Битва під Вільном — епізод Московсько-польської війни 1654—1667 років. Московське військо за підтримки козаків Золотаренка змусило до втечі військо супротивника, яке боронило підходи до столиці Великого князівства Литовського Вільна, та з ходу взяло місто. Невеликий гарнізон, що зачинився у міському замку, капітулював 31 липня 1655 року.
Московське військо жахливо спустошило місто, яке було практично зруйноване, а майже все його населення внаслідок штурму, пожеж, розграбування московськими вояками і подальших пошестей загинулоДобрянський Ф. М. Старая и Новая Вильна. Издание 3-е. Балтийский архив. Русские творческие ресурсы Балтии (2010 (1904)). Дата обращения 20 октября 2010. Архивировано 21 августа 2011 года.Davies N.. Dievo žaislas: Lenkijos istorija: du tomai="God's Playground": A History of Poland. The Origins to 1795, Volume 1 / Iš anglų kalbos vertė Inga Mataitytė, Linutė Miknevičiūtė. — 2-asis pataisytas leidimas. — Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 1998. — Т. I: Nuo seniausių laikų iki 1795 metų. — S. 502. — ISBN 978-9986-39-520-1.Киркор А. Г.. Историко-статистические очерки города Вильно // В память пребывания Государя Императора Александра II в Вильне, 6 и 7 сентября 1858 г. Издание Виленской археологической комиссии. = Na pamiątkę pobytu Najjaśniejszego Cesarza Jego Mości Alexandra II w Wilnie 6 I 7 wrzesnia 1858. Wydanie kommisji archeologicznej Wileńskiej. Wilno: J. Zawadski, 1858. S. 17—44..
Передісторія У другій половині травня 1655 року московське військо під командуванням царя Олексія Михайловича виступило зі Смоленська. З'єднавшись із черкасами або козакамиИловайский Д. И. История России. В 5 томах. Том 5. Отец Петра Великого. Алексей Михайлович и его ближайшие преемники, IV. Борьба за Малороссию, Война России с Польшей в 1655. Русская историческая библиотека. наказного гетьмана Івана Золотаренка, 3 липня об'єднане військо захопило Мінськ і висунулося на столицю Великого князівства Литовського Вільно, де керував обороною польний гетьман литовський Януш Радзивілл.
Наприкінці липня 1655 року московське командування ухвалило рішення дати генеральну битву військам Радзивілла, зосередженим під ВільномМальцев А. Н. Россия и Белоруссия в середине XVII века. — , 1974. — С. 95..
Битва Вранці 28 липня московські війська виступили зі Стодолактни в напрямку Вільна, маючи намір цього ж дня атакувати Радзивілла. Проте складнощі з переправами у болотистій місцевості затримали наступ, і на позиції Радзивілла московити вийшли тільки наступного дняМальцев А. Н. Россия и Белоруссия в середине XVII в., М., 1974. С. 95—96..
Наблизившись до позицій супротивника, московські війська атакували вояків гетьмана. Радзивілл не прийняв бою і спробував відійти в місто. При самій межі міста московитам удалося нав'язати Радзивіллу бій. Розгорілася битва, в якій польсько-литовські війська було розбито. Вибитий із міста гетьман переправився мостом через Вілію, де за допомогою своєї піхоти спробував прикрити свій відхід. Бій на мосту тривав до вечора 29 липня, гетьманську піхоту вдалося відкинути, але міст підпалили, і гетьману вдалося відступитиМальцев А. Н. Россия и Белоруссия в середине XVII в., М., 1974. С. 96..
У віленському замку замкнувся гарнізон під орудою Казимира Жеромського, який здався 31 липня 1655 року. Радзивілл, у якого залишилося не більш ніж 5000 вояків, переслідуваний московитами, відступив у Кейдани.
Наслідки 4 серпня цар Олексій урочисто в'їхав у Вільно і прийняв титул «государя Полоцького і Мстиславського»Мягков М. Ю. Цари-полководцы. Иван III, Иван IV Грозный, Алексей Михайлович Тишайший, Петр I — , 2014. — С. 9..
В історії Вільнюса це був перший випадок захоплення іноземними військами всього міста, включно з замковим комплексом. Унаслідок пожеж, грабежів та різанини містян (а також довколишнього населення, яке знайшло прихисток у місті), що вкоїли, розперезавшись, загарбники, місту було завдано значної шкоди; за підрахунками, загинуло понад 20 тис.Norman Davies, God's Playground: A History of Poland, Columbia University Press, 1982, , s. 457.. Різанина місцевого населення тривала 3 дні, а місто горіло 17 днів. Було знищено багато цінних будівель, які так ніколи і не відбудували. Вільно ще довго відновлювало колишню велич (за підрахунками істориків, близько 1650 року місто налічувало 45 тис. жителів, а через 50 років — лише 4 тис. і тільки близько 1850 року населення Вільна перевищило 45 тис.)Tertius Chandler, 1987, Four Thousand Years of Urban Growth: An Historical Census. Lewiston, NY: Edwin Mellon Press..
Новогрудський підчаший і мемуарист Ян Цедровський (1617—1688) так писав про добу московської окупації:Przemysław Włodek, Wilno: przewodnik, Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2004, s. 22.
Місто відвоювало польське військо під командуванням Михайла Казимира Паца лише в серпні 1660 р.
Примітки