Констанція Антонівна Колечиць, псевдонім Констанція Буйло (, року, м. Вільнюс — , м. Москва) — білоруська поетеса й драматургиня.
Життєпис Народилася в сім'ї графа Тишкевича. Хрещена 17 січня 1893 у Вільнюській церкві Святого Якова. Початкову освіту здобула вдома з домашніми вчителями. Закінчила короткотермінові курси для вчительки у Вільнюсі (1914).
Тут познайомилася з Максимом Горецьким. Дружила з Владиславом Луцевичем. Викладала в селі Горне Скробово (1912–1913), де навчала сина пана Девчапольського. А. Шоцький зазначає, що Констанція Буйло кілька разів навідувалася до Крошина, Завосся, Тугановичів, Колдичівського озера і бувала в місцях, пов'язаних із життям філоматів та філаретів.
Завідувала білоруською книгарнею в Полоцьку (1915–1916), але у зв'язку з її закриттям переїхала працювати до Земського союзу.
7 червня 1916 одружилася з Віталієм Калечицем, сином придворного радника, який походив зі шляхти Мінського повіту (заарештований у 1933).
Після Жовтневої революції працювала статисткою у Волоколамському райвиконкомі робітничих і солдатських депутатів, бухгалтеркою радгоспу «Данилкове». У 1923 переїхала до Москви, до чоловіка, де прожила до самої смерті на Ціхвінському завулку, № 11.
Працювала на заводі «Агроном» (1929–1934), начальницею відділу збуту Політехнічного союзу (1934–1940), у 1940–1951 — начальницею оперативного відділу, потім в.о. Заступника директора Центрального управління ветеринарної підтримки тресту «Союзветзабпром».
Померла в Москві 4 червня 1986. У 1989 році урну з її прахом було передано у Вішнево (Воложинський район) .
Творчість
Друкуватися почала у 1909, публікуючи свої перші вірші в «Нашій Ниві» під ім'ям свого брата Едуарда — «Хвоя», надіслані з Адравонжів Ошмянського району («Наша Нива», № 9) та «Скоро Зима» («Наша Нива»., № 46). За іншими джерелами, це була надрукована поема «Лес» (1903)Канстанцыя Буйло // Першацвет адраджэння: Вучэб. дапам. па беларус. літ. для ст. кл. сярэд. шк. / Склад. М. А. Федасеенка, Т. П. Прохарава, Г. М. Разанава і інш. — : Нар. асвета, 1995. — С. 318—319. — 511 с. — ISBN 985-03-0216-X.. Видавалася під своїм ім'ям з 1910. У 1914 Білоруське видавниче товариство видало дебютну збірку віршів К. Буйло — «Курганна квітка» (1914, Вільнюс, друкарня Мартіна Кухти; факсимільне видання в 1989), під редакцією Я. Купали та за проєктом Язепа Дроздовича.
До середини 1940-х майже 20 років не друкувалася.
Авторка збірок віршів"Світанне" (1950), «На адноўленай зямлі» (1961), «Май» (1965), «Роднаму краю» (1973). Вийшли вибрані твори (1954), «Выбранае» (1968, 1976), вибрані твори у 2-х томах (1981). Написала книги віршів для дітей «Юрачка» (1957), «У бляску зор» (1968), «Вясной» (1984). Багато віршів поетеси покладено на музику. Особливо добре відома пісня «Люблю», яка стала народною.
Максим Горецький у своїй «Історії білоруської літератури» вважав її «найвидатнішою після Алоїзи Пашкевич жіночою силою в нашій поезії».
Авторка п'єс «Кветка папараці» (1914) та «Сягонняшнія і даўнейшыя» (1914, постановка в 1921).
Нагороди Нагороджена орденом «Знак Пошани» та медалями.
На честь Канстанції Буйло названа вулиця в Мінську, меморіальна дошка на Вишневській середній школі Воложинського району, яка присвячена її імені.
Примітки
Література Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X Буйло Канстанцыя // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995. І. У. Саламевіч. Буйло Канстанцыя Антонаўна // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш.. — Мн.: БелЭн, 1996. — Т. 3: Беларусы — Варанец. — С. 320—321. — 511 с. — ISBN 985-11-0068-4 (т. 3), ISBN 985-11-0035-8. Буйло К. …Коціцца рэха: Вершы, паэмы, лісты // Уклад. і прадм. Д. Чаркасавай. — Мн.: Маст. літ., 1993. — 287 с. — ISBN 5-340-01327-8.
Посилання Творы Канстанцыі Буйло на сайце «Беларуская Палічка» Творы Канстанцыі Буйло на сайце «Родныя вобразы» Кароткая біяграфія на сайце «Адраджэнцы Беларусі»