Базима Григорій Якович (1 січня 1888, Дич, Путивльський повіт, Курська губернія, Російська імперія — 5 червня 1970, Путивль, Сумська область, Українська РСР, СРСР) — активний учасник партизанського руху в Україні під час Другої світової війни, начальник штабу Путивльського партизанського загону (пізніше — Сумського партизанського з'єднання, ще пізніше — 1-ї Української партизанської дивізії) .

Брав участь у підготовці та проведенні партизанських рейдів територією України, Білорусі та Карпат. Після війни займався громадською діяльністю, збереженням пам'яті про партизанський рух і популяризацією його історії, залишивши низку мемуарних праць про боротьбу радянських партизанів у роки війни.

Життєпис Народився в селі Дич Путивльського повіту Курської губернії (нині Буринського району Сумської області) в сім'ї селянина. Навчався у церковноприходській школі. Після закінчення у 1907 році Дяківської вчительської школи працював учителем у селах Чаша та Зінове. 1909 року екстерном здав іспити у Курському реальному училищі на звання народного вчителя, в подальшому працював у селах Шалигине та Стрільники.

У 1913 році одружився з донькою путивльського робітника Вірою Іванівною. Мав п'ятьох дітей: синів Петра та Володимира і доньок Ольгу, Зіну і Марія.

Учасник Першої світової війни. З 1914 року солдат-гренадер царської армії. Після закінчення в 1917 році Вільнюського військового училища одержав звання прапорщика, а згодом дослужився до звання штабскапітана. Після Жовтневого перевороту — командир взводу 5-го запасного Сибірського полку Червоної армії, працівник штабу 72-ї бригади.

Після демобілізації в 1921 році працював учителем і завідувачем школи в селі Стрільники. Був делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів 1925 року. З 1933 року обіймав посаду директора 3-ї неповно-середньої школи в Путивлі. З 1940 року — член ВКП(б). На громадських засадах бере активну участь у роботі районного ТСОАВІАХІМ, під час якої разом з Семеном Руднєвив дістав навички з партизансько-диверсійної справи. За показниками оборонномасової роботи за 1940 рік, Путивльська райрада ТСОАВІАХІМу, яку очолював Руднєв, зайняла перше місце на Сумщині.

Друга світова війна З перших днів німецько-радянської війни Базима з Руднєвим створюють у Путивлі винищувальний батальйон для боротьби проти ворожих парашутистів, організовують охорону міста. З жовтня 1941 року Базима — начальник штабу Путивльського об'єднаного партизанського загону, потім з'єднання партизанських загонів Сумської області. Учасник багатьох бойових операцій, які партизанське з'єднання провело під час рейдів по Сумській області, на Правобережній Україні та в Карпатах.

У зв'язку з пораненням в Карпатському рейді у жовтні 1943 року Базима евакуйований в тил на лікування. Перебуваючи на посаді начальника штабу партизанського з'єднання не лише займався плануванням і розробкою військових операцій, а й сам брав актичну участь в бойових діях. Частина штабної роботи Базими, що зберігається в Центральному державному архіві громадських об'єднань України, нараховує 256 справ і є найбільшою серед усіх ряданських партизанських загонів, що дійшли до нашого часу.

Післявоєнний час

Після лікування в шпиталі повернувся до Путивля, де прожив до самої смерті. З 1944 по 1948 рік працював у Путивльському райкомі партії, потім вийшов на пенсію.

Влітку 1946 року Базима взяв участь в експедиції, яку було організовано за вказівки ЦК КП(б)У в урочище Ділок з метою пошуку загиблих в боях партизанів та комісара партизанського загону Семена Руднєва.

Вийшовши на пенсію, Базима водив екскурсії для школярів та дорослих по місцях бойових дій партизанських загонів у Спадщанський, в Новослобідський ліси, на Прип'ять і в Карпати.

Нагороди Нагороджений орденом Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького 1-го ступеня, «Знак Пошани», медалями «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ступеня, «За перемогу над Німеччиною», знаком «Відмінник народної освіти». Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1969).

Літературна спадщина

Григорію Яковичу Базимі за підтримки Павла Тичини вдалося надрукувати свої спогади «Слідами великого рейду». Спогади виходили у видавництві «Молодь» у 1950 i 1959 роках та видавництві «Политиздат» у 1977 та 1988 роках. Працюючи над збереженням пам'яті про перші дні партизанського загону Спадщанського лісу, Григорій Базима видав у 1969 році невелику книгу «Спадщанський ліс: короткий путівник по партизанському заповіднику».

Вшанування пам'яті

На честь Григорія Базими названо одну з вулиць в місті Путивль Сумської області. Путивльська загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 2 носить ім'я Григорія Базими. На подвір'ї школи встановлено меморіал-погруддя на честь начальника штабу партизанського з'єдання. На будинку, в якому проживав Базима встановлено меморіальну дошку. Вулиця, на якій народився Базима у селі Дич, названа його іменем. 30 вересня 2013 року рішенням 18-ї сесії Червонослобідської сільської ради місцевій школі присвоєно ім'я народного учителя, начальника штабу партизанського з'єднання Сумщини Григорія Яковича Базими. У школі також створено музей, присвячений пам'яті Базими. Восени того ж року за активної участі В'ячеслава Синельникова, правнука Григорія Базими, закладено фруктовий сад імені Г. Я. Базими. Саджанці дерев подарували школі випускниця Ірина Гніденко з батьком Володимиром Івановичем Гніденко.

Примітки