Моско́вське ца́рство, Московська держава, Московія (самоназва рос. Московское государство, Московское господарствоИстория России: в 20 т. Т. 4: Россия в XVI веке. Создание единого государства. Кн. 1 / Ин-т российской истории РАН. — : Наука, 2024. — С. 118. — 592 с. — ISBN 978-5-02-040456-4, Московское государство // Малая советская энциклопедия (1-е изд.) / Гл. ред. Н. Л. Мещеряков. — М. : Малая Советская энциклопедия — ОГИЗ РСФСР, 1930. — Т. 5 : Массикот — Огнев. — С. 417. , ), також Російське царство, Руське царство, Росія (рос. Российское царство, Русское царство; Россия)Izabela Plesiewicz-Świerczyńska, Kamil Pietrasik: Historia i funkcjonowanie Imperium Rosyjskiego do XX wieku i społeczno-kulturalne zagadnienia narodowości czeczeńskiej w XXI wieku, 2016, s. 9.Mikołaj Mazuś: Koncepcje ideologiczne «Moskwa — III Rzym» oraz «Kijów — II Jerozolima» w ujęciu porównawczym, s. 467. — централізована держава у період середини XVI— початку XVIII столітьГерберштейн, Сігізмунд. Нотатки про Московію… — Базель: Йоан Опоріні, 1556., з моменту прийняття Іваном IV Грозним титулу царя в 1547 році до заснування Російської імперії Петром I у 1721 роціХрестоматия по древней русской литературе / Сост. Н. К. Гудзий —: Просвещение, 1973. — С. 296..
Назва
Московське царство Назва Московська держава фігурує в Соборному уложенні 1649 року («Московское государьство»)див. текст уложенія на вікіджерелах.
Великий князь московський Іван IV Грозний у 1547 році самопроголосив себе царем і був вінчаний на царство, став вживати титул: «Великий господарь, Божою милістю цар, Владимирський, Московський, Новгородський, цар Казанський, цар Астраханський, господарь Псковський та великий князь Смоленський, Тверський, Югорський, Пермський, Вятцький, Болгарський та інших держав, та великий князь Новагорода Низовської землі, Черніговський» (рос — «Владимерский, Московский, Новгородский, царь Казанский, царь Астраханский, государь Псковский и великий князь Смоленский, Тверский, Югорский, Пермский, Вятцкий, Болгарский и иных государств и великий князь Новагорода Низовския земли, Черниговский»), згодом, з розширенням кордонів Московського Царства, до титулу додавались інші монарші домени: «цар Сибірський, Повелитель та господарь Іверської землі, Карталинських та Грузинських царів та Кабардинської землі, Черкеських, та Горських князів» (рос — «Царь Сибирский, Повелитель и Государь Иверския земли, Карталинских и Грузинских царей и Кабардинския земли, Черкасских и Горских Князей»).
Однак це не змінило васальної залежності держави від кримських ханів, оскільки в силі була угода, укладена ще князем Іваном III з Менглі-Гераєм у 1473 році про «братство і вічну дружбу», за якою кримські хани вважалися спадкоємцями слави Великої Орди, а московські царі, залишаючись «меншими братами», отримували право передавати княжий титул у спадщину та сплачували данину Криму. Виплата данини Москвою звалася «поминками»Соловьев С. М. Публичные чтения о Петре Великом. — М.: в унив. тип. «Катков и К», 1872. — С. 62. , Криму тривала до кінця XVII століття і остаточно припинилася лише в правління Петра I з підписанням Константинопольського мирного договору 1700-го рокуЮзефович Т. П. Трактат, заключенный в Константинополе, 3 июля 1700 года // Договоры России с Востоком политические и торговые. Собрал и издал Т. Юзефович. — СПб.: тип. О. М. Бакста, 1869. — С. 8. з наступним формулюванням: А понеже Государство Московское самовластное и свободное Государство есть, дача, которая по се время погодно давана была Крымским Ханам и Крымским Татарам, или прошлая или ныне, впредь да не будет должна от Его священнаго Царскаго Величества Московскаго даватись, ни от наследников его…
Руське або Російське царство Деякі джерела вказують на іншу назву: в московських актах від 1571 р. Іван Грозний називає себе «государь, царь и великій князь всеа Русиі». Український історик Кирило Галушко в українській енциклопедії вказує, що спочатку (до 1547) держава називалася — Велике князівство Московське, а в 1547—1721 — Російське царство.
