Сочеви́чний суп — традиційна перша страва кухні країн Сердземномор'я, основним складником якої є сочевиця. Цей суп є широко розповсюдженим на Близькому сході та в Південній Європі. Залежно від сорту сочевиці, суп може бути різного кольору: від сіро-жовтого або жовтого до зеленого.
Історія і поширення Сочевиця є однією з найдавніших культур, що стала розводитися людиною. Про сочевичний суп згадується в Біблії. Так, Ісав відмовився від свого первородства за горщик ароматного червоного сочевичного супу, який готував його брат Яків. За традицією суп із сочевиці в Стародавньому Ізраїлі подавали під час трауру. Також сочевичний суп був поширений в Стародавній Греції, про що свідчить коментар Аристофана: «Ти, хто наважився образити суп із сочевиці, найсолодший з делікатесів».
Нині ця страва поширена в країнах Близького Сходу й Північної Африки, Туреччині, Вірменії. Після прибуття до Європи численних мігрантів з цих країн сочевичний суп поширився й в Західній Європі.
Приготування Сочевиця промивається та замочується. В цей час готується підсмажка з моркви, цибулі (додається також селери, помідори), потім додаються часник і солодкий (або гострий) перець. Потім закинути до каструлі й залити овочевим чи м'ясним бульйоном (або водою). Після нетривалої варки засипати сочевицю й варити на помірному вогні 20 хвилин.
Можливий інший варіант: спочатку починає варитися сочевиця, після закипання кладуться овочі (також можна додавати гарбуз і картоплю). Вариться до готовності.
Суп може бути вегетаріанським або м'ясним, використовується в залежності від можливостей або бажання коричнева, червона, жовта або чорна сочевиця, з лушпинням або без. Очищена жовта та червона сочевиця роблять більш насиченим та густим. Додаються також лавровий лист, кмин, оливкова олія, лимонний сік або оцет.
Джерела Rabbi N. Daniel Korobkin (November 26, 2008). «Lentil Soup». Jewish Journal. Retrieved 10 December 2018. Claudia Roden: The New Book of Middle Eastern Food. Knopf Doubleday Publishing Group, 2008, ISBN 978-0-307-55856-5, S. 149, 150