину заперечив і заявив, що у своїй діяльності керувався розпорядженням Кабінету міністрів України.
Політична діяльність З 1991 року по 2015 рік — голова Кримського товариства російської культури. Однією з основних цілей даної організації, за словами Казаріна, було протистояння українізації вищої освіти. Казарін виступав за надання російській мові статусу другої державної в Україні.
Був членом Комуністичної партії України. З 1992 року по 1994 рік — перший секретар Сімферопольського міськкому Союзу комуністів Криму, а з 1994 року по 1999 рік — секретар Кримського комітету Компартії України.
З 2001 року по 2004 рік — заступник Голови Ради міністрів Криму в урядах Сергія Куніцина і Валерія Горбатова.
Був депутатом Верховної Ради Криму IV скликання (2002—2006) від КПУ та V скликання (2006—2010) від Блоку Куніцина. У жовтні 2004 року був виключений з Комуністичної партії за підтримку на виборах президента України Віктора Януковича, а не Петра Симоненка. Пізніше, з 2004 року по 2008 рік був членом Народно-демократичної партії, а з 2008 року по 2009 рік був членом партії «Єдиний центр».
10 липня 2006 року призначений першим заступником голови Севастопольської міської державної адміністрації, яку очолював Сергій Куніцин. У 2009 році за даними тижневика «Коментарі» Казарін увійшов до списку 15 найбільш впливових політиків Севастополя. Під час роботи в Севастополі місцева опозиція і проросійські організації критикували Казаріна за «українізацію» міста. Пізніше, Куніцин був призначений представником президента України в Криму і Казарін став його першим заступником. Працював на цій посаді й після відставки Куніцина під керівництвом Віктора Плакіди. 12 січня 2011 року Казарін був відправлений у відставку.
28 жовтня 2012 року на виборах до Верховної ради України набрав 1 % голосів виборців, посівши одинадцяте місце в одномандатному окрузі.
Нагороди та звання
Подяка Держкомітету СРСР з народної освіти (19 грудня 1988) — за активну участь у розвитку університетської освіти Почесна грамота Ради міністрів Автономної Республіки Крим (12 січня 2000) — за значний внесок у зміцнення міжнаціональних відносин у Криму та розвиток національної культури Заслужений діяч науки і техніки Автономної Республіки Крим (13 серпня 2002) Подяка Ради міністрів Автономної Республіки Крим (15 серпня 2002) — за багаторічну сумлінну працю, вагомий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Автономної Республіки Крим, підготовку висококваліфікованих наукових кадрів, велику громадсько-політичну діяльність та у зв'язку з 50-річчям з дня народження Пам'ятний нагрудний знак «60 років визволення м. Києва від фашистських загарбників» (17 жовтня 2003) Медаль «15 років Збройним силам України» (23 квітня 2007) Почесна грамота Кабінету Міністрів України (14 серпня 2007) Медаль Пушкіна (31 жовтня 2007) — за великий внесок у поширення, вивчення російської мови, збереження культурної спадщини, зближення і взаємозбагачення культур націй і народностей Заслужений працівник освіти України (11 червня 2008) — за значні особисті заслуги у соціально-економічному та культурному розвитку міста Севастополя, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня міста Севастополя
Особисте життя Дружина — Серафима. Троє дітей — дві доньки і син Павло Казарін (1984), який є українським журналістом.
Примітки
Посилання
Біографія на сайті politika-crimea.ru Біографія на сайті esu.com.ua Біографія на сайті kianews.com.ua Профіль на сайті irbis-nbuv.gov.ua Профіль на сайті agatov.com
Інтерв'ю
Прокопенко Марія. «Ми приїхали в Київ просто з валізами» (2016) // День Лісіцина Катерина. Я оптиміст: через півтора-два роки Крим повернеться в Україну (2016) // Укрінформ Яніцький Андрій. Володимир Казарін: «Ми дамо українську освіту тим, хто знаходиться в Криму» (2016) // Лівий берег Віталій Портников. Володимир Казарін: «Ми готуємо фахівців для Криму» (2017) // Крим. Реалії.