Агнія Василівна Десницька ( 23 серпня 1912, Седнів Чернігівської губернії — 18 квітня 1992, Санкт-Петербург, Росія) — радянська і російська лінгвістка, фахівчиня з індоєвропеїстики, германістики, албанської мови, літератури та фольклору. Професорка, член-кореспондентка АН СРСР по відділенню літератури і мови з 26 червня 1964 року.

Біографія Донька відомого революціонера, соціал-демократа Василя Десницького (після революції займався, головним чином, літературознавством). Закінчила Ленінградський педагогічний інститут імені О. І. Герцена, де навчалася в академіка Віктора Жирмунського, навчалася в аспірантурі Державного інституту мовної культури (1933).

У 1933—1935 роках працювала на посаді наукової співробітниці Ленінградського науково-дослідного інституту мовознавства, у 1935—1937 рр. — доценткою Ленінградського педагогічного інституту імені О. І. Герцена, в 1938—1950 роках — старшою науковою співробітницею Інституту мови і мислення. У 1942 році Агнія Десницька була евакуйована до Киштиму, де обійняла посаду завідувачки кафедрою іноземних мов Ленінградського педагогічного інституту імені О. І. Герцена (до 1944). У 1945—1947 — доцентка 1-го ЛДПІІЯ. З 1947 доцентка, з 1949 професорка Леніградського державного університету (з перервами до кінця життя). У 1950—1963 рр. — старша наукова співробітниця, в 1963—1976 рр. — завідувачка Ленінградського відділення Інституту мовознавства АН СРСР, з 1976 року — завідувачка сектором порівняльно-історичного вивчення індоєвропейських мов і ареальної лінгвістики того ж інституту.

Захистила кандидатську дисертацію (1935) на тему «Чергування голосних в германських мовах (аблаут)»; а докторську дисертацію (1946) — на тему «Розвиток категорії прямого доповнення в індоєвропейських мовах». В 1957 році з її ініціативи в ЛДУ було відкрито відділення албанської мови та літератури.

Ранні роботи, головним чином, з індоєвропеїстики та германістики (в дусі Ленінградської граматичної школи); надалі спеціалізувалася як албанознавець, ставши фактично першим в СРСР фахівцем з албанської філології та засновником петербурзького албанознавства. Найбільш відома її історія албанської літератури (1987) і опис албанської мови та її діалектів (1968).

З 1964 по 1992 рік проживала в будинку № 34, корпус 1 по 2-му Муринському проспекту. В пам'ять про це 25 червня 2015 року на будинку встановлена меморіальна дошка на честь Агнії Десницької.

Основні роботи

Чередование гласных в германских языках (аблаут). М.-Л., 1937. (в пер.)

Примітки

Література

Домашнев А. И. Агния Васильевна Десницкая (к 70-летию со дня рождения) // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1982. Т. 60. № 6; Buchholz O. In memoriam Agnija V. Desnickaja // Zeitschrift für Balkanologie, Bd. 29/2, c.118-121; Жугра А. В. А. В. Десницкая: жизнь и научная деятельность // Балканско езикознание. Linguistica balkanique. 1997—1998. Т. 39. Кн. 1–2; Жугра А. В. А. В. Десницкая. Штрихи к портрету // Материалы XXVIII межвузовской научно-методической конференции преподавателей и аспирантов. СПб., 1999. Вып. 21; Studia linguistica et balcanica: памяти А. В. Десницкой (1912—1992). СПб., 2001; А. В. Десницкая: биобиблиографический очерк / отв. ред. Н. Н. Казанский. СПб., 2002; Агния Васильевна Десницкая. СПб.: Наука, 2012. (Материалы к биобиблиографии учёных. Сер. литературы и языка. Вып. 38) — ISBN 978-5-02-038303-6

Посилання

Стаття на сайті АБО РАН Стаття на сайті Всеросійської державної бібліотеки іноземної літератури імені М. В. Рудоміно Стаття в БЕКМА Історична довідка на сайті Архіву РАН До вивчення мови пам'яток звичаєвого права Про походження албанської мови: порівняльно-історичний і соціально-історичний аспекти