Гузар Ярослав Львович (26 листопада 1897, Станиславів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина — 2 грудня 1963, Детройт, США) — український громадський діяч, батько Любомира Гузара Верховного архиєпископа Києво-Галицького (2005-2011).

Життєпис

Життєпис Народився 26 листопада 1897 року в Станиславові у родині нотаря Лева та Вільгельміни Гузарів. Охрестив його о. Дмитро Гузар, рідний дідусь, греко-католик, ім'я латинкою: Jaroslavus HuzarМетрична книга церкви м. Станиславова. Державний архів Івано-Франківської обл.. У 1905–1908 навчався в народній школі, у 1909–1915 – в Українській гімназії №1 у м. Станиславові, де брав участь у хорі й оркестрі , у 1915 – в гімназії у м. Відні.

Участь в бойових діях Під час Першої світової війни проходив вишкіл старшинській школі у Братиславі (1915–1918) і з 1915 року у складі Легіону Українських Січових Стрільців він воював як стрілець, четар, та у складі гарматного полку Ярослава Воєвідки.

Після Листопадового зриву у Львові в 1918 Ярослав Гузар, хорунжий УСС, переїхав до Галича, де разом з батьком Левом Гузарем, організувавши тимчасовий комітет, очолили керівництво; виконував обов'язки коменданта залізничного вокзалу міста.Чистух В. Гузар Ярослав — батько Блаженнійшого Любомира // Свобода плюс Тернопільщина. — 2021. — № 89 (3 груд.). — С. 3.

Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 р. у чині старшини добровольцем вступив до Української Галицької армії, був направлений до третього гарматного полку УГА під командуванням сотника Ю. Шепаровича. Брав участь у Чортківській офензиві польсько-української війни 1918–1919, а в другій половині 1919 р., після переходу УГА на Наддніпрянщину, в складі легіону УСС – воював на Великій Україні, де боровся за визволення УНР від російських більшовиків та білогвардійців.

Здійснював музичний супровід вистав та концертів у культурно-освітній праці серед місцевого населення. Зі спогадів побратимів під час служби був уважним та турботливим до підлеглих, підіймав бійцям дух своїм прикладом, організовував просвітницькі заходиП.п. Пам'яті інж. Ярослава Гузара. Свобода. Український щоденник. 1964. Ч. 224. 2 грудня..

В Галичині Після повернення додому у серпні 1920 p. Я. Гузар виїхав до Відня студії в Університеті заграничної торгівлі та активно включився у студентське життя «Віденської Січі», належав до хору, з яким виїжджав до м. Лінца. Закінчив студії, отримавши диплом інженера"geometra director" – так фах засвідчено у записі про вінчання. у 1925 році. Став економістом і громадським діячем, знання мов, особливо німецької, дуже допомогло під час війни й потім.

Повернувшись до Галича в 1925 р. став керівником кооперативу «Народний дім», був обраний головою місцевого відділу Просвіти у 1926 р. Працював у громадських організаціях: «Молода громада», «Дім Інвалідів», «Охорона воєнних могил», «Сурма», очолив осередок «Рідна школа».

У 1929–1939 до Другої світової війни Я. Гузар працював в Українському земельному банку у Львові на посаді книговода, згодом ліквідатора та активно займався громадськими справами. В 1939–1941 роках був старшим бухгалтером Львівського державного університету (нині – ЛНУ). У 1941–1944 – касиром центрального бюро кінотеатрів міста.

В еміграції У 1944 разом із родиною виїхав до Австрії у великий пересильний табір німецького уряду в с. Штрасгоф біля Відня, потім жив в с. Зільбервальд.

По закінченні Другої світової війни перебував у Австрії біля Лінцу, був учасником мистецької групи «Муза» під проводом Леонтія Крушельницького, організував та спродюсував близько 120 концертів у Австрії. У 1947–1948 працював на фабриці целюлози в с. Ленцинг, у 1949 охоронцем в таборі переселенців біля м. Зальцбург.

По приїзді до Нью-Йорку у вересні 1949 p. був різноробом, від 1949 став співзасновником хору «Думка» (диригент Леонтій Крушельницький), управителем Українського народного дому в м. Нью Йорку, був членом дирекції «Української федеральної кредитівки», діяльним членом багатьох громадських установ, в останні роки свого життя працював касиром Союзу українських хорів Америки.

Помер 2 грудня 1963 р. в Дітройті, похований Ярослав Гузар на цвинтарі Оливна гора (Mount Olivet).

Особисте життя 18 вересня 1926 р. Ярослав Гузар одружився з Ростиславою Демчук у с. Кальне Зборівського повіту. Ростислава Олександра Гузар (Демчук) (1905–1992) народилась в сім'ї пароха, навчалась у 1922–1923 у Державній жіночій учительській семінарії з українською мовою навчання, у 1923–1924 – у торговельній школі товариства «Просвіта». Активна пластунка від 1921 р., подеколи підпільно, бо польська влада заборонила «Пласт». Займалась архівом «Пласту» в м. Детройті, її гутірки на релігійні теми публікував василіянський журнал «Світло», м. Торонто, Канада.

У шлюбі народилося двоє дітей – дочка Марта Олена (1927–2001) та син Любомир Лев Лука(1933–2017)

Галерея

Примітки

Джерела

Коляда І., Бацвін Б. Роль родини і дитинства у формуванні особистості майбутнього духовного авторитету української нації блаженнішого Любомира Гузара // Міждисциплінарні гуманітарні студії. Сер. : Історичні науки. — 2018. — Вип. 4. — С. 62, 64—66, 69, 71.