За версією російських істориків, Іван Грозний вступивши на престол назвав себе царем всія Русі і проголосив назву своєї держави як Русское царство. Деякі російські історики, однак, вважають, що назва «Московське царство» з'явилася у Західній Європі, а Іван Грозний засвоїв її в процесі спілкування з польсько-литовськими посламиХорошкевич А. Л. Символы русской государственности. — М. : Изд-во Моск. Ун-та, 1993. — 96 с..
Так само, на німецькій карті 1573 р. видно назву «Росія» («Ryssia»).
Про назву держави «Московія» свідчать іноземні джерела: Йосафат Барбаро, венеціанський дипломат, що здійснив у 1436 подорож у Тану, яка продовжувалася 16 років його життя, а в 1449—1471 роках був послом при Перському дворі, у своїх мемуарах розповідає про Московію («Moscovia») і згадує Івана III, який має титул великого князя Білої Русі («Duca Zuanne signor della gran Russia bianca»).
У 1553 році англійський мореплавець написав «книгу про великого і могутнього царя (імператора) Росії і князя Московії» (The Booke of the Great and Mighty Emperor of Russia, and Duke of Moscovia).
Візантійська спадщина З падінням Константинополя у 1453 році Москва почала претендувати на роль найбільшого центру православ'я, з'явилися наративи про правоприємництво від Царграда. Після одруження Івана III з родичкою останнього візантійського імператора Софією Палеолог, яка не мала жодних прав на Константинопольський престол, московський двір прийняв чимало візантійських термінів, ритуалів, назв і емблем. У московській православній церкві народилася ідея Москви — «Третього Риму», автором цієї концепції вважається чернець Філофей. Він розглядав Московське царство як майбутній ідеал православної християнської держави, свої погляди виклав у листах до великого князя Василія III.
Зі сходженням на Московський престол спадкоємця Василія III — Івана IV в Московії з'являється автократична фігура царя. Цей титул мав підкреслити суверенітет Московської держави, а фігуру її правителя поставити в один ряд із візантійським імператором або монгольським ханом. 16 січня 1547 року Іван IV був вінчаний тюркською шапкою за обрядом Московської православної церкви на царство та самопроголосив себе монархом з титулом «царь и великій князь всеа Русії, Владимирскій, Московскій, Новгородцкій, Псковскій, Резанскій, Тверскій, Югорскій, Пермскій, Вятцкій, Болгарскій и иныхъ». 1561 року Іван IV отримав грамоту від константинопольського патріарха Іоасафа, в якій містилося визнання Івана IV царем, існують однак відомості про те, що ця грамота була сфальсифікована.Валишевский К. Иван Грозный. — Москва: ИКПА 1989 — репринтне відтворення видання 1912 року
Правління Івана Грозного
Розвиток царської самодержавної влади досяг свого піку під час царювання Івана IV, що став відомий як Іван Грозний. Він зміцнив позиції царя до безпрецедентного рівня, продемонструвавши ризикованість необмеженої влади в руках психічно нестабільної особистості. Розумний і енергійний, Іван страждав від нападів параної і депресії, а його правління сповнено актами крайнього насильства.
Хронологія дат жорстокого завоювання царством Московським слов'янських земель зображена у Київському літописі
Іван IV став великим князем в Москві в 1533 у віці до трьох років. У Шуйській і Бельській фракціях бояр змагалися за контроль над регентством щодо Івана, поки він сам не сів на трон у 1547 році. Відображаючи нові імперські претензії Москви, було розроблено ритуал коронації Івана IV, як царя, взявши за модель візантійських імператорів.
Завдяки постійній допомозі деяких бояр, Іван почав своє царювання з низкою реформ. У 1550-х роках він оприлюднив новий кодекс законів, реорганізував військо та місцеві органи влади. Ці реформи були спрямовані на зміцнення держави в умовах безперервних війн.
