Щасливе (до початку 1930-х років — Курчатівка, до 2016 року — Кірове) — село в Україні, в Іванівській селищній громаді Генічеського району Херсонської області. Населення становить 80 осіб.
Історія Село засноване в 1913 році в умовах Столипінської аграрної реформи і мало спочатку назву «Курчатівка» (висілок № 17). Повітовий та волосні землеміри, проїжджаючи висілком і бачачи велику кількість квочок з курчатами біля дворів, вирішили так назвати село і внести таку назву до реєстру. В селі діяв вітровий млин (вітряк), що діяв майже до початку 60-х рр. 20 століття
На початку 1930-х років більшовиками було перейменоване на Кірове (після вбивства С. Кірова).
Першими поселенцями були селяни-переселенці з сіл Гаврилівки, Тимошівки та Семенівки, що існували на території колишнього Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
Ймовірно, в березні 1923 р. село стало центром сільської ради, до складу якої входили села Заріччя (12), Роздільне (18) (?), Ярцеве, Дніпровка та Знам′янка. Першим головою сільської ради був Шершньов. 2-й половини 20-х років в селі був створений ТСОЗ «Гуртом до праці».
З початку 1930-х років село стало центром місцевого колгоспу «Червона Україна», що діяв до 1950 року. З цього часу він був об’єднаний (укрупнений) із сусіднім трохимівським колгоспом "Прогрес" у колгосп ім. Кірова .
В зв’язку з тим, що архів Кіровської сільської ради не зберігся, документальних даних до 1951 року не знайдено.
В 1951 р. місцева сільрада була ліквідована (останній голова сільради - Чирко Семен Мартинович), а її територія увійшла до складу сусідньої Трохиміської сільської ради. Ці зміни були пов'язані з політикою укрупнення колгоспів та намаганням створити аграрний радгосп-гігант між Каховкою та Мелітополем.
З 1959 р. Кірове — відділок № 2 радгоспу «Мирний», в якому діяли такі виробничі підрозділи як МТФ, ТБ. Керуючими відділком були Лазарєв Віктор, Шепа Михайло, Шпир Віктор.
В 1970 році в Кіровому проживало 53 сім’ї, налічувалося 34 будинки (хати-землянки) та 9 кам’яних дво-квартирних будинків, збудованих в 2 половині 60-початку 70-х рр. Загальна кількість мешканців складла 242 особи (113 чоловічої та 129 жіночої статі). З цієї кількості дітей було - 90 осіб, з яких 55 були школярі різного віку. З села (за період 1967-1970 рр.) вибуло 58 осіб, а прибуло лише 5. В селі діяла неповна середня школа, яка з 1970 р. стала початковою ( директор Белінський Федот Олександрович 1903 р.н., вчителі Пручан Олена Яківна 1919 р.н. та Литвиненко Віра Петрівна 1944 р.н., Белінська Любов Олександрівна 1923 р.н.). На 1970 рік в місцевій початковій школі навчалося 26 дітей. Працював магазин (завідувач Ніцевич Валентина Дмитрівна 1951 р.н.), дитсадок. Як відомо, село було другим відділком радгоспу "Мирний", в ньомк знаходилася відділкова контора (бухгалтер Кузнєцова Зіна Іванівна 1947). Діяла тракторна бригада (механік Кірюшин Тимофій Іванович 1912, коваль Пузан Микола Прокопович 1907 р.н.бригадир (?)). Трактористами працювали Полтніков В.К.1919, Герасимчук А.В. 1939, Литвиненко Т.П.1916, Литвиненко В.Т.1948, Корнійчук І.Ф. 1923, Корнійчук В.І. 1951, Кузнєцов В.І. 1946, Войтюк В.К. 1932, Каменєв А.З. 1956, Каус П.С. 1937, Строкань А.А. 1909, Смаль М.К. 1941, Калинюк М.С. 1945, комбайнер Нежура О.А. 1916). Частина чоловіків працювала в радгоспному автопарку: Романюк П.Д.1927, Кізілов В.Ф. 1938, Крохмаль В.Т.1938, Левкович М.Н. 1930, Нежура В.О. 1940, Єременко О.О. 1938 та Басанков М.П. 1935 р.н.. В селі було дві багатодітні родини: Булиги Іван Никифорович 1932 р.н. та Марії Захарівни 1931 р.н., що виховували 6 дітей і Сірко Олександр Гнатович 1944 з дружиною, що виховували 5 дітей
Жінки здебільшого працювали на тваринницькі фермі доярками (Плотнікова М.С. , Герасимчук Н.І. 1942, Романюк К.С. 1927, Литвиненко Н.М. 1921, Корнійчук Є.П. 1924, Корнійчук Л.І. 1947, Кучинська В. П. 1944, Скакунова Є.М. 1924, Войтюк К.Г. 1934. Луханіна М.К. 1925, Венгловська А.А.1941, Сірко О.І. 1941, Сірко Л.І. 1940, Луханіна Є.Я. 1924, Каус Л.В. 1935, Фастовець Г.В. 1926, Веклюк Г.П. 1937, Немировська Є.П. 1923, Немировська О.І. 1949, Смаль А.К. 1942, Крохмаль У.П. 1938, Шубіна М.В. 1926, Єременко М.А. 1940)
Село було внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». В листопаді 2015 року село (за згодою її мешканців та рішенням депутатів сільради) отримало нову назву — «Щасливе».
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Іванівської селищної громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Іванівського району, село увійшло до складу Генічеського району.
24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 158 осіб, з яких 77 чоловіків та 81 жінка.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 124 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 93,55 % російська 5,65 % болгарська 0,81 %
Примітки
Посилання Погода в селі Щасливе