Олексій (Леонід) Іванович Гу́бін ( 11 листопада 1926, Слов'яносербськ — 21 лютого 1995, Київ) — український російськомовний письменник, журналіст; член Спілки журналістів України з 1967 року і Спілки письменників України з 1982 року. Лауреат літературної премії імені Володимира Короленка за 1993 рік.
Біографія Народився 11 листопада 1926 року в селі Слов'яносербську (тепер селище міського типу Луганської області). Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року. 1961 року закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП України.
У 1950—1957 роках працював у редакціях газет у Луганської області, у 1961—1963 роках — на Держтелерадіо УРСР, у 1963—1979 роках — Держтелебаченні, у 1979—1987 роках — на студії «Укртелефільм».
Помер в Києві 21 лютого 1995 року.
Творчість Творчість письменника присвячвячена переважно історії Донбасу: «Первооткрыватель» (; Сталіно, 1957, повість); «Рудознатец Капустин» (; Донецьк, 1970, документальний нарис); «Камень-уголье» (; Київ, 1981; 1991, історичний роман). Автор збірки оповідань про патріотизм молоді під час німецько-радянської війни «Вічно живі» (Київ, 1964; неодноразово перевидавався).
Серед творів про сучасність: «Большие грачи» (; Сталіно, 1960, роман); «Вишневое око дьявола» (опубліковані окремі частини у журналі «Радуга», 1991, № 10; про Чорнобильську катастрофу); «Свадьбы играют в конце лета» (; Київ, 1986, збірка повістей). Написав кілька сценаріїв документальних фільмів, зокрема: «Іван Микитенко» (у співавторстві з Олегом Микитенком); «За рекою, за Луганской»; «Заводу в наследство»; «Уголь. Наши заботы». Також публікував науково-публіцистичні статі у журналах «Вокруг света», «Радуга», «Україна».
У 2001 у Києві вийшла книга поезій «Обома половинами серця — Обеими половинами сердца», яка містить раніше не опубліковані вірші українською та російською мовами.
Література Агєєва П. В. Губін Олексій (Леонід) Іванович // сторінка 512; Добко Т. В.