Латві́йська єва́нгельсько-лютера́нська це́рква () — протестантська лютеранська церква в Латвії. Найбільша християнська деномінація країни. Офіційно заснована 1922 року. Як лютеранська течія присутня на латвійських землях з 1523 року. Головний храм — Ризький собор. Має єпископальну систему управління, керується синодом єпископів. Голова церкви — архієпископ Ризький. Об'єднує три сотні громад, до півмільйона вірян. Проводить богослужіння латиською і німецькою мовами (що була основною мовою церкви до ХХ ст.). Член Всесвітньої лютеранської федерації (з 1963). Належить до конфесійного лютеранства, консервативно-традиціоналістського напрямку висока церква. Визнає Апостольський і Нікейський символи віри. Дотримується постанов Книги згоди. Не практикує жіночого пастирства і не благословляє одностатеві союзи.
Назва Латві́йська єва́нгельсько-лютера́нська це́рква (; LELB) — латвійська назва. Латві́йська лютера́нська це́рква — коротка назва. Євангельсько-лютеранська церква Латвії (; ; ЕЛЦЛ) — перекладна назва.
Історія 1523: створена перша лютеранська громада в Ризі. 1530: Ніколаус Рамм переклав латиською частини Біблії. 1539: Рига увійшла до складу протестантських міст. Католицький Ризький собор перетворено на лютеранський храм. 1561: Лівонія розділилася на ряд держав: герцогство Курляндії і Семигалії, де лютеранство стало державною релігією і була створена ; Ліфляндське герцогство, де збереглася стара католицька віра. 1622: Швеція приєднала Ліфляндію і провела лютеранізацію регіону. 1633—1634: створена Ліфляндська консисторія із 6 унтер-консісторіями. 1710: Росія приєднала Ліфляндію. 1734: Ризька обер-консисторія підпорядкована російському уряду: Консисторіальному засіданню Юстиц-колегії ліфляндських і естляндських справ. 1795: Росія приєднала Курляндію-Семигалію; Курляндська консисторія також підпорядкована Юстиц-колегії. 1832: Ліфляндська і Курляндська консисторії перепорядковані Генеральній євангельсько-лютеранській консисторії; при них запроваджені посади генерал-суперінтендентів. 1922: після незалежності Латвії 194 латиські і 20 німецьких громад об'єдналися у єдину Латвійську лютеранську церкву. Діфляндська і Курляндська консисторії скасували. Шведський архієпископ Натан Седерблюм рукопоклав обраного на синоді Карліса Ірбе архієпископом Ризьким. Для німецькомовних призначили окремого єпископа — Петера-Гаральда Пельхау. При Латвійському університеті відкрився теологічний факультет. 1932: Теодорс Грінбергс став новим архієпископом церкви. 1944: СРСР повторно окупував Латвію. Грінбергс і більшість пасторів покинули країну. Церкву очолив Карліс Ірбе, але його разом із іншими пасторами, депортувала радянська влада. Внаслідок цього латиські лютерани втратили до 80 % кліру. 1954: СРСР дозволив діяльність лютеранської церкви у Латвії, новим архієпископом став Густав Турс. 1967: Церква мала 90 пасторів і 400 тисяч вірян; церковне життя обмежувалося недільними службами. 1989: Латвія відновила незалежність. Керівництво лютеранської церкви, яке співробітничало з радянською владою, відсторонили. Пройшли вибори кліру, а новим архієпископом став Карліс Гайлітіс. 2008: сейм Латвії затвердив закон про Латвійську лютеранську церкву, згідно з яким держава надаватиме їй фінансову допомогу та ряд привілеїв.
Організація Голова — архієпископ Ризький. Синод (Sinode) — рада єпископів, найвищий центральний орган. Головне правління (Virsvalde) — головний виконавчий орден. Парафіяльні ради (draudzes padome) — найвищі органи на місцях Парафіяльні правління (draudzes valde) — виконавчі органи на місцях Єпископства: Ризьке, Лієпайське, Даугавпілське (станом на 2016). Навчальні заклади: Адакадемія Лютера (семінарія), теологічний факультет Латвійського університету.
Див. також Католицька церква в Латвії
Примітки
Бібліографія Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. Arbusow, L. Die Einführung der Reformation in Liv-, Est und Kurland (Quellen und Forschungen zur Reformationsgeschichte 3). Leipzig, 1921. Beyträge zur neuern Staats- und Krieges-Geschichte. Danzig: J.C. Schuster, 1756. Dalton, Hermann. Verfassungsgeschichte der evangelisch-lutherischen Kirche in Rußland. Gotha: F.A. Perthes, 1887. [Beitrage zur Geschichte der evangelischen Kirche in Rußland]. Kallmeyer, Theodor. Die Begründung der evangelisch-lutherischen Kirche in Kurland durch Herzog Gotthard: ein kirchengeschichtlicher Versuch // Mittheilungen aus der livl. Geschichte, Bd. VI, Heft 1 u. 2 Tetsch, Carl Ludwig. Curländischer Kirchen-Geschichte. Riga & Leipzig, Königsberg & Leipzig, 1767—1770. Исаев, С. А. Латвийская евангелическо-лютеранская церковь // Православная енциклопедия. Т. 40, С. 78-83
Посилання
Офіційний сайт Церква в Курляндії і Семигалії