Зірка Іштар або Зірка Інанни — символ давньої шумерської богині Інанни та відповідної їй східносемітської богині Іштар. Поряд із левом, це був один із головних символів Іштар. Оскільки Іштар була пов'язана з планетою Венера, цей символ також відомий, як Зірка Венери. Зірка Іштар нерідко ототожнюється з Вифлеємською зіркою через поширене схоже зображення.

Форма Зірка Іштар зазвичай має вигляд октаграми. Тобто, складається з восьми однакових рівнобедрених трикутників-променів. Втім, кількість променів не завжди рівна восьми. Зокрема, п'ятипроменева зірка також слугувала символом цієї богині в месопотамській традиції. Шестипроменеві зірки часто трапляються поряд з ними, але їх символічне значення невідоме. Поширеним елементом Зірки Іштар слугує диск у центрі, від якого розходяться промені.

Символізм

Восьмипроменева зірка як символ планети Венера відома з 2000 р. до н. е. Імовірно, цей символ спочатку мав загальну асоціацію з небом. В пізніші часи, за Старого Вавилонського періоду, така зірка стала найпоширенішим символом Іштар — богині родючості, кохання, а також покровительки полювання та війни, пов'язуваної з планетою Венера. Починаючи з цього ж періоду, зірка Іштар зазвичай розміщувалася з круглим диском у центрі.

У пізніші часи рабів, які працювали в храмах Іштар, іноді таврували печаткою з восьмипроменевою зіркою. На кудурру і циліндричних печатках восьмипроменева зірка часом зображувалася поруч із півмісяцем, який був символом Нанни, бога Місяця, і сонячним знаком, що був символом бога Сонця Шамаша.

Розета була ще одним важливим символом Іштар, який спочатку належав Інанні. Під час неоассирійського періоду розета можливо навіть замінила восьмипроменеву зірку і стала головним символом Іштар. Храм Іштар у місті Ашшур був прикрашений численними розетами.

Припускається, що візантійські імператори запозичили форму Зірки Іштар, ототожнивши її з Вифлеємською зіркою. Проте тут важливо, що образ Вифлеємської зірки існував і раніше, не маючи лише усталеного зображення.

Трактування символу Поширеність подібних символів у багатьох культурах, розділених як у просторі, так і часі, свідчить про архетипове походження багатопроменевої зірки. Загалом, у античній та близько- й середньосхідних культурах поширений мотив богині, ототожнюваної з зорею (планетою). Іштар, Ісіда, Артеміда, Афродіта, Рея, Венера, Геба, Гера — тільки деякі з прикладів небесних богинь, що мали своїм символом зорю чи планету. Нерідко така богиня народжує бога чи героя: Ісіда — Гора, Девакі — Крішну, Аврора (Еос) — Мемнона. У християнській Діві Марії, котра народила Ісуса Христа, вбачається реалізація того ж мотиву.

У геральдиці Арабською мовою символ відомий як «наджмат ештар» (). Зірки Іштар і Шамаша були зображені на гербі Королівства Ірак у 1932—1959 роках.

Спрощена версія з червоними променями та жовтим центром була включена до зображення прапора Іраку з 1959—1963 років. Він також фігурував у поєднанні з сонцем Шамаша на національному гербі Іраку в 1959—1965 рокахAmatzia Baram, "Mesopotamian Identity in Ba'thi Iraq", Middle Eastern Studies, Oct. 1983, p. 427..

Див. також Октаграма Роза вітрів

Примітки

Бібліографія

Aziz, Khursheed Kamal (2004). The Meaning of Islamic Art: Explorations in Religious Symbolism and Social Relevance (en). Adam Publishers & Distributors. ISBN 978-81-7435-398-6. Elworthy, Frederick Thomas (2003). The Evil Eye: The Classic Account of an Ancient Superstition (en). Courier Corporation. ISBN 978-0-486-43437-7.

Посилання