Відносини із Західною Європою
Тривалий час Московія залишалася маловідомою у Західній Європі. Першою значною роботою, присвяченій цій країні, стала книга барона Сигизмунда фон Герберштейна «Нотатки про Московію» (Russie Rerum Moscoviticarum Commentarii), опублікована в 1549 році. У 1630 році московські землі відвідав Адама Олеарій, його живі та інформативні роботи незабаром були перекладені всіма основними мовами Європи, та розповсюджені по європейським державам.
Додаткову інформацію про Московію поширювали англійські та голландські купці. Один з них, Річард Канцелор після повернення з Московії в Англію, заснував там 1555 року Московську торговельну компанію, що тривалий час користувалася монопольним правом на торгівлю з Московією. Іван Грозний використовував торговців цієї компанії для обміну листами з Єлизаветою I.
Завойовницькі війни Незважаючи на внутрішні заворушення в 1530-х і 1540-х роках, Москва продовжувала вести завойовницькі війни. 1552 року Іван IV загарбав Казанське ханство, а пізніше — Астраханське ханство. Ці завоювання перетворили Московію на багатонаціональному і багатоконфесійну державу, якою вона залишається і сьогодні.
Загарбницькі походи у напрямку Балтійського моря виявилися невдалими. У 1558 Іван розв'язав Лівонську війну, що тягнулася протягом 25 років, однак урешті-решт московські війська були відтиснені військами Лівонської конфедерації, до складу якої входили, зокрема, й запорозькі козаки.
Опричнина
Наприкінці 1550-х між Іваном Грозним та боярами назріло протистояння. Причинами цього протистояння вважаються небажання бояр вести виснажливі завойовницькі війни, а також психічні проблеми московського царя. У 1565 Іван Грозний розділив Московію на дві частини: для забезпечення царського двору та опричників («опричнина») та загального користування («земщина»), так само на дві частини було поділено і боярство.
Для здійснення цього поділу, Іван IV конфісковував землі та майно в опозиційних бояр, виселяючи їх на окраїну, що часто зазнавала спустошливих набігів з боку сусідніх держав. 1570 року Іван IV сам організував спустошливий набіг на Новгород, підозрюючи місцеву знать у підготовці переходу до Речі Посполитої. Під час набігу близько третини населення міста було знищено. Внаслідок опричнини Івану Грозному вдалося підірвати економічну та політичну міць провідних боярських сімей, які зробили найбільший внесок у розбудову Московії і були найбільш здатними до керування нею. Торгівля зменшилася, а селяни, зіткнувшись зі зростанням податків і загрози насильства, почали залишати Московію. Зусиллями щодо обмеження мобільності селян, та прив'язуванням їх до землі доведено Московське царство ближче до кріпацтва.
Відповідно до популярної теорії, почалася опричнина Івана з метою мобілізації ресурсів для війни і для придушення опозиції до нього. Незалежно від причини, Іван внутрішньої і зовнішньої політики чинять руйнівний вплив на Московське царство, і вони привели до періоду соціальної боротьби та громадянської війни, так званого Смутного часу (смутное время, 1598—1613). «Синодик опальних царя Івана Грозного», в якому перелічуються жертви самодержця нараховує понад 4000 знатних осіб.
Кримські походи У 1560-х роках стосунки між Московією і Кримським ханством погіршилися. За словами історика Валишевського Іван IV відправляв до Хана послів з «миролюбними промовами й чудовими подарунками… Але хан зажадав повернення Казані й Астрахані та визнання Московської держави підвладною Кримському ханству». Девлет I Ґерай щорічно здійснював походи на Московію, щоб присмирити бунтівного самозванця, що оголосив себе царем, а 1571 року, коли Московія була ослаблена виснажливою війною в Лівонії, взяв Москву, недочекавшись «царя» вирішив спалити її. Сам Іван Грозний при цьому втік.Карамзін так описує поведінку московського царя: «Царь бежал!.. в Коломну, оттуда в Слободу, мимо несчастной Москвы»
Руйнівний кримський похід змусив Івана Грозного скасувати опричнину. 1575 року Іван Грозний зрікся царського престолу на користь касимовського хана татарина Симеона Бекбулатовича, прямого потомка золотоординських ханів, проте через рік повернувся до влади, довівши хану своє татарське коріння по матері, віддавши Бекбулатовичу володіння у Твері.