Княгининок

Княгинино́к — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Луцької міської громади. Населення становить 2670 осіб. Вперше село згадується в літописі під назвою Княгинін у ХІІ ст.

Село розташоване на автостраді Луцьк — Ковель. Транспортне сполучення з обласним центром забезпечує автобусний маршрут номер 22.

На території населеного пункту є досі діюча церква московського патріархату.

В Княгининку Активні Повстанські рухи, такі як "Маяківский Рух" "Анти Луцькі Повстанці" та "Моташівські Націоналісти"

Історія Уперше в історичних документах село Княгининок згадується в XII столітті, коли населення «дворца княгининска» виконувало повинності на користь луцького князя.

Княгининок належав спочатку литовським, пізніше — польським феодалам. З кінця XVIII століття село відійшло до РІ. У 70-ті роки XIX століття в Княгининку поселилися чехи-колоністи, які господарювали тут до 1939 року.

З 1921 до 1939 років село знову опинилося під владою Польщі. В цей період розвивався національно-визвольний рух. В Княгининку існувала організація «Просвіти», яка разом з осередком «Спілки українок», що очолювався Галиною Кайбадою, проводила Шевченківські дні, популяризувала твори Лесі Українки та Івана Франка.

Під час Першої світової війни Княгининок був прифронтовим селом. В ході Української революції тут побували частини Січових стрільців. Польська окупація 1920—1939 замінила російську державну мову мовою польською. 1921 року в Княгининку було 568 жителів, з них 302 — українці, 238 чехів, решта — євреї, німці, поляки. Але початкова школа працювала чеською мовою.

Національні утиски щодо українців привели в 1931 році групу селян до осередку Волинського Українського об'єднання (ВУО), просвітянської хати, народного хору, оркестру. Але надмірна обережність ВУО не всіх задовольняла. Тому, група українських патріотів — Олексій Степаненко, Лаврентій Рак та інші зв'язали свою долю з ОУН. Вони діяли рішуче, але без терору. Степаненко очолив районний провід ОУН. Відмовився йти в польську армію, за що на три роки осуджений до в'язниці, звідки вийшов 1939 року.

Після приходу у вересні 1939 року радянської влади, місцеві жителі зазнали політичних репресій. 29 осіб у червні 1941 року було розстріляно на подвір'ї Луцької тюрми.

З 25 червня 1941 року по 22 березня 1944 року Княгининок перебував під контролем німецьких військ. Після їхнього відступу довший час тривали збройні сутичками між загонами ОУН-УПА та органами НКВД.

У післявоєнні роки в Княгининку було створено артіль, пізніше колгосп.

З 1939 по 2016 рр. село мало назву Маяки.

У 2016 році в рамках декомунізації селу повернули історичну назву.

12 червня 2020 року, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 708-р, село увійшло до складу Луцької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Луцького району(1940—2020), село увійшло до складу новоутвореного Луцького району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2048 осіб, з яких 988 чоловіків та 1060 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2139 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 98,66 % російська 1,29 %

Символіка Затверджена рішення сільської ради.

Автори — І. Хамежук.

Герб Основою герба є геральдичний щит закруглений нижньою частиною. Щит розтятий вертикально: у правому червоному полі, що займає 2/3 ширини герба,  — срібна Свята Покрова. Ліве поле — зелене, у якому золотий сигль «К» у вигляді орнаментальної староруської буквиці, нижче — срібна горизонтальна хвиляста балка.

Свята Покрова — покровителька села Княгининок. Так званий сигль «К» — це початкова буква населеного пункту, який досить часто практикувався у печатках та гербах на території сучасної України. Ця буква зображена у вигляді орнаментальної староруської літописної буквиці, що додатково підкреслює дуже давнє походження поселення Княгининок.

Срібна хвиляста балка — річка Стир.

Щит вписаний у декоративний картуш, та доповнений внизу колосками пшениці. Картуш увінчує «сільська» корона, що додатково підкреслює статус адміністративного центру Княгининівської громади.

Прапор Квадратне полотнище, зі співвідношенням сторін 1:1, розділене вертикально на дві рівновеликі частини. На червоній вертикальній смузі від древка — рівнораменний білий хрест, що торкається кінцями полів. Частина з вільного краю — зелена, внизу якої біла хвиляста горизонтальна смужка. Зворот прапора має аналогічне (дзеркальне) зображення.

Пам'ятки археології На території села відомі наступні пам'ятки археології: На лівому березі р. Стир — поселення празько-корчацької культури VI—VII ст., відкрите розвідкою І. Русанової в 1966 р. На північний схід від села, поруч з колишнім с. Кам'янка, на лівому березі р. Стир, за 0,5 км на південь від мосту — багатошарове поселення волино-люблінської, тшинецько-комарівської культур, лежницької групи ранньозалізного часу і давньоруського періоду площею близько 3 га. Відкрите розвідкою Г. Охріменка і О. Середюка в 1987 р.

Відомі особи

Народилися Бохонюк Віталій Григорович (1976—2015) — солдат Збройних сил України, учасник АТО. В'ячеслав Судима (нар. 1955) — український співак. Іван Фальфушинський (нар. 1940) — український лікар-хірург вищої категорії, науковець, громадський діяч.

Навчальні заклади

Княгининівський НВК Садок ''Дзвіночок''

Примітки

Література Білецький А.С., Оксенюк Р.Н. Маяки́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.414-421

Посилання Погода в селі Княгинок Княгининівський ліцей Волинської обласної